Рішення № 12355701, 21.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р. Справа № 12/032-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю “ВК Тепло”

до           товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка”

про           стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Вербицька Я.Ю. –представник (довіреність від 01.07.2010 року);

від відповідача: Зінченко С.В. –представник (довіреність №1/04-10 від 02.04.2010 року),

ВСТАНОВИВ:

          10 вересня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ВК Тепло” (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18012,02 грн.

          В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов’язання.

          Позивач поставив та передав відповідачу товар, який відповідач прийняв, проте у повному обсязі не оплатив.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 18012,02 грн. основного боргу, 2007,86 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 2578,49 грн. пені, три проценти річних у розмірі 703,67 грн.

          Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2010 року, справу призначено до розгляду 23 вересня 2010 року.

          23 вересня 2010 року відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

          Розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2010 року.          

          07 жовтня 2010 року у судовому засідання представник відповідача надав відзив на позов, вважав, що стягнення з відповідача пені є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

          Розгляд справи був відкладений на 21 жовтня 2010 року.

          21 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача зменшила розмір позовних вимог, з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем, просила суд стягнути з відповідача 40,00 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2007,86 грн., пеню в розмірі 2578,49 грн. та три проценти річних у розмірі 703,67 грн., про що подала заяву.

           Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

          товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Тепло»(далі –позивач) поставило та передало протягом червня 2007 року - серпня 2008 року товариству з обмеженою відповідальністю «Софіївка»(далі –відповідач) опалювальне обладнання та устаткування (далі –товар) на загальну суму 155712,00 грн., який відповідач прийняв, проте у повному обсязі не оплатив.

          22 липня 2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №22-07 про оплату заборгованості у розмірі 30162,00 грн.

          Відповідач заборгованість оплатив частково.

          У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 12722,00 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2007,86 грн., пеню в розмірі 2578,49 грн. та три проценти річних у розмірі 703,67 грн.

          21 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем, просила стягнути 40,00 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2007,86 грн., пеню в розмірі 2578,49 грн. та три проценти річних у розмірі 703,67 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, здійснюються суб’єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

          Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

          Позивачем були надані накладні № №05/08-1 від 05.08.2008 року на суму 5282,00 грн. та №18/08-1 від 18.08.2008 року на суму 7440,00 грн., на загальну суму 12722,00 грн. для здійснення повної оплати товару відповідачем.

          Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          22 липня 2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №22-07 про оплату заборгованості.

          Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 40,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          21 жовтня 2010 року представник відповідача у судовому засіданні вважав стягнення з відповідача пені необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, посилався на ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з якою платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Вважав, що оскільки розмір пені сторонами визначений не був, то пеня стягненню не підлягає.

          Доводи представника відповідача спростовуються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Таким чином, враховуючи період прострочення з 12.08.2009 року по 11.02.2010 року (184 дні прострочення), а також те, що облікова ставка Національного банку України становила 10,25%, розмір пені становить 2445,85 грн.

          Крім суми основної заборгованості та пені, позивач просив стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та три проценти річних.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Беручи до уваги те, що індекс інфляції з серпня 2009 року по березень 2010 року становив: у серпні 2009 року 99,8% (Урядовий кур’єр (далі –УК) №164 від 09.09.2009р.), вересні 2009 року 100,8% (УК №185 від 08.10.2009); у жовтні 2009 року 100,9% (УК №208 від 10.11.2009р.), у листопаді 2009 року 101,1% (УК №228 від 08.12.2009р.), у грудні 2009 року 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.), у січні 2010 року 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), у лютому 2010 року 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), у березні 2010 року 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), то сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, збільшилась на 2007,86 грн.

          Що стосується трьох процентів річних, то, враховуючи період заборгованості з 12.08.2009 року по 23.08.2010 року, а саме:

12.08.09р. - 14.08.09р. (3 дні прострочення) у розмірі 30162,00 грн.;

15.08.09р. –16.09.09р. (33 дні прострочення) у розмірі 25162,00 грн.;

17.09.09р. –22.09.09р. (6 днів прострочення) у розмірі 24162,00 грн.;

23.09.09р. –17.06.10р. (268 днів прострочення) у розмірі 23162,00 грн.;

18.06.10р. - 22.06.10р. (5 днів прострочення) у розмірі 22162,00 грн.;

23.06.10р. - 20.07.10р. (28 днів прострочення) у розмірі 21662,00 грн.;

21.07.10р. - 30.07.10р. (10 днів прострочення) у розмірі 20162,00 грн.;

31.07.10 –06.08.10р. (7 днів прострочення) у розмірі 19162,00 грн.;

07.08.10р. - 19.08.10р. (13 днів прострочення) у розмірі 14162,00 грн.,;

20.08.10р. –23.08.10р. (4 дні прострочення) у розмірі 12722,00 грн., то три проценти річних становлять 703,67 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

          Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 173, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 655, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ч. ч. 2, 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ВК Тепло” до товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка” задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Софіївка” (вул. Перемоги, 1, село Малютянка, Києво-Святошинський район, Київська область, ідентифікаційний код 30796339) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВК Тепло” (вул. Гната Юри, 9, к. 414, м. Київ, код 33640685) основну заборгованість у розмірі 40,00 грн. (сорок грн. 00 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2007,86 грн. (дві тисячі сім грн. 86 коп.); пеню у розмірі 2445,85 грн. (дві тисячі чотириста сорок п’ять грн. 85 коп.); три проценти річних у розмірі 703,67 грн. (сімсот три грн. 67 коп.); 247,01 грн. (двісті сорок сім грн. 01 коп.) витрат на сплату державного мита; 230,13 грн. (двісті тридцять грн. 13 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя           С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 25.10.2010 року