Рішення № 123422503, 27.11.2024, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1601/24

Провадження №2/148/614/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 та Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області про скасування усиновлення та внесення відомостей про матір,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до Тульчинської міської ради про скасування усиновлення та внесення відомостей про матір до актового запису про народження, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач - ОСОБА_1 , у свідоцтві про народження якого батьками вказані: батько - ОСОБА_7 та мати - ОСОБА_10 .

На сьогоднішній день позивач проходить за мобілізацією військову службу в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час зібрання документів з метою уточнення даних про своїх рідних (мати, дружина, діти) позивач надав копію свідоцтва про своє народження. Однак, потім виявилось, що в графі матір вказана його рідна бабуся.

З метою вияснення чому саме його бабуся записана його матір`ю позивачем було витребувано у Тульчинському відділі ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повний витяг з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про усиновлення, відповідно до якого він дізнався, що у первинному свідоцтві про його народження батьками були вказані: батько - ОСОБА_7 та мати - ОСОБА_6 , а на підставі рішення Тульчинського виконкому районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 були внесені зміни в актовий запис про народження та змінено в графі відомості про матір з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 ». Також змінився номер актового запису, а саме з «7» на «12» від 24.07.1975, орган реєстрації актів цивільного стану: Скворцовський відділ РАЦС Сімферопольського району.

На адвокатський запит від Державного архіву Вінницької області було отримано відповідь разом із копією вищевказаного рішення Тульчинського виконкому районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 про усиновлення, у якому вказано, що: «Розглянувши заяву гр. с. Лука-Жабокрицько, ОСОБА_10 про усиновлення нею внука ОСОБА_1 та заяву матері ОСОБА_6 про згоду на усиновлення, а також інші матеріали, які дають право на усиновлення, керуючись ст.ст. 101, 105, 106, 114, 115 Кодексу про шлюб та сімю Української РСР, виконком районної Ради депутатів трудящих вирішив: - дозволити ОСОБА_10 усиновити свого внука ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зміною прізвища ОСОБА_6 на ОСОБА_6 »

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_2 батьками матері позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані: батько - ОСОБА_15 та мати - ОСОБА_10 .

Таким чином, позивачу стало відомо, що його рідна бабуся на підставі рішення Тульчинського виконкому районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 його усиновила.

При цьому, позивач все своє життя проживав разом з матір`ю та вона займалась його вихованням. Вагомих причин на те, щоб бабуся його усиновлювала не було. Рідна мати позивача - ОСОБА_6 не мала ніяких вад по здоров`ю, не зловживала спиртними напоями, не вела аморальний спосіб життя, а навпаки була і є турботливою матір`ю. За розповіддю самої матері позивача, причиною того, що бабуся так вчинила було те, що в неї був конфлікт з рідним батьком позивача, а тому вона категорично не хотіла аби позивач носив прізвище свого рідного батька - ОСОБА_7 , оскільки шлюб між батьками позивача тривав не довго та вони перестали жити разом. Позивач завжди проживав зі своєю матір`ю і по сьогоднішній день є її єдиним сином, який постійно їй допомагає.

В усній формі у відділі РАЦС позивач дізнався, що його батьки 17.05.1967 одружились. Відомості про їх розлучення в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні. При цьому, мати згодом змінила своє прізвище на дівоче з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 », однак вказаних відомостей на підставі чого виникла зміна прізвища матері, позивачу також не відомо.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивача - ОСОБА_10 .

На протязі усього життя позивач не знав та не задавався питанням хто в свідоцтві про його народження вказаний матір`ю. Однак, враховуючи обставини, які склались в країні та те, що позивач кожного дня ризикує своїм життям він позбавлений можливості надати до військових органів дані про своїх близьких, а саме матір. Окрім того, оскільки у свідоцтві про народження позивача в графі «Відомості про батьків» вказана його бабуся, а не матір позивач позбавлений в майбутньому прийняти спадщину, як син за першою чергою відповідно ст.1261 ЦК України.

На момент усиновлення позивача йому було 7 років. Під час винесення вищевказаного рішення Тульчинським виконкомом районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 позивач не був присутній та його думку з приводу його усиновлення бабусею ніхто не питав.

Таким чином, внаслідок проведеного усиновлення та внесення змін до актового запису про народження позивач не може довести наявність кровного спорідненого зв`язку між ним та матір`ю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого у разі непоправимих наслідків з проходженням ним військової служби в лавах ЗСУ, мати не зможе отримати відповідні виплати від держави, а також він не зможе брати участь у спадкуванні після її смерті.

Позивач позбавлений у досудовому порядку вирішити даний спір та з метою уникнення в майбутньому проблем з різних соціальних питань він змушений звертатись до суду з даним позовом. Просить скасувати рішення про усиновлення Тульчинського виконкому районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 відносно позивача, поновивши дані актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 12 від 24.07.1975 року, складеного Скворцовським відділом РАЦС Сімферопольського району, а саме: змінити відомості про матір з " ОСОБА_10 " на " ОСОБА_6 ". Внести зміни до актового запису №12 від 24.07.1975, складеного Скворцовським відділом РАЦС Сімферопольського району про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: записати матір`ю дитини, де у графі прізвище матері вказати " ОСОБА_6 ", у графі ім`я матері вказати " ОСОБА_6 ", у графі по батькові вказати " ОСОБА_6 ".

Ухвалою суду від 25.09.2024 за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - Тульчинську міську раду на належного відповідача - Тульчинську районну військову адміністрацію Вінницької області, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої вона просить провести судове засідання у її та позивача відсутність за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 11.11.2024 позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити. Також представник позивача пояснила, що скасування усиновлення необхідно позивачеві для демобілізації.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява від неї, яка посвідчена старостою с.Сільниця, Тульчинського району, Вінницької області ОСОБА_18 (а.с.56), згідно якої вона просить розглянути справу у її відсутність за станом здоров`я, не заперечує проти задоволення позовних вимог. Підтверджує, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_1 та він завжди проживав з нею. На сьогоднішній день ОСОБА_1 , як її син, допомагає їй матеріально та забезпечує всім необхідним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - представник Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.139), про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідач - представник Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява від нього (а.с.111), згідно якої він просить здійснювати розгляд справи без участі представника Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області за наявними матеріалами, не заперечує проти задоволення позову.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутность нез`явившихся учасників справи.

Допитана в судовому засіданні 11.11.2024 свідок ОСОБА_4 суду показала, що їй про усиновлення нічого невідомо.

Допитаний в судовому засіданні 11.11.2024 свідок ОСОБА_5 суду показав, що йому про усиновлення нічого не відомо. Знає лише, що ОСОБА_1 ріс з мамою та бабою.

Допитана в судовому засіданні 11.11.2024 свідок ОСОБА_3 суду показала, що їй про усиновлення нічого невідомо.

Заслухавши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно фотокопії повторного свідоцтва про народження від 19.08.1975 серія VI-УР, виданого на російській мові (а.с.19), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Скворцово, Сімферопольського району, Кримської області народився ОСОБА_1 , батьками якого вказані: батько ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_10 .

Відповідно до копії рішення №273 виконкому Тульчинської районної Ради депутатів трудящих від 26.06.1975 "Про усиновлення гр. ОСОБА_10 внука ОСОБА_1 "(а.с.26) вбачається, що виконком районної Ради депутатів трудящих вирішив, в тому числі: Дозволити ОСОБА_10 усиновити свого внука ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зміною прізвища ОСОБА_6 на ОСОБА_6 .

На підставі вищевказаного рішення були внесені відповідні зміни до актового запису про народження позивача, а саме: прізвище позивача " ОСОБА_6 " було змінено на " ОСОБА_6 ", усиновитель ОСОБА_10 була записана матір`ю, замість матері - ОСОБА_6 , що підтверджується фотокопією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про усиновлення від 02.11.2023 №00042114812 (а.с.15-18).

Згідно копії свідоцтва про смерть від 14.02.2007 серія НОМЕР_3 (а.с.24) ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Сільниця, Тульчинського району, Вінницької області померла ОСОБА_10 .

Згідно фотокопії свідоцтва про народження № НОМЕР_2 (а.с.23) вбачається, що матір`ю ОСОБА_6 була ОСОБА_10 .

Згідно фотокопії довідки, виданої 06.10.2022 №896/2022 командиром військової частини НОМЕР_4 (а.с.14), солдат ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 .

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що на день звернення позивача до суду йому виповнилося 56 років, тобто він вже давно досяг повноліття. Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача стверджує, що внаслідок проведеного усиновлення та внесення змін до актового запису про народження позивач не може довести наявність кровного спорідненого зв`язку між ним та матір`ю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого у разі непоправимих наслідків з проходженням ним військової служби в лавах ЗСУ, мати не зможе отримати відповідні виплати від держави, а також він не зможе брати участь у спадкуванні після її смерті.

З огляду на те, що усиновлення позивача відбулося у 1975 році, тому до даних правовідносин застосуванню підлягають норми Кодексу про шлюб та сім 'ю України 1969 року (надалі-КпШС).

Відповідно до ст.119 КпШС визнання усиновлення недійсним та скасування усиновлення допускається лише у судовому порядку.

Відповідно до ст.124 КпШС скасування усиновлення не допускається, якщо до моменту пред`явлення вимоги про його скасування усиновлений досяг повноліття. Скасування усиновлення після досягнення усиновленим повноліття допускається, якщо діяння усиновленого (усиновителя) загрожують життю або здоров`ю усиновителя (усиновленого), другому з подружжя або їх дітям.

Аналогічні підстави для скасування усиновлення щодо особи, яка досягла повноліття містяться у положеннях ч.2 та 3 ст.238 СК України, згідно з якими скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Отже, усиновлення після досягнення повноліття може бути скасованим лише у разі, якщо діяння усиновленого (усиновителя) загрожують життю або здоров`ю усиновителя (усиновленого), другому з подружжя або їх дітям, або, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Аналогічний висновок зробив ВС у постанові від 29.01.2020 у справі №387/1023/17.

Слід зазначити, що дія сімейного законодавства у часі підпорядковується загальному правилу: нові нормативно-правові акти поширюються на ті відносини, які виникають після введення в дію нових актів. Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Згідно з п. 2 ч. 2 Прикінцевих положень СК України був визнаний таким, що втратив чинність із вступом у дію СК України, Кодекс про шлюб та сім`ю 1969 р. В деяких випадках новий закон може поширюватися на відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати після цього. Так, ст. 58 Конституції України зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Проте такі положення більшою мірою стосуються кримінального або адміністративного законодавчого акта.

Роз`ясненнями п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", яка узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Тобто з урахуванням положення ч.1 ст.58 Конституції України закріплений принцип зворотної дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, у випадку коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість, представником позивача у позовній заяві будь-яких обставин, передбачених ст.124 КпШС, а також ч.2 та 3 ст.238 СК України не зазначено, як і не встановлено даних обставин судом і в ході розгляду справи.

Водночас, слід зазначити, що наведені представником позивача обставини звернення до суду, зокрема, його доводи про те, що внаслідок проведеного усиновлення та внесення змін до актового запису про народження позивач не може довести наявність кровного спорідненого зв`язку між ним та матір`ю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого у разі непоправимих наслідків з проходженням ним військової служби в лавах ЗСУ, мати не зможе отримати відповідні виплати від держави, а також він не зможе брати участь у спадкуванні після її смерті, не можуть слугувати підставою для скасування усиновлення. Дані доводи є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач не позбавлений в позасудовий спосіб вирішити питання щодо виплат ОСОБА_6 у разі непоправимих наслідків з проходженням ним військової служби в лавах ЗСУ, а з питань спадкування ОСОБА_6 не позбавлена можливості скласти заповіт на ім`я позивача.

Таким чином, підстав для скасування усиновлення при розгляді даної справи судом не встановлено.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог представника позивача в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.119, 124 КпШС, ч.2 та 3 ст.238 СК України, ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 223, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого представником ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 та Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області про скасування усиновлення та внесення відомостей про матір відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за нею.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: