Рішення № 123390434, 28.11.2024, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/7412/24

Провадження 2-а/552/72/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.11.2024 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Мотчаний Віктор Володимирович,

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

представник відповідача Заславська Ольга Євгенівна,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В СТ АН ОВ ИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №1062 від 22.10.2024 він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.

Вказану постанову позивач вважає безпідставною та протиправною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, оскільки він не є військовозобов`язаним, а відтак не є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення.

Зазначав, що на час винесення оскаржуваної постанови сплинув 3-місячний строк на притягнення до адміністративної відповідальності з даного приводу, а саме цей строк скінчився 16 жовтня 2024 року.

Крім того, стаття 210 КУпАП щодо позивача не повинна застосовуватися через примітку до неї (як складову згаданої норми права) оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 (як структурним підрозділом юридичної особи відповідача) як держателем Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів є технічна можливість отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також позивач зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В поданій до суду позовній заяві просив суд постанову № 1062 за справою про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, визнати протиправною та скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення за пунктом 1 статті 247 КУпАП.

Ухвалою суддіКиївського районногосуду м.Полтави від29жовтня 2024року відмовленов задоволенніклопотання ОСОБА_1 прозвільнення йоговід сплатисудового зборуабо провідстрочення сплатисудового збору.Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив (а.с.120-123).

У відзиві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є неналежним відповідачем, оскільки оскаржувана позивачем постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Міністерства оборони України, має ідентифікаційний код 09515504. Також, відповідно до наданих фактичних даних Постанови № 1062, остання виносилася саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 і саме вищевказаний суб`єкт владних повноважень приймав рішення. Таким чином, позивачем обрано не належного відповідача.

Також зазначив, що відповідно до відомостей з військового квитка, позивача саме знято з військового обліку 28.05.2004 року на підставі пп 4, 5 п 2, 3 Наказу 35 2002 року.

Зняття з військового обліку не означає позбавлення особи статусу військовозобов`язаного, резервіста або призовника.

Зняття з обліку є тимчасовим явищем, оскільки пов`язане з певними обставинами, при зміні яких військовозобов`язаний буде поновлений на обліку.

До того ж, наказом Міністра оборони України №156 від 11.04.2018 року визнано таким, що втратив чинність наказ Міністра оборони України від 22 січня 2002 року № 35.

Враховуючи вищевикладене, позивач втратив підставу для зняття із військового обліку та мав звернутися до відповідного військового комісаріату з метою актуалізації своїх даних.

Таким чином, підстава для зняття з обліку позивача відсутня.

Строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності не закінчився.

Твердження позивача щодо незастосування приміток до ст 210 КУпАП стосовно позивача спростовується тим, що з 28.05.2004 року (за наявними фактичними даними) позивач до військового комісаріату, а на даний момент до ІНФОРМАЦІЯ_4 не приходив для звірки власних персональних даних з обліковими даними, тепер вже, районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Тому, зазначаючи, що Постанова №1062 є законною та обґрунтованою, винесена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, а також що позивач обрав неналежного відповідача та звернувся до командування ІНФОРМАЦІЯ_6 безпідставно, оскільки останнім жодного рішення відносно позивача не приймалося, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, уповноваживши ОСОБА_3 представляти його інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, звернувшись до суду з заявою, у якій просила справу розглянути без її участі з урахуванням заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву .

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 від 22.10.2024 за №1062 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

Відповідно до вказаної постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Своїм діянням гр. ОСОБА_1 порушив підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 10).

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд виходить з такого.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17000 грн. до 25500 грн.

Нова редакція ст. 210 КУпАП, яка містить в тому числі частину 3 ст. 210 КУпАП, прийнята згідно Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 9 травня 2024 року № 3696-IX, та набрала чинності з 19 травня 2024 року.

Підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року передбачає, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:

у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що він не є військовозобов`язаним, а тому не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.

Аналізуючи дану обставину, суд бере до уваги, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивача 18 січня 1993 року зараховано в запас, та 15 лютого 1993 року було прийнято на військовий облік (а.с. 12-13).

Також згідно зазначеного військового квитка 28 травня 2004 року позивач знятий з обліку на підставі пп. 4, 5 п. 2.3 наказу МОУ №35 2002 р.

Згідно п.2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України:

з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Згідно п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно допунктів 3та4цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» розрізняються поняття зняття з військового обліку та включення з військового обліку.

Згідно даних військового обліку ОСОБА_1 він знятий з військового обліку.

Даних щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку його військовий квиток не містить. Але в ньому наявні дані щодо зарахування ОСОБА_1 в запас.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, є військовозобов`язаними.

В редакції ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чинній на час зняття позивача з обліку (28.05.2004 року) також передбачалось, що військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі.

Крім того, вказана редакція Закону також передбачала підстави та наслідки для зняття особи з обліку та для виключення з військового обліку.

Тому суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що він не є військовозобов`язаним.

Відповідно, з цих підстав оскаржувана постанова не може бути визнана протиправною та не підлягає скасуванню,

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На території України особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

На разі в Україні, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено.

Але всупереч вимогам підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, позивач не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації свої персональні дані.

Вказана обставина визнається обома сторонами, тому на підставі ч. 1 ст 78 КАС України доказуванню не підлягає.

Суд відхиляє доводи позивача щодо закінчення строків притягнення його до адміністративної відповідальності на час винесення оскаржуваної постанови з наступних підстав.

Відповідально до ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбаченихстаттями 210,210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Сторона позивача вважає, що моментом виявлення можливого порушення позивачем Правил військового обліку (у вигляді не оновлення персональних даних, є 17 липня 2024 року тобто наступний день після закінчення 60-денного строку, встановленого на оновлення персональних даних підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (Закону-3633).

Проте суд відхиляє вказані доводи позивача та його представника, оскільки за ст. 38 КУпАП перебіг строку притягнення до відповідальності розпочинається саме з дня виявлення, а не з дня, коли могло бути виявлено факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим перебіг встановленого ст.38 КУпАП строку розпочався з 22 жовтня 2024 року в день, коли було винесено оскаржувану постанову.

Крім того, у примітці до застосованої відповідачем редакції статті 210 КУпАП України передбачено, що положення статей 210,210-1КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

В той же час, які саме облікові дані, що підлягають оперативному уточненню (зміні), відповідачем не могли бути уточнені шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскаржувана постанова інформації не містить.

Суд погоджується з доводами позивача, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (як структурним підрозділом юридичної особи відповідача) як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є технічна можливість отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що примітка до ст. 210 КУпАП, посилається на взаємодію з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не охоплює всі сфери життєдіяльності громадянина та не містить доступу до всіх баз, які мають та надають доступ до персональних даних.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать дані, наведені у переліку у даній статті.

Але Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» або іншим нормативним актом не передбачено, що оновленню підлягає весь перелік даних, зазначений у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Крім того, позивачем як ще одну підставу позову вказано також порушення його прав (зокрема права на одержання професійної правничої допомоги) при розгляді адміністративної справи, фактична відсутність розгляду, що обмежився винесенням оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.77КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Але відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів того, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся з додержанням встановленого законом порядку, в тому числі з додержанням прав позивача, зокрема права на одержання професійної правничої допомоги.

Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Необхідно скасувати постанову №1062 від 22.10.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження в справі закрити.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є неналежним відповідачем у даній справі, суд встановив, що Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення). Так, згідно з п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно доКодексу України про адміністративні правопорушення. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, окрім іншого, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення (п. 12 Положення).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, м. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Доводи відповдіача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є юридичною особою, доказами у справі не підтверджено, така інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня.

Той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_7 має ідентифікаційний код НОМЕР_2 , не свідчить про те, що він є юридичною особою, а не відокремленим структурним підрозділом юридичної особи без прав юридичної особи, яким також присвоюються ідентифікаційні номери.

Не маючи статусу юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_5 не може виступати відповідачем у справі, у зв`язку з чим відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої він є, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З цих підстав суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову позивачу необхідно відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 №1062 від 22.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) на відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлений 28.11.2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова