Постанова № 12340424, 19.10.2010, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» жовтня 2010 року м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Дєдєєв Ю.С., за участю ОСОБА_1 розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Київського районного суду АР Крим від 27 липня 2010 року, якою його -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки,

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки за те, що він 26 червня 2010 року, о 23 годині 20 хвилині, на АЗС «ТНК» по вул. Воровського, 19- а, м. Сімферополі керував транспортним засобом - мопедом «Вентра» з ознаками спяніння (почервоніння білків очей, запах алкоголю з ротової порожнини), від продуву трубки «Контроль тверезості» у присутності двох свідків та огляду у медичному закладі для визнання стану спяніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Як видно із апеляції, ОСОБА_2, не оспорюючи факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння, просить постанову суду змінити, обравши інший вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної постанови суд не врахував, що на момент скоєння правопорушення він не мав права керування транспортними засобами, так як був позбавлений цього права постановою Київського районного суду м. Сімферополя у 2003 році (а. 12).

Одночасно просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що він будучи інвалідом другої групи в період з 26 червня 2010 по 10 серпня 2010 року перебував на лікуванні у Клінічній лікарні ім. Семашко. Після проходження лікування він був змушений виїхати з Сімферополя за сімейними обставинами. Про зміст ухвали він дізнався лише у вересні після одержання копії ухвали суду.

Статтею 289 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Згідно ст. 294 ч. 2 КУпАП апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскільки ОСОБА_2 заявив таке клопотання, причини пропуску можливо вважати поважними та підстав для повернення апеляції згідно діючого законодавства не має, вважаю необхідним поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови.

Заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, і ще раз визнавши повністю провину і щиро розкаявся у скоєному, перевіривши доводи апеляції, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Суди при прийнятті рішення повинні дотримуватися вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, належної оцінки зібраних доказів, вирішення її в точній відповідальності із законом, а також вимог ст. 268 КУпАП щодо додержання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами.

Висновок судді районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за зазначених у постанові обставин ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Дії винного саме за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.

Проте відповідно до п. 28 постанови Пленуму верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по деяким злочинам проти безпеки руху та експлуатації на транспорті, а також про адміністративні правопорушення» суд не має права застосовувати стягнення у вигляді права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з довідці заступника начальника Сімферопольського ОРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 09.09.2010 року, ОСОБА_1 був позбавлений права керування усіма видами автотранспортних засобів, посвідчення водія у нього було вилучено та анульовано, та більш не видавалося (а.12).

На підставі викладеного вважаю, що Київського районного суду АР Крим від 27 липня 2010 року у частині накладеного адміністративного стягнення підлягає зміні, з призначенням правопорушнику ОСОБА_1 штрафу передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП на момент вчинення правопорушення.

Керуючись ст.ст. 289, 293, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанову Київського районного суду АР Крим від 27 липня 2010 року відносно нього.

Апеляцію правопорушника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду АР Крим від 27 липня 2010 року відносно ОСОБА_1, у частині призначеного йому стягнення змінити, замінивши накладене на нього адміністративне стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, на штраф у розмірі 2550 грн., який підлягає сплаті на рахунок: № 31116106700268 ГУДКУ в АР Крим; код банку (МФО ГУДКУ) 824026; код ЄДРПОУ №34741037.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду АР Крим Ю.С. Дєдєєв