Рішення № 123403631, 29.11.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/3133/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до грошового забезпечення, тобто в розмірі 79 відсотка відповідних сум грошового забезпечення;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2016 року пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 79 відсотка відповідних сум грошового забезпечення. Зазначені нарахування провести й виплачувати, з врахуванням індексацій (підвищення) до пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, починаючи з 01.03.2016 року та відповідно до вимог ст. 46 (Виплата пенсії за минулий час) зазначеного Закону, без обмеження у межах максимального розміру пенсії, а саме, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь-яких обмежень, з урахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі №260/1167/22, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії з 01.12.2019 у розмірі 74% грошового забезпечення, зазначеного у довідці № 33/27-277 від 24.05.2021 року, виданій Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Закарпатській області», без обмеження розміру пенсії величиною в десять прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.07.2021 року (згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3052/23 від 27.04.2023 року), - без обмеження максимального розміру пенсії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що у вересні 2011 року він був звільнений з органів внутрішніх справ України у запас через хворобу. Наразі він є пенсіонером органів внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 74% грошового забезпечення. Вважає, що у зв`язку з внесеними змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 січня 2016 року він набув право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, як особи, звільненої через хворобу. Однак відповідач протиправно відмовляється здійснити необхідний перерахунок.

21 травня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позов №0700-0902-8/32136 від 17.05.2024, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі якої позивачу було призначено пенсію, не передбачено врахування 5% відповідних сум грошового забезпечення при звільненні за станом здоров`я. Окрім того зазначив, що законодавець визначає єдиний підхід не тільки щодо визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при призначенні та перерахунку раніше призначеної пенсії, але й для визначення її максимального розміру, встановленого на час призначення/перерахунку. Так, нормами ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців. Тому вважає, що законодавцем передбачена можливість зменшення розміру пенсії після проведеного перерахунку внаслідок змін у законодавстві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Управління МВС України в Закарпатській області №325 о/с від 30.09.2011 підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вислуга років позивача станом на день звільнення становила у календарному обчисленні - 21 рік 05 місяців 18 днів, а в пільговому обчисленні для призначення пенсії 28 років 05 місяців 14 днів.

Станом на день виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно з протоколом за пенсійною справою №0703002970 від 01.10.2011 ОСОБА_1 з 01 жовтня 2011 року призначено пенсію за вислугу років з розрахунку 74% грошового забезпечення (з урахуванням вислуги 28 років).

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив, серед іншого, здійснити перерахунок його пенсії з 01 січня 2016 року з врахуванням 5% до основного розміру пенсії з огляду на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви листом №2385-2223/К-02/8-0700/24 від 23.04.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомив заявника про відсутність підстав для перерахунку його пенсії з огляду на те, що п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі якої йому було призначено пенсію, не передбачено врахування додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення при звільненні за станом здоров`я

Вважаючи дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії з розрахунку 79% грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 23-1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року за №565-ХІІ (чинного на час призначення позивачу пенсії), пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262).

За приписами п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону №2262 (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (п. «а» ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.07.1991 №114 (далі Положення) (в редакції чинній на момент призначення пенсії), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

За змістом пп. «б» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Натомість відповідно до пп. «б» п. 65 Положення, особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом №2232 для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Управління МВС України в Закарпатській області №325 о/с від 30.09.2011 ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас через хворобу відповідно до п. 64 «б» Положення (із поставленням на військовий облік).

Враховуючи положення пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону №2262 (чинної на час призначення позивачу пенсії), суд вважає, що позивачу, який звільнений в запас, вірно встановлено пенсію у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення (50% за вислугу років + 24% за кожен рік вислуги понад 20 років), оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я.

Окрім того суд зазначає, що за правилами ст. 63 Закону №2262 (у редакції Закону України від 23.12.2015 №900-VIII) пенсії перераховують у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Водночас з 01 січня 2016 року не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» внесено зміни в пункт «а» ст. 13 Закону №2262 та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Як вже зазначалось, позивач звільнений у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу) 30 вересня 2011 року, службу в поліції не проходив, а отже, норма ст. 13, яка набрала чинності з 07.11.2015, на позивача не розповсюджується.

З огляду на зазначене суд вважає, що передбачені ст. 63 Закону №2262 підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали.

Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.000262, від 11 березня 2021 року у справі №1.380.2019.002722 та від 13 квітня 2022 року у справі №0540/6069/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення з даним позовом, оскільки такий слід відраховувати з момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, отримавши відмову №2385-2223/К-02/8-0700/24 від 23.04.2024.

Суд не вбачає також підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з врахуванням висновків суду у попередніх судових рішеннях, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду з даним позовом будь-яким максимальним розміром або не виплати якихось її складових.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін