Рішення № 12354847, 03.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2010Справа №2-22/583-2010 За позовом – Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15 в особі Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», м. Сімферополь, смт. Аграрне

до відповідача - ВАТ «Криммолоко», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35

про стягнення 694361,40 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Криммолоко», просить суд стягнути з відповідача дебіторську заборгованість у сумі 694361,40 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов’язань за договором № 59/23 від 26.12.2008 року щодо оплати у повному обсязі поставленої позивачем продукції.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09 лютого 2010 року розгляд справи № 2-22/583-2010 відкладений на 11 березня 2010 року на 11 годин 00 хвилин; зобов’язано відповідача – виконати вимоги, що викладені в ухвалі Господарського суду АР Крим від 15.01.2010р.

Однак, не погодившись з вказаною ухвалою відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить суд ухвалу суду скасувати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2010 року у справі № 2-22/583-2010 провадження по апеляційній скарзі ВАТ «Криммолоко» на ухвалу Господарського суду АР Крим від 09.02.2010р. у справі №2-22/583-2010 припинено; справу передано до Господарського суду АР Крим для подальшого розгляду.

Матеріали справи № 2-22/583-2010 повернуто до Господарського суду АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21 квітня 2010 року справу № 2-22/583-2010 призначено до розгляду.

Однак, не погодившись з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2010 ВАТ «Криммолоко» звернулось в Вищий господарський суд України з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду АР Крим по від 09.02.10р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14 червня 2010 року у прийнятті до розгляду касаційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010р. у справі №2-22/583-2010 Відкритому акціонерному товариству «Криммолоко» – відмовлено; касаційну скаргу повернуто її касатору; справу №2-22/583-2010 направлено до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду по суті.

Так, колегією суддів Вищого господарського суду України в ухвалі від 14 червня 2010 року у справі № 2-22/583-2010 було визначено наступне.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження рішень (ухвал, постанов) суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Наведене вказує, що оскарженню підлягають лише ті судові рішення (ухвали, постанови), про можливість оскарження яких прямо вказано у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Касатор звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від у справі №2-22/583-2010, якою відкладено розгляд справи в порядку визначеному ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал суду, якими відкладається слухання справи.

Крім того, пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «"Про незалежність судової влади» від 13.06.2007р. №8 визначено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Верховний Суд України, у відповідності до зазначеної Постанови ВСУ від 13.06.2007р. №8, направив судам інформаційний лист від 10.09.2008р. № 3.2.-2008, яким довів до відома, що у разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частину першу та четверту статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення (ухвали постанови) господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, проте сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Верховною Радою України 23.02.2006р. був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в статті 17 якого визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Наведене дало підстави Вищому господарському суду України прийти до переконливого висновку про те, що Відкрите акціонерне товариство «Криммолоко» недобросовісно користується своїми правами, які передбачені статтею 22 ГПК України, подало касаційну скаргу на ухвалу про відкладення слухання у справі, яка не оскаржується та з метою затягування строку розгляду справи по суті, чим порушило вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права інших учасників справи на справедливий і публічний розгляд справи №2-22/583-2010 упродовж розумного строку.

Матеріали справи № 2-22/583-2010 було повернуто до Господарського суду АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26 липня 2010 року було призначено розгляд справи на 03 серпня 2010 року на 10 годину 30 хвилин.

Але, 30 липня 2010 року ВАТ «Криммолоко» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду АР Крим від 26 липня 2010 року про призначення справи до розгляду.

Ухвалою Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. від 02 серпня 2010 року відмовлено ВАТ «Криммолоко» у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду АР Крим від 26 липня 2010 року у справі 3 2-22/583-2010 про призначення справи до розгляду. Повернено апеляційну скаргу разом із додатками заявнику.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

26 грудня 2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі – продажу № 59/23, відповідно до п. 1.1.я кого продавець зобов’язується продавати покупцю молоко, а покупець зобов’язується покупати та оплачувати товар.

Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що ціна на молоко регулюється оформленням додаткової угоди до даного договору; форма оплати встановлена: 100% передоплата товару покупцем у формі безготівкового розрахунку.

Надалі, між сторонами були підписані додаткові угоди щодо визначення ціни за 1 кг залікової ваги продукції, а.а. 28, 30-31.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач передав відповідачу товар (молочну продукцію) вартістю 912756,40 грн., що підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей та товарно – транспортними накладними, а.с. 33-123.

Однак, позивач вказує на те, що відповідачем вартість отриманого товару була оплачена лише частково, на суму 218395,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 694361,40 грн.

15 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 694361,40 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 694361,40 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 серпня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ВАТ «Криммолоко» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, рахунок № 26008374 КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 00450693) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» (м. Сімферополь, смт. Аграрне, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33226768) заборгованість у сумі 694361,40 грн.

3.          Стягнути з ВАТ «Криммолоко» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, рахунок № 26008374 КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 00450693) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» (м. Сімферополь, смт. Аграрне, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33226768) 694,61 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ВАТ «Криммолоко» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, рахунок № 26008374 КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 00450693) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України Південної філії Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» (м. Сімферополь, смт. Аграрне, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33226768) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.