Рішення № 12335486, 09.11.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 р.                                                                      Справа № 5/168

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрейд", юридична адреса: вул. Братиславська, 8, м. Київ, 02156; поштова адреса: вул. Радунська, 3, м. Київ, 02232

до Приватного підприємства "Файн-Трейд-2004", пров. Г.Бреста, 71, кв. 63, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 46957,69 грн.

                                                            Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Веснянко О.М.

Рішення оголошено в судовому засіданні 09.11.2010 року після виходу з нарадчої кімнати.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 46957,69 грн. заборгованості за товар згідно видаткових накладних, в т.ч. 40935,23 грн. основного боргу, 4420,94 грн. інфляційних витрат та 1601,52 грн. 3 % річних.

Від позивача на адресу суду надійшла телеграма (вх. № 233 від 08.11.2010 року), в якій він просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначає, що в частині стягнення основного боргу позовні вимоги визнає, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань заперечує, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання на даний момент не настав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетрейд" (позивач) за усною угодою з Приватним підприємством "Файн-Трейд-2004" (відповідач) передав відповідачу у власність хімічну продукцію на загальну суму 42238,84 грн.

Факт поставки хімічної продукції підтверджується видатковими накладними № РН-0000259 від 14.05.2008 року на суму 2449,63 грн., № РН-0000422 від 15.07.2008 року на суму 16654,92 грн., № РН-0000538 від 08.09.2008 року на суму 22356,60 грн., № РН-0000659 від 21.10.2008 року на суму 553,78 грн. та № РН-0000671 від 21.10.2008 року на суму 223,91 грн.

Вищевказану хімічну продукцію було отримано відповідачем через Шаповала Романа Олексійовича на підставі довіреностей ЯОП № 054331 від 13.05.2008 року, ЯОП № 054345 від 15.07.2008 року, НБЛ № 832762 від 21.10.2008 року.

За отриману продукцію відповідач частково здійснив оплату позивачу, про що зафіксовано у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків, який свідчить, що за відповідачем станом на 31.03.2009 року існує заборгованість за поставлену хімічну продукцію на загальну суму 40935,23 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов’язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Надані в матеріали справи підписані сторонами видаткові накладні з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості продукції, проведення відповідачем часткових оплат за одержану продукцію, свідчать про те, що між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

15.07.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості № 52-10 від 07.07.2010 року, яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52), була отримана відповідачем 22.07.2010 року.

Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов'язання належним чином та в передбачений строк не сплатив відповідачу заборгованість за хімічну продукцію.

Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 40935,23 грн. основного боргу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3 % річних за період з 01.04.2009 року по 20.07.2010 року складає 1601,52 грн., а сума інфляційних нарахувань за період квітень 2009 року - червень 2010 року - 4420,94 грн.

Викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача стосовно того, що строк виконання зобов'язання не настав не беруться судом до уваги через наявність в матеріалах справи вимоги про стягнення заборгованості, а також відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, враховуючи, що вимога про стягнення заборгованості отримана відповідачем 22.07.2010 року, строк виконання зобов'язання щодо оплати за отриману хімічну продукцію настав 30.07.2010 року, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Клопотання про витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Файн-Трейд-2004" (пров. Г.Бреста, 71, кв. 63, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, р/р 26003720342991 Полтавська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331014, код ЄДРПОУ 33180577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрейд" (юридична адреса: вул. Братиславська, 8, м. Київ, 02156; поштова адреса: вул. Радунська, 3, м. Київ, 02232, р/р 26009962481905 Ф-я Публічного АТ "Пумб" м. Київ, МФО 322755, код ЄДРПОУ 35222236) - 40935,23 грн. основного боргу, 409,35 грн. державного мита та 205,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                     Гетя Н.Г.