Рішення № 123549035, 05.12.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Житомир справа №240/22266/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", оформлену листом від 20.07.2023 №3-1677, у направленні необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія (№70)" оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документи для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 23.08.2022 він був звільнений з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки "Бердичівської виправної колонії (№70)" та мав на день звільнення вислугу 18 років 01 місяць 11 днів - у календарному обчисленні, та 25 років 05 місяців 26 днів - у пільговому обчисленні. У зв`язку із наявність понад 25 років вислуги на військовій службі, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" відмовила йому в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів для призначення пенсії, обґрунтовуючи таку відмову тим, що для призначення пенсії за вислугу років особа повинна мати 25 років календарної вислугу на військовій службу, в той час, як у нього така вислуга складає лише 18 років 01 місяць 11 днів. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, передбачена можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби пов`язана, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особа набула в результаті виконання відповідної роботи. Така можливість спрямована на реалізацію Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і положенням цього закону не суперечить, а тому для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вказаного Закону календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах згідно Порядку №393. Відтак, оскільки його пільгова вислуга на військовій службі становить 25 років 05 місяців 26 днів, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.08.2023 провадження в адміністративній справі №240/22266/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію та правомірність своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" зазначила, що згідно вимог статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особа має право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, якщо вона звільнена зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення має вислугу 25 календарних років і більше. Відтак, Закон №2262-ХІІ чітко вказує на календарне, а не на пільгове обчислення вислуги для призначення пенсії, без виключення. У зв`язку з цим, відповідач зауважив, що позивача було звільнено зі служби 23.08.2022, а тому для призначення йому пенсії за вислугу років його календарна вислуга на день звільнення мала становити 25 календарних років і більше. Однак, відповідно до наказу від 23.08.2022 №80/OC-22 вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні на день його звільнення становила 18 років 01 місяць 11 днів, а не 25 років, як того вимагає Закон №2262-ХІІ. У зв`язку з цим, відповідач підсумував, що наявна у позивача вислуга років в календарному обчисленні є недостатньою для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закон №2262-ХІІ.

Щодо наявності підстав для врахування пільгової вислуги при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закон №2262-ХІІ, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" у відзиві зазначила, що пунктом 2-1 Постанови №393 акцентовано на тому, що обчислення календарної вислуги років згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови проводиться саме для призначення пенсій, в той час, як пункт 3 цієї Постанови передбачає умови зарахування до вислуги років пільгових умовах періоду служби для визначення розміру пенсії. В контексті вказаного відповідач зауважує, що законодавець чітко розмежував випадки розрахунку стажу вислуги років у календарному та пільговому обчисленні. При цьому, для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі.

Враховуючи вказане, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 23.08.2022 №80/ОС-22 (з особового складу) старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 було звільнено з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно вказаного наказу від 23.08.2022 №80/ОС-22, а також наявного у справі розрахунку вислуги років, вислуга ОСОБА_1 на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 18 років 01 місяців 11 днів; у пільговому обчисленні - 25 років 05 місяців 26 днів.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до начальника Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" із заявою, в якій, у зв`язку із наявністю понад 25 років вислуги в пільговому обчисленні, просив оформити та подати до пенсійного органу документи для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .

За наслідками розгляду зазначеної заяви, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" надіслала ОСОБА_1 листа від 20.07.2023 №3-1677, в якому повідомила про відсутність підстав для підготовки та направлення до уповноваженого органу матеріалів для призначення йому пенсії.

Аргументуючи таку відмову, Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" в листі зазначила, що відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особа має право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, якщо вона звільнена зі служби та з 01 жовтня 2020 або після цієї дати і на день звільнення має вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до наказу від 23 серпня 2022 року №80/ОС-22 "З особового складу" вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні на день звільнення становила 18 років 01 місяць 11 днів, а не 25 років, як того вимагає Закон №2262-ХІІ. Під інші, зазначені у 12 статті Закону №2262-ХІІ умови для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 не підпадає.

Таким чином, зміст листа від 20.07.2023 №3-1677 свідчить, що підставою для відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років стала відсутність у нього 25-ти років календарної вислуги на військовій службі.

ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, наявність у нього 25-то років вислуги в пільговому обчисленні є достатнім для виникнення у нього права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закон №2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до правових норм пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Стаття 17 Закону №2262-XII визначає, види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Згідно з пунктами "а" та "б" частини 1 статті 17 Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

- військова служба;

- служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

В свою чергу, частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію правових норм ч. 1 ст. 17-1 Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Порядок №393).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

- час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції - з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;

- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони - з розрахунку один місяць служби за сорок днів;

- час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - з розрахунку один місяць служби за сорок днів.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, в якій також було зазначено, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Таким чином, підпункт "в" пункту 3 Порядку №393 (в редакції, яка діяла до 19.02.2022) дійсно передбачав можливість зарахування на пільгових умовах визначених цим пунктом періодів служби до вислуги років саме для призначення пенсій.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" (далі - Постанова №119), яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 були внесені зміни, відповідно до яких, Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови".

Крім того, зміни були внесені також і в пункт 3 Порядку №393, який, в редакції Постанови №119, став визначати види служби, які зараховується на пільгових умовах, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, а не для призначення такої пенсії.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін, і у зв`язку з такими змінами як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 пов`язують виникнення права на таку пенсію із наявністю у особи певної вислуги років в календарному обчисленні.

Суд зазначає, що спірним між сторонами цієї справи є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Посилаючись на приписи статті 12 Закону №2262-XII, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.

Позивач же у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. В зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції також дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови №383 чинна на момент розгляду справи №805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону №2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. 393" встановлював періоди служби, що зараховуються до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Водночас, суд звертає увагу, що в справі, яка розглядається, на час звільнення позивача зі служби (23.08.2022) Порядок №393 діяв у редакції Постанова №119.

Так, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393", і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, які підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Отже, на час звільнення позивача зі служби діяв Порядок №393 у редакції Постанова №119, яка визначала на пільгове зарахування вислуги років для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсій.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин (дату звільнення позивача зі служби - 23.08.2022), необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність необхідної календарної вислуги років в розмірі не менше 25 років.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22, від 07 вересня 2023 року у справі №560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №360/17/23 та від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а.

Натомість висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні (на положеннях Порядку №393, які діяли до внесення змін Постановою №119), а тому вони не є релевантним до обставин у даній справі та відповідно не підлягають врахуванню.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджений бланк подання про який йдеться у пункті 12 Порядку 3-1 (назва якого «Подання про призначення пенсії»).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх з справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

У самому бланку відсутня можливість відобразити позицію структурного підрозділу щодо непризначення особі пенсії.

Отже, можна зробити висновок, що подання є документом який направляється структурним підрозділом до Пенсійного фонду України тільки у випадку наявності у особи (відносно якої вирішується питання) права на пенсію за вислугу років.

При цьому, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення.

Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні. Вказана правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2023 у справі №200/9352/20-а.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що календарна вислуга років ОСОБА_1 становить 18 років 01 місяць 11 днів, тобто менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (вул. Низгірецька, 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13313; код ЄДРПОУ 08563330) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

05.12.24