Ухвала суду № 123391575, 19.11.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23212/24

Провадження № 2/752/7950/24

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - адвокат Білинова А.В., звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 46 664,57 грн та судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справа надійшла до провадження судді Слободянюк А.В. 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк, з дня отримання ним копії ухвали, для усунення недоліків.

На виконання вищенаведеної ухвали суду про залишення позову без руху, 18 листопада 2024 року надійшла заява представника позивача адвоката Білинової А.В. з додатками про усунення недоліків.

Однак, дослідивши вказану заяву на усунення недоліків з додатками, суддя дійшов висновку про не усунення представником позивача в повному обсязі недоліків позову, вказаних в ухвалі від 04 листопада 2024 року, на підставі наступного.

Так, відповідно до наведеної ухвали, позивачем у позовній заяві зазначено місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Суддею вказано, що в місті Києві вулиці Видубичі не існує. Додатково було здійснено запити на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України. Зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача не встановлено, відомості відсутні.

Отже, не встановлено відомостей, підтверджених належними та допустимими доказами про те, що місцезнаходження майна відповідача, його останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування, чи постійне місце заняття (роботи) - перебуває на території Голосіївського району м. Києва.

На усунення зазначених недоліків позивачу необхідно було надати суду докази місцезнаходження майна відповідача, його останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування, чи постійне місце заняття (роботи) - перебуває на території Голосіївського району м. Києва, а також сплатити судовий збір.

Крім того суддя зазначив, що оскільки позивач відшкодував шкоду, завдану ОСОБА_1 , він заявив зворотну вимогу до нього як до винної особи, спірні правовідносини виникли з приводу стягнення виплаченого відшкодування, а не заподіяння шкоди, тому правила альтернативної підсудності застосуванню не підлягають, підсудність даної справи визначається за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України, на загальних підставах.

На усунення недоліків позовної заяви, представником позивача надано квитанцію про сплату судового збору та на підтвердження останнього відомого місця проживання відповідача надано копію постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року у справі №752/3719/21, де місце проживання ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 .

Як встановлено суддею в ухвалі від 04 листопада 2024 року, АДРЕСА_1 не існує, та як наслідок, позивачем не доведено підсудність справи Голосіївському районному суду м. Києва на підставі ч.9 ст. 28 ЦПК України.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Таким чином, вбачається, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі судді від 04 листопада 2024 року, не довів підсудність справи саме Голосіївському суду м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

Отже, з огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, не було повністю виконаним стороною позивача, а також приймаючи до уваги те, що повернення позову, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із зазначеним позовом, суд вважає за необхідне позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачу.

При цьому, позивачу слід роз`яснити, що позивач не позбавлений можливості повернути собі сплачений судовий збір у разі зверненні до суду з відповідним клопотанням. Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 43, 44, 48, 81, 175, 185, 260, 294 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для його повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя А.В. Слободянюк