Рішення № 12356735, 18.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10                                                                                 Справа № 5/70

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бумімпекс", м. Луганськ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «АВК», м. Донецьк

про стягнення 5752,82 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Горбатих Ю.А., довіреність №10 від 28.03.2010;

від відповідача –не прибув;

від 3-ї особи –не прибув.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 5100,00 грн., 3% річних у сумі 52,82 грн. та 600,00 грн., виходячи з заяви позивача №51 від 07.10.2010р. (а.с. 65), збитків, у вигляді витрат на юридичну допомогу.

У судовому засіданні 23.09.2010 відповідач надав заперечення на позов №23/10-БИ, в яких просить в позові відмовити, посилаючись на те, що угоди про перевезення вантажу є недійсними та на те, що з товарно-транспортних накладних наданих позивачем неможливо встановити чи належна особа отримала вантаж.

Окрім того, 07.10.2010р. посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Закрите акціонерне товариство «АВК», яке було залучено до участі у справі ухвалою суду від 23.09.2010, у своїх поясненнях по справі зазначило, що 01.12.2008р. між ним та відповідачем укладено договір поставки гофротари №БІ-2 і в рамках цього договору 21.12.2009р., 22.12.2009 та 18.01.2010р. на адресу товариства від імені відповідача надійшов визначений товар, який прийнятий уповноваженою особою ЗАТ «АВК».

На вимогу ухвали суду від 19.10.2010р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від фізичної особи - підприємця Копил В.В., фізичної особи - підприємця Соловйової С.М. та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СКР», з яких слідує, що ці особи здійснили фактичне перевезення вантажу від ТОВ «Бумімпекс»до ЗАТ «АВК»по договорах-заявках, які укладені з ТОВ «Компанія «Капітал-Сервіс».

04.11.2010р. на адресу суду надійшла заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 600 грн. збитків, в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 5100 грн. основного боргу та 52 грн. 82 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 02.11.2010р. за клопотанням позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів, строк розгляду спору продовжувався до 18.11.2010р. включно.

В судовому засіданні 18.11.2010р. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з заяви про часткову відмову від позову.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином.

Третя особа без самостійних вимог в судове засіданні також не з’явилась, втім направила на адресу суду лист пояснення №5/70 від 01.11.2010, в якому просила розглянути справу без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності суд –

в с т а н о в и в:

21 грудня 2009 р. відповідач направив позивачу лист заявку №220 на перевезення вантажу (гофротари) за маршрутом м. Луганськ – м. Дніпропетровськ, вантажоодержувач ЗАТ «АВК». Дата доставки вантажу 22.12.2009 до 8 00. Згідно умов заявки оплату відповідач гарантував по безготівковому розрахунку в розмірі 1900 грн. після надання оригіналів ТТН та акту виконаних робіт.

Заявка підтверджена позивачем, з зазначенням водія на номера машини ДАФ ВІ 6744 АС, причеп ВІ 9763 ХХ.

22 грудня 2009 р. відповідач направив позивачу лист заявку №222 на перевезення вантажу за маршрутом м. Луганськ –м. Дніпропетровськ, вантажоодержувач ЗАТ «АВК». Дата доставки вантажу 23.12.2009 до 8 00. Згідно умов заявки оплату відповідач гарантував по безготівковому розрахунку в розмірі 1900 грн. після надання оригіналів ТТН та акту виконаних робіт.

Заявка підтверджена позивачем, з зазначенням водія на номера машини Рено АВ 7291 АМ, причеп АВ 4209 ХХ.

18.01.2010 р. відповідач направив позивачу лист заявку №19 на перевезення вантажу за маршрутом м. Луганськ –м. Донецьк, вантажоодержувач ЗАТ «АВК». Дата доставки вантажу 19.12.2010 до 9 00. Згідно умов заявки оплату відповідач гарантував по безготівковому розрахунку в розмірі 1300 грн. після надання оригіналів ТТН та акту виконаних робіт.

Заявка підтверджена позивачем, з зазначенням водія на номера машини ДАФ ВЕ 2970 ВЕ, причеп ВЕ 5158 ХХ.

З метою виконання зобов’язань, прийнятих на себе за заявками відповідача, та зважаючи на те, що позивач є експедиційною організацією і лише надає послуги пов’язані з перевезенням вантажу шляхом залучення до здійснення перевезення перевізників, ним укладено договори-заявки з безпосередніми перевізниками, а саме:

- договір заявку б/н від 21.12.2009р. з фізичною особою –підприємцем Копил В.В. про доставку вантажу 21-22 грудня 2009р. автомобілем ДАФ ВІ 6744 АС, причеп ВІ 9763 ХХ за маршрутом м. Луганськ - м. Дніпропетровськ (а.с.73).

- договір заявку б/н від 22.12.2009р. з фізичною особою –підприємцем Соловйовою С.М. про доставку вантажу 22-23 грудня 2009р. автомобілем Рено АВ 7291 АМ, причеп АВ 4209 ХХ за маршрутом м. Луганськ –м. Дніпропетровськ (а.с.75).

- договір заявку б/н від 18.01.2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «СКР»про доставку вантажу 18-19 січня 2010р. автомобілем ДАФ ВЕ 2970 ВЕ, причеп ВЕ 5158 ХХ за маршрутом м. Луганськ –М. Донецьк (а.с.77).

З позовної заяви, письмових пояснень позивача і перевізників та приєднаних до матеріалів справи письмових доказів (товарно-транспортних накладних № 09/12 від 21.12.2009р., №10/1 від 18.01.2010р. та б/н від 22.12.2009, дорожніх листів №938878, №1319 і актів виконаних робіт, які підписані між позивачем та перевізниками) слідує, що позивач виконав умови заявок відповідача №220, №222 і № 19 та належним чином організував доставку вантажу (гофротари) від відповідача до вантажоодержувача –ЗАТ «АВК».

Факт виконання заявок відповідача від 21.12.2009, від 22.12.2009 та від 18.01.2010р. щодо доставки вантажу (гофротари) ЗАТ «АВК»підтверджується і поясненнями закритого акціонерного товариства «АВК», в яких він, як вантажоодержувач, пояснив, що вантаж надійшов своєчасно і отриманий уповноваженою особою.

Отже, з викладеного можна зробити висновок, що позивач виконав прийняті на себе зобов'язання, щодо організації перевезення вантажу, претензії з боку відповідача чи вантажоотримувача відсутні.

За умовами договорів-заявок №220 від 21.12.2009, №222 від 22.12.2009 та №19 від 18.01.2010р. відповідач гарантував оплату відповідачу по безготівковому розрахунку в загальному розмірі 5100 грн. після надання оригіналів ТТН та акту виконаних робіт.

Позивачем надіслано відповідачеві визначені в заявках документи (ТТН, акти виконаних робіт, рахунки та ін.).

Факт отримання відповідачем визначених у заявках документів підтверджується витягом із журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Бумімпекс»(а.с.84-87).

Втім, відповідач умови договорів-заявок не виконав, за надані послуги не розрахувався, лише направив позивачу 25.02.2010р. повідомлення за №85, в якому зазначив про настання у нього надзвичайної обставини (пожежі) і повідомив про те, що розрахунки з позивачем планує провести після закінчення форс-мажорних обставин (а.с.27).

12.04.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, про оплату боргу за надані послуги.

15.06.2010р. позивач знову звернувся до відповідача з вимогою, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, про оплату боргу за надані послуги.

Факт надсилання на адресу відповідача вказаних вимог підтверджений наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 13.04.2010 та від 25.06.2010 і повідомленнями про вручення поштового відправлення №3097638 та №06517355 (а.с.28-31, 37-38).

Однак, відповідач вимоги залишив без відповіді та задоволення.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5100 грн. 00 коп. основного боргу та 52 грн. 82 коп. 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що договори-заявки є неукладеними через відсутність всіх істотних умов, а також на те, що з товарно-транспортних накладних наданих позивачем неможливо встановити чи належна особа отримала вантаж. Крім того, відповідач, посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, подав заяву про застосування строків позовної давності.

Дослідивши обставини справи та надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В силу положень статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, направлення відповідачем заявок та їх прийняття позивачем і передача відповідачем товару (гофротари) для перевозки перевізникам, які були залучені позивачем підтверджує, що сторони вчинили фактичні дії по укладенню відповідних правочинів, а відповідно між сторонами виникли та існують зобов’язальні відносини.

Оскільки з матеріалів справи та її фактичних обставин слідує, що позивачем були надані відповідачу послуги пов’язані з перевезенням вантажу, а не послуги по перевезенню, проти чого не заперечив відповідач, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами транспортного експедирування.

Так, в силу ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже, предметом договору транспортного експедирування є саме надання послуг, пов'язаних з перевезенням.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт надання позивачем послуг з організації перевезення вантажу, а відтак, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за визначеним відповідачем маршрутом, останній зобов’язаний був оплатити вартість отриманих послуг, однак цього не зробив.

Тоді як, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони строк виконання відповідачем грошового зобов’язання не встановлювали, тому 12.04.2010р. позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про оплату наданих йому послуг, яка залишена відповідачем без задоволення.

Натомість, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань в частині оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5100 грн. 00 коп.

При цьому, посилання відповідача на відсутність у договорах-заявках істотних умов, а також на те, що з товарно-транспортних накладних наданих позивачем неможливо встановити чи належна особа отримала вантаж та інші доводи не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Не приймаються судом до уваги і доводи відповідача про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України, оскільки спеціальний скорочений строк позовної давності встановлений до вимог, що випливають з договору перевезення, тоді як спірні правовідносини, про що зазначалось вище, виникли з договорів транспортного експедирування.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач направлену на його адресу 13.04.2010р. вимогу у встановлений ст. 530 ЦК України семиденний строк, який вирахуваний від дати отримання вимоги, не задовольнив, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 52,82 грн.

Розрахунок суми 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 600 грн. збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від цих позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, відтак, оскільки дана відмова не порушує чиїх - небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений, повноваження на вчинення цих дій перевірені, вона приймається судом і провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами, а також те, що зобов’язання повинні ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у справі розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, ,49, п. 4 ст. 80, ст..ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумімпекс», м. Луганськ, вул. Ровєньковська, 82 а, ідентифікаційний номер 34942097 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Капітал-Сервіс», м. Луганськ, вул. Радянська, 75, код ЄДРПОУ 36485620 заборгованість в сумі 5100 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 52 грн. 82 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 91 грн. 36 коп. та 211 грн. 39 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 600 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 22.11.2010.