Ухвала суду № 123506082, 02.12.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

справа № 285/5956/24

провадження у справі № 2/0285/1925/24

У Х В А Л А

про залишенняпозовної заявибез руху

02.12.2024 року м. Звягель

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., вивчивши матеріали цивільної справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

про визнання визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила припинити право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із знищенням майна; припинити право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із знищенням майна та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 загальною площею 107,4 кв.м., житловою площею 49,2 м. кв.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ЦПК України.

Згідно роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до вимог ст.175 ЦПК України позивач повинен викласти обставини (підстави позову), якими він обґрунтовує кожну свою вимогу та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. Їх обґрунтований, доступний та зрозумілий виклад необхідний для вирішення питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших дій для розгляду справи у судовому засіданні, і, найголовніше, для визначення предмета доказування у даній справі. Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Із позовної заяви не зрозуміло, чим порушуються права та законні інтереси позивача відповідачем, зокрема щодо визнання права власності на збудований житловий будинок.

Не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача в частині припинення права власності по 1/2 частині житлового будинку за відповідачкою, а також померлою матір`ю позивачки.

Стаття 349ЦК Українипередбачає,що правовласності намайно припиняєтьсяу разійого знищення.Це положенняє чітким,зрозумілим іоднозначним,тобто виключаєможливість довільноготрактування.Тобто умовоюдля припиненняправа власностіна знищененерухоме майноє встановленаобставина йогознищення.

Крім того, позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вона мотивувала тим, що довгий час не працює, пенсію чи соціальні виплати не отримує, перебуває у складних життєвих обставинах, оскільки на будівництво будинку були позичені великі суми грошей.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, не знаходжу законних підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Доступ до правосуддя в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

За загальним правилом за подання заяв до суду кожен, хто їх подає, має сплатити судовий збір, за винятком платників, які звільнені від сплати на підставі закону, або існують умови, які суд може використати для відтермінування, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати цього платежу.

Положення ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону «Про судовий збір» надають суду право за наявності певних підстав своєю ухвалою, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Законом позивач не віднесена до осіб, звільнених від сплати судового збору. Визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Відповідно до пункту 29постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладенев заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідноЦивільно процесуального кодексу Україниповиннанавести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що зазначені позивачем обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження її реального майнового стану, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).

Так, подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачка надала:

- оригінали відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 19.08.2024 за період з 3 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року; від 12.07.2023 за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року та від 05.09.2024 станом на 12.07.2023 за період з 1998 року по 2021 рік;

-довідку про неотримання допомоги від 05.09.2024, виданою Управлінням соціального захисту населення Звягельської міської ради.

Однак, надані позивачем документи не можуть бути належним доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан позивача, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Подана заява не відповідає вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.

Сплата судового збору за подання заяв до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Доступ до правосуддя в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»таст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»за позовну заяву майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140, 00 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 916/1220/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на житловий будинок визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

За ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

За приписами абз. 3 п. 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.

До матеріалів позовної заяви долучено висновок про вартість об`єкта оцінки (спірного майна) станом на 28.06.2023, що перевищує термін у шість місяців до подання позовної заяви до суду.

Таким чином, з урахуванням вартості майна, на яке позивач просить визнати право власності, ціни позову, вимог ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»таст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, яка повинна бути визначена на підставі звіту про оцінку спірного майна.

Отже, позивачемставляться три позовні вимоги:припинення права власності на 1/2 частину житлового будинку за відповідачкою і 1/2 частиною житлового будинку за ОСОБА_4 та визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху для сплати судового збору за дві позовні вимоги у сумі2422,40грн та 1 відсоток ціни позову, яка повинна бути визначена на підставі звіту про оцінку спірного майна за майнову вимогу про визнання права власності на житловий будинок та надання до Новоград-Волинського міськрайонного суду оригіналу квитанції про сплату цих витрат.

Сплата судового збору згідно закону здійснюється через банківські установи чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника.

Судовий збірмає бутисплачений занаступними платіжнимиреквізитами: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Нов-Волин/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; рахунок отримувача - UA 588999980313141206000006795; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - судовий збір (обов`язково із зазначенням ідентифікаційного коду та суті позову).

З позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є громадянкою Ізраїля, однак доказів про зареєстроване місце її проживання в Україні або адресу проживання в Ізраїлі позивач суду не надала.

Крім того, відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, яка набрала чинності для України з 26 листопада 2000 року, встановлено спеціальний порядок оформлення та вручення судових та позасудових документів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 зазначеної Конвенції типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, в усіх випадках обов`язково мають бути складені французькою або англійською мовами. При цьому, вони можуть бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.

Окрім того, згідно п.п 2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.

Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

При цьому, у відповідності до положень п.п. 6.5, 6.6 розділу VI «Особливості виконання Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року» вказаної Інструкції заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках. У разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаної Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

На підставі зазначеного якщо відповідач ОСОБА_2 проживає в Ізраїлі, позивачу слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову згідно Конвенції або одну з офіційних мов запитуваної держави для вручення їх відповідачу.

Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку для можливості усунення її недоліків.

Керуючись статтями 175-177, 185, 258-260, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:- Звягельська міська рада про визнання права власності на житловий будинок та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Роз`яснити, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, позов буде повернутий.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Й. Васильчук