Рішення № 12356832, 16.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.10                                                                                           Справа№ 7/181

за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»

до відповідача Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району

про стягнення заборгованості

ціна позову: 506663,06грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Пак О.В., Макота М.М., довіреності в матеріалах справи;

від відповідача –Турецька Г.І., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Самбірської квартирно-експлеатаційної частини району про стягнення 503344,41грн. заборгованості.

Позовні вимог мотивовані, зокрема, договором №120 від 03.01.2001р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, додатками №№1, 2 до договору, розрахунком заборгованості, претензією та доказами надіслання кореспонденції Відповідачу, актом звірки взаємних розрахунків від 11.06.2010р., витягом зі статуту Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, рішеннями Стрийської міської ради Львівської області №38 від 18.02.2009р. та №416 від 19.11.2009р., платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням про надіслання кореспонденції Відповідачу, ст.ст.2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до заяви №ю/653 від 04.11.2010р., Позивачем змінено ціну позову у справі. Позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення як доказ надіслання заяви про збільшення позовних вимог Відповідачу та представлено копію квитанції про поштове відправлення, і опис згрупованих поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля. Відповідно до зазначено заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача 506663,06грн. заборгованості, в тому числі 443038,53грн. основного боргу, 40528,49грн. пені, 14261,96грн. інфляційних нарахувань, 8834,08грн. 3% річних. До заяви про збільшення позовних вимог додано, в тому числі, розрахунки заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/181 від 01.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 20хв. 19.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/181 від 19.10.2010р. В судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено перерву до 11год. 00хв. 16.11.2010р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наствні в матеріалах справи повідомлення представників Сторін, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача в судове засідання з’явились, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримали повністю. Протее, визнали факт часткової сплати Відповідачем основного боргу в розмірі 145309,27грн.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано довіреності на право здійснення представництва та оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення б/н від 08.11.2010р.

Крім того, окрім описано вище заяви про збільшення позовних вимог з додатками, 09.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло заперечення на відзив на позовну заяву (яке було оголошене представниками Позивача в судовому засіданні 08.11.2010р.). В представленному запереченні Позивачем зазначено наступне.

Так, дії Відповідача ставлять Позивача в скрутне фінансове становище, та не дають можливості належним чином підготуватись до опалювального сезону, і можуть привести до заримки з виплати заробітної плати. Також, Позивач зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшення пені можливе лише у виняткових випадках і поряд із застосуванням норм матеріального права. Крім того, Позивач зазначає, що ст.233 Господарського кодексу України стосується лише збитків, і не має відношення до пені. Також, Позивач стверджує про необгрунтований висновок Відповідача про можливість зменшення розміру усіх штрафних санкцій, та про непропущення ним строку позовної давнсоті в частині вимог про стягнення пені.

До заперечення Позивача додано описану вище заяву про зміну ціни позову з розрахунками заборгованості.

Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги в частині стягнення соновного боргу в розмірі 297729,26грн. визнала.

Протягом розгляду справи представником Відповідача представлено копію довіреності на право здійснення представницва та два розрахунки пені.

Також, 19.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач визнає основний борг в розмірі 297729,26грн., в частині стягнення основного боргу в розмірі 145309,27грн. провадження у справі просить припинити, в решті частині позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Так, штрафні санкції (під ними Відповідач зазначає пеню, 3% річних та інфляційні нарахування) Відповідач не визнає виходячи з наступного. Відповідач є державною установою, а головним підприємством –Міністерство оборони України. Розрахунок за надані комунальні послуги Відповідач здійснює лише при поступленні коштів з державного бюджету за затвердженні кошторису Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління. На даний час Відповідач є у скрутному фінансовому становищі. Ще з 2006р. не знято арешт з розрахункового рахунку спеціального фонду. Відповідач, згідно наказу Міністра оборони України №52 від 05.02.2010р. зобов’язаний здійснювати розрахунки лише за фактично надані послуги. Ваховуючи часткову оплату боргу, на день надходження відзиву до суду борг Відповідача зменшився та становить 297729,26грн. Мотивуючи ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.1 ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, Відповідач стверджує про невірний розрахунок пені Позивачем, та необхідність застосування строку позовної давності. При цьому Відповідач зазначає, що борг виник ще в жовтні 2009р.

До відзиву Відповідачем додано копії платіжних доручень №697 та №699 від 29.09.2010р. на суму 61122,17грн. та 84187,10грн. відповідно, та довідку про наявний рахунок.

Крім того, 08.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені в розмірі 42264,14грн. у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Заява мотивована наступним. Заборгованість в сумі 443038,53грн. утворилась в період опалювального сезону 2009-2010р.р., а саме –починаючи з листопада 2009р., оскільки, через відсутність коштів оплату послуг не було проведено. Під час судового розгляду Позивач збільшив свої вимоги щодо стягнення пені, подавши розрахунок на суму 42264,14грн. Мотивуючи ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.2 ст.258, ч.1 ст.261, ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, Позивач просить відмовити у позові в частині стягнення пені у зв’язку зі спливом.

Також, 08.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про доручення до матеріалів справи документів. До заяви додано розрахунки основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 443038,53грн. основного боргу.

03.01.2007р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та Відповідачем (Покупець) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №120 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, за цим Договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Обсяги та основна вартість постачання теплової енергії визначені додатком №1 до Договору.

Відповідно до розрахунків боргу, проведених Позивачем (доданий до позовної заяви) та Відповідачем (доданий до клопотання від 08.11.2010р.), борг Відповідача перед Позивачем станом на 01.09.2010р. становив 443038,53грн.

Позовна заява скерована Позивачем до господарського суду Львівської області, відповідно до поштових штемпелів на конверті, 28.09.2010р.

Згідно платіжних доручень №697 від 29.09.2010р. на суму 61122,17грн. та №699 від 29.09.2010р. на суму 84187,10грн., Відповідачем частково оплачено борг в розмірі 145309,27грн. (61122,17+84187,10).

Відповідно, станом на день прийняття рішення борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 297729,26грн. (443038,53-145309,27).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Позивачем факту часткової оплати боргу Відповідачем після скерування позовної заяви до господарського суду Львівської області, визнання Відповідачем основного боргу в розмірі 297729,26грн., перевіривши правильність розрахунків, взявши до уваги докази часткової оплати Відповідачем боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу за Договором підлягають до задоволення в розмірі 297729,26грн., в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 145309,27грн. боргу провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 8834,08грн. 3% річних та 14261,96грн. інфляційних нарахувань.

Позивачем до позовної заяви та заяви про зміну ціни позову додано розрахунок 3% річних, вихідними даними для якого є період з жовтня 2009р. по серпень 2010р., сума боргу за відповідні періоди, розмір відсотків –3% річних, кількість днів прострочення.

Також, до позовної заяви та заяви про зміну ціни позову Позивачем долучено розрахунки інфляційних нарахувань, вихідними даними яких є період розрахунку –з жовтня 2009р. по серпень 2010р., сума боргу за відповідний період, індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідного до проведених розрахунків, розмір 3% річних становить 8834,08грн, розмір інфляційних нарахувань –14261,96грн., які Позивач і просить стягнути з Відповідача.

Відповідачем запропоновано свої розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до яких, розмір 3% річних становить 6851,65грн., розмір інфляційних нарахувань –7578,75грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Отже, при здійсненні розрахунку слід брати до уваги основні суми боргу з врахуванням того, що першим днем протермінування платежу за розрахунковий місяць буде 26 число наступного місяця, чого Сторонами не дотримано.

Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань Позивачем за лютий 2010р. застосовано невірну величину індексу інфляції. Так, в розрахунку Позивачем зазначено 100,8, проте, відповідно до даних Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур’єр»№44 від 10.03.2010р., величина індексу інфляції в лютому 2010р. становила 101,9.          Також, при розрахунку інфляційних нарахувань Позивачем за серпень 2010р. застосовано величину індексу інфляції 100, хоча, згідно даних Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур’єр»№165 від 08.09.2010р., величина індексу інфляції в серпні 2010р. становила 101,2.

Також, при здійсненні розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань Сторонами допущено арифметичні помилки в самих розрахунках.

Крім того, Сторонами не взято до уваги дати (числа місяця) здійснення часткових оплат основного боргу Відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.1-6.3 Договору, дати здійснення Відповідачем часткових оплат, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 6795,03грн., в частині стягнення 2039,05грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 13650,01грн., в частині стягнення 611,95грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Щодо стягнення 40528,49грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надав розрахунок пені, відповідно до якого, розмір пені становив 37209,84грн.

Проте, в заяві про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з відповідача 40528,49грн. пені, додаючи при цьому розрахунок пені, вихідними даними для якого є період прострочення (з 26.02.2010р. по 25.08.2010р.), дані облікових ставок НБУ та розміри боргу за відповідні періоди.

Крім того, в судовому засіданні представником Відповідача подано два розрахунки пені, відповідно до яких, розмір пені становить 22046,12грн. та 37903,98грн. Відповідно до усних пояснень представника Відповідача, Відповідач просить взятии до уваги один з проведених розрахунків, оскільки не знає який виконаний правильно.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468 розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%, згідно Постанови НБУ від 07.06.2010р. N259 –з 08.06.2010р. –9,5000%, відповідно до Постанови НБУ від 07.07.2010р. N320 –з 08.07.2010р. –8,5000%, згідно Постанова НБУ від 09.08.2010р. N377 –з 10.08.2010р. –7,7500%.

Перевіривши правильність проведених Позивачем та Відповідачем розрахунків, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи проведені представниками Сторін розрахунки проведені невірно.

Так, як зазначалось вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Отже, при здійсненні розрахунку слід брати до уваги основні суми боргу з врахуванням того, що першим днем протермінування платежу за розрахунковий місяць буде 26 число наступного місяця, чого Сторонами не дотримано.

Також, при здійсненні розрахунків сторонами допущено арифметичні помилки в обрахунках.

Крім того, Сторонами не взято до уваги дати (числа місяця) здійснення часткових оплат основного боргу Відповідачем.

Також, Позивачем при здійснення розрахунку не в повній мірі додержано вимог ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а саме –при розрахунку пені за період з 26.05.2010р. в суму основного боргу, з якого розраховувалась пеня, включено в тому числі нарахування за жовтень 2009р., протермінування сплати якого настало з 26.11.2009р., отже, шестимісячний термін для даного боргу закінчився 25.05.2010р. Аналогічні порушення допущено і при розрахунку пені за періоди: з 26.06.2010р. (включено суми основного боргу, які виникли з 26.11.2009р. та з 26.12.2009р.); з 26.07.2010р. (включено суми основного боргу, який виник з 26.11.2009р., 26.12.2009р., 26.01.2010р.).

При цьому суд зазначає, що при здійсненні перевірки правильності проведення розрахунку пені судом взято до уваги період прострочення, який зазначає в розрахунку (додаток до заяви про збільшення позовних вимог) Позивач, а саме –з 26.02.2010р. по 25.08.2010р. Вимоги щодо стягнення пені за інший період судом не розглядались по суті, оскільки такі не заявлені, а за відсутності відповідного клопотання, згідно п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі вимоги п.п.6.1-6.3 Договору, дати та суми здійснення часткових оплат Відповідачем боргу, враховуючи вимоги ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за період з 26.02.2010р. по 25.08.2010р. підлягають до задоволення в розмірі 30873,97грн., в частині стягнення 9654,52грн. пені слід відмовити.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву та в поданій Відповідачем заяві (від 08.11.2010р.) Відповідач просить суд відмовити в позовних вимогах в частині стягнення штрафних санкцій у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, , відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу; порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази домовленості Сторін про зміну порядку обчислення позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п.1 ч.2 ст.256 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з Відповідача пені, розрахованої із боргу за період з 26.02.2010р. по 25.08.2010р. При цьому суд зазначає, що початком виникнення сум боргу, з якого Позивачем розраховано пред’явлену до стягнення пені, є 26.11.2009р.

Позовна заява Позивачем скерована до господарського суду Львівської області 28.09.2010р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність факту пропуску Позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, а відтак, застосування наслідків пропуску такої.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає на можливість зменшення розміру санкцій.

Наведене Відповідач обгрунтовує наступним.

Так, Відповідач є державною установою, головним підприємством – Міністерство оборони України. Розрахунок за комунальні послуги Відповідач здійснює лише при поступленні коштів з державного бюджету та затвердженні кошторису начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління. На даний час Відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, існує кредиторська заборгованість. Ще з 2006р. відділом ДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на рахунок спеціального фонду, який не знято по сьогоднішній день. Згідно Наказу Міністра оборони України №52 від 05.02.2010р., Відповідач зобов’язаний здійснювати розрахунки тільки за фактично надані послуги.

В запереченні на відзив на позовну заяву Позивачем зазначено про неприпустимість зменшення розміру штрафних санкцій з наступних підстав.

Так, дії Відповідача по накопиченню заборгованості ставить Позивача в скрутне становище, зокрема, недоотримання даних коштів не дає можливості здійснити в повному обсязі підготовку до опалювального сезону 2010-2011р.р., що може спричинити техногенну ситуацію; не дає можливості вчасно розрахуватись Позивачу за спожитий газ та отриману електроенергію; може спричинити порушення строків виплати заробітної плати. Крім того, Позивач зазначає про можливість зменшення розміру неустойки лише у випадку наявності факту існування збитків.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не представлені докази існування обставин, на якій посилається Відповідач як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, чи які обгрунтовують матеріальний стан Сторін, беручи до уваги вимоги ст.223 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, враховуючи в тому числі видж діяльності Позивача та неможливість допущення наслідків, на можливість настання яких вказує Позивач, беручи, в тому числі до уваги те, що Відповідач сам у візиві підтверджує існування вимог вищестоящої установи про необхідність здійснення розрахунку за фактично виконані послуги, який, як зазначено вище в рішенні, Відповідачем порушено, суд приходитьдо висновку прои відсутність доказів, а відтак –правових підстав, для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.11.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.11.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, щодо розподілу судових витра суд зазначає наступне. Позивачем в позовній заяві визначено ціну позову –503344,41грн. До позовної заяви додано платіжне доручення №625 від 15.09.2010р. з відмітками банку про сплату Позивачем 5034грн. державного мита.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/181 від 19.10.2010р. зобов’язано Позивача надати грунтовний розрахунок заборгованості. Позивачем додано обгрунтовані розрахунки заборгованості із заявою про зміну ціни позову, відповідно до якої, ціна позову становить 506663,06грн.

Проте, доказів здійснення доплати державного мита Позивачем не подано.

Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України, позовні заяви сплачуються державним митом.

Згідно ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і в розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито справляється в наступних розмірах –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, Позивачем недоплачено в дохід бюджету державного мита в розмірі 32,63грн.

Згідно ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Враховуючи вищенаведене, 32,63грн. недоплаченного державного мита підлягають до стягнення з Позивача на користь бюджету.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 45-47, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230-233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 251-253, 256-258, 260-261, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити частково.

2.          Стягнути з Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району (81400, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Самбір, вул.Завокзальна, 13, ідентифікаційний код 08060912) на користь комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»(82400, Львівська обл., Стрийський р.-н, м.Стрий, вул.Новаківського, 9, ідентифікаційний код 05432684) 297729грн. 26коп. основного боргу, 6795грн. 03коп. 3% річних, 13650грн. 01коп. інфляційних нарахувань, 30873грн. 97коп. пені, 4943грн. 58коп. державного мита, 231грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 145309грн. 27коп. провадження у справі припинити.

4.          В решті частини позовних вимог відмовити.

5.          Стягнути з комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»(82400, Львівська обл., Стрийський р.-н, м.Стрий, вул.Новаківського, 9, ідентифікаційний код 05432684) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 32грн. 63коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя