Рішення № 123422504, 25.11.2024, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2101/24

Провадження №2/148/779/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(Заочне )

25 листопада 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОМЕГА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В СТ АН ОВ ИВ:

Представник Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ОМЕГАФІНАНС" (надаліТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06.09.2018 між АТ "ЮНЕКС БАНК", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір №0.014.68.0918.ФО_К, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 11200 грн, терміном користування до 06.09.2021. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії та нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору.

Станом на 31.03.2021 згідно графіку погашення відповідач не виконав свої зобов`язання по договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 складає 811 дні.

31.03.2021 між АТ "ЮНЕКСБАНК" та ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС"було укладено договір факторингу № 31/03-2021, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ОМЕГА ФІНАНС" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "ЮНЕКС БАНК", у тому числі і до відповідача за кредитним договором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018.

Станом на 31.03.2021 сума заборгованості відповідача за кредитним договором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 перед новим кредитором ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" складає 23304,33 грн., з яких: 1907,34 грн заборгованість по тілу кредиту; 8339,64 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4,61 грн - проценти за кредитом; 613,91 грн - прострочені проценти за кредитом; 334,88 грн - комісія за обслуговування кредиту; 9041,76 грн - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 3062,19 - шрафи, пені.

09.11.2021 ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" направило на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги № 11-21/3557/Ф і надало строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018, яка складає 23304,33 грн. Дане повідомлення було отримано відповідачем особисто.

Станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач жодним чином не відреагував на вимогу позивача і борг не погасив.

У зв`язку з даними обставинами позивач змушений звернутися до суду з даними позовом. Просить стягнути з відповідача на корсить позивача заборгованість за кредитним договором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 в розмірі 23304,33 грн, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явилася. Згідно позовних вимог просить розглянути справу без участі представника ТОВ "ФК "ОМЕГА ФІНАНС", позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.79), про причини своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що 06.09.2018 між АТ "ЮНЕКСБАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0.014.68.0918.ФО_К, про що свідчить його копія (а.с.8-10), за умовами якого сторони узгодили наступне:

- банк надає позичальнику кредит у сумі 11200 грн, терміном кредитування до 06.09.2021, а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору;

- цільове призначення кредиту - споживчі цілі;

- строк користування кредитом обчислюється від моменту перерахування кредитних коштів відповідно до п.2.1 цього договору;

- позичальник у будь якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін встановлений цим договором, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової домовленості сторін або достроково, відповідно до умов договору або чинного законодавства України;

- за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 2,70 % річних; комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 цього договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів;

- надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в банку, код банку НОМЕР_2 за умови сплати позичальником комісій (у разі наявності), встановлених п.1.5.2. договору;

- погашення комісї за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісяця в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, в сумі 659,88 грн;

- за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу.

Згідно копії Додатку №1 до кредитного договору №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 - Графік погашеннякредиту,нарахованих процентівта іншихплатежів,обчислення загальноївартості кредитута реальноїрічної процентноїставки закредитним договором№0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 (а.с.11) вбачається, що сторони узгодили, що позичальник має повернути кредитодавцю 23728,47 грн, з яких: 11200 грн - сума кредиту; 472,79 грн - проценти за користування кредитом; 12055,68 грн - комісія за обслуговування кредиту.

АТ "ЮНЕКСБАНК"свої зобов`язанняза кредитнимдоговором виконало повністюта перерахувало07.09.2018на рахунокпозичальника грошовікошти врозмірі 11200грн,про щосвідчить копія виписки по особовому рахунку за період з 06.09.2018 по 31.03.2021 (а.с. 12-41).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував.

31.03.2021 між АТ "ЮНЕКСБАНК" та ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС"було укладено договір факторингу № 31/03-2021, про що свідчить його копія (а.с.44-47), відповідно до умов якого сторони узгодили, що фактор зобов`язується за плату передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання акту прийому-передачі прав вимоги за умови отримання клієнтом суми фінансування. Після передачі прав вимоги до фактора, останній стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідного права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі Прав Вимог.

Відповідно до копії Додатку №2 до договору факторингу №31/03-2021від 31.03.2021-Акт прийому-передачі Прав Вимоги до договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021,складеного 31.03.2021(а.с.48),вбачається,що АТ"ЮНЕКСБАНК" передало,а ТОВ"ФК"ОМЕГАФІНАНС" прийняло права вимоги, детальний опис складових яких наведено в реєстрі прав вимоги станом на кінець дня 31.03.2021. Загальна кількість переданих договорів боржників становить 4035 штук.

Відповідно до копії Додатку №1 до договору факторингу №31/03-2021від 31.03.2021- РЕЄСТР ПРАВ ВИМОГИ станом на кінець дня 31.03.2021 (а.с.49-50) вбачається, що ТОВ "ФК"ОМЕГАФІНАНС" набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором№0.014.68.0918.ФО_К із загальною сумою заборгованості 23304,33 грн., з яких: 1907,34 грн основний борг; 8339,64 грн - прострочений основний борг; 4,61 грн - проценти; 613,91 грн - прострочені проценти; 334,88 грн - комісія строкова; 9041,76 грн - прострочена комісія; 3062,19 - шрафи, пені.

09.11.2021 з метою досудового врегулювання спору позивачем наадресу відповідача було направленоповідомлення провідступлення прававимоги у якомуостаннього повідомлялось,що АТ"ЮНЕКСБАНК" відступило ТОВ "ФК "ОМЕГА ФІНАНС" право вимоги, що виникло на підставі кредитного договору №0.014.68.0918.ФО_К,укладеного між АТ "ЮНЕКС БАНК" та ОСОБА_1 Заборгованість за кредитнимдоговором становить 23304,33грн.,яку необхідносплатити накористь новогокредитора.Даний фактпідтверджується копієюданого повідомлення№11-11/3557/Ф(а.с.42),копією описувкладення (а.с.42),копією спискувід 09.11.2021(а.с.43), копією фіскального чеку від 09.11.2021 (а.с.43) та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Між тим,жодних дійдля погашеннязаборгованості змоменту отриманнявказаного повідомленнявідповідач невчинив, що і стало причиною звернення представника позивача до суду з даним позовом.

Встановлені фактичніобставини усправі свідчатьпро те,що відповідачвзяті насебе зобов`язанняза кредитним договором№0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 належним чином не виконує.

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином,в судовомузасіданні встановлено,що позивачправомірно набувправо вимогидо відповідачаза кредитним договором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Таким чином,Законом України«Про споживчекредитування» передбаченоправо банкувстановлювати укредитному договорікомісію заобслуговування кредиту.В тойже часданий ЗаконУкраїни розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Судупостановівід 06.11.2023по справі№204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом враховано, що необхідність внесення комісії за обслуговування кредиту передбачена у п.5.3 кредитного договору та у Додатку №1 до кредитного договору - Графік погашеннякредиту,нарахованих процентівта іншихплатежів,обчислення загальноївартості кредитута реальноїрічної процентноїставки закредитним договором№0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018. При цьому, у кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Також представником позивача не надано доказів наявності та переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вищевказаного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1та 2ст.11,ч.5ст.12ЗаконуУкраїни «Про споживче кредитування».

Відтак,правових підставдля задоволенняпозовних вимогв частиністягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 334,88 грн та простроченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 9041,76 грн немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача штрафів/пені суд зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви штрафні санкції були нараховані відповідачу до 31.03.2021 в розмірі 3062,19 грн.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( який почав діяти з 04.07.2020) передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який надалі неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та був відмінений 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Тобто, законодавець визначив, що на період дії карантину, а саме з 04.07.2020 по 30.06.2023 позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь позикодавця неустойку, штраф, пеню.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник був звільнений від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафів/пені. Тому нарахування неустойки (штрафів/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 04.07.2020 по 31.03.2021 є незаконним.

Слід зауважити, що розрахунок штрафів/пені у матеріалах справи відсутній, відтак суд позбавлений можливості визначити період їх нарахування, порядок та механізм їх нарахування.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача штрафів/пені, а тому вважає, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити у зв`язку із її необґрунтованістю.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача до суду не надав, як і не спростував.

Оскільки станомна деньрозгляду справиспір міжсторонами неврегульований,відповідач заборгованістьза кредитнимдоговором удобровільному порядкуне сплатив,тому судприходить довисновку,що звідповідача,як позичальника,підлягає стягненнюсума заборгованостіза кредитним договором№0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018лише врозмірі 10865,50грн,а саме: 1907,34 грн заборгованість по тілу кредиту; 8339,64 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4,61 грн - проценти за кредитом; 613,91 грн - прострочені проценти за кредитом.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суддійшов висновку про часткову обґрунтованість позовнихвимогпредставника позивача в заявлених нею межах тапро існування правових підстав дляїх часткового задоволення.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1129,43 грн (2422,40 х 10865,50 / 23304,33 = 1129,43) (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", ст.1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", ст.207, 512, 514, 516, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 15Прикінцевих таПерехідних положень ЦКУкраїни,ст.4,12,13,19,76-81,141,223,247, 263-265,280-282ЦПКУкраїни,суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ОМЕГАФІНАНС"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОМЕГА ФІНАНС", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42436323, місцезнаходження якого:вул.Сапернеполе,12,офіс 1007,м.Київ,01042, заборгованістьза кредитнимдоговором №0.014.68.0918.ФО_К від 06.09.2018 врозмірі 10865,50грн (десятьтисяч вісімсотшістдесят п`ятьгривень п`ятдесяткопійок),з яких: 1907,34 грн заборгованість по тілу кредиту; 8339,64 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 4,61 грн - проценти за кредитом; 613,91 грн - прострочені проценти за кредитом.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, простроченої комісії за обслуговування кредиту,штафів/пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОМЕГА ФІНАНС", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42436323, місцезнаходження якого: вул.Саперне поле, 12, офіс 1007, м.Київ, 01042, судові витратиз оплатисудового зборув сумі1129,43 грн (одну тисячусто двадцятьдев`ятьгривень сороктри копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районнимсудом Вінницькоїобласті за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсябезпосередньо доВінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: