Рішення № 12335348, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 9/136-10

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

До Приватного підприємства «Отельєр Україна»

Про розірвання договору та стягнення 20060,40 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Бабій А.А. (дов. № 10/00-87 від 11.05.2010 р.)

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»(позивач) до Приватного підприємства «Отельєр Україна»(відповідач) про розірвання договору та стягнення 21043,40 грн., з яких 18280 грн. складає залишок неповернутих коштів по договору та 2763,40 грн. пені.

Ухвалою суду від 03.08.2010 року порушено провадження у справі № 9/136-10 та призначено розгляд на 07.09.2010 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

В судове засідання 07.09.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.08.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду від 07.09.10 р. розгляд справи відкладено на 23.09.10 р.

Крім того, в судовому засіданні 07.09.10 р. представником позивача подано уточнений розрахунок основної суми залишку неповернутих коштів по договору та платіжні доручення № 9 від 14.04.2010 р. та № 18 від 30.07.2010 р. на підставі частково повернутих коштів на загальну суму 983,00 грн.

Зі змісту зазначених уточнень вбачається, що у зв’язку з частковим поверненням відповідачем залишку неповернутих коштів, заявлена позивачем сума до стягнення зменшилась з 18280 грн. до 17297,00 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

В судове засідання 23.09.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.08.2010 року не виконав; через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 05.10.2010 р.

В судове засідання 05.10.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 03.08.10 р. не виконав; відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків та надання суду необхідних документів не надіслав; про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, с. Глибоке, вул. Чапаєва,25 та отримані відповідачем, але відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, то суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 05.10.2010 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися.

Оскільки справа № 9/136-10 двічі відкладалась, у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, а відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2008 р. між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого з 19.04.2010 р. є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»(надалі - позивач) та Приватним підприємством «Отельєр Україна» (надалі –відповідач) укладено договір № 13/10/08 (надалі –Договір).

Згідно п. 1.1. Договору відповідач поставляє, а позивач приймає та оплачує товар, повний перелік якого міститься в Додатках до цього договору, які є його невід’ємною частиною, та видаткових накладних, на умовах та у порядку, визначених цим договором.

Товар за цим договором постачається окремими партіями відповідно до додатків, письмово затверджених сторонами. В додатках обов’язково вказується вид, ціна, кількість товару та строк поставки.

Згідно з додатком 2 до договору від 13.10.08 р., сторони погодили поставку товару у кількості 5000 на суму 49000,00 грн.

Відповідно до п. 3 додатку 2 до договору, строк поставки складає 65 календарних днів з дати здійснення авансової оплати за товар.

Враховуючи умови додатку № 2 до договору строком поставки товару є 21.12.08 р.

Оплата товару здійснюється у два етапи: перший –авансовий платіж у розмірі 50 % від загальної суми поставки, зазначеної у відповідному додатку протягом двох банківських днів з дати отримання позивачем рахунку-фактури відповідача. Другий етап –остаточний розрахунок –проводиться позивачем протягом двох банківських днів з дати фактичної поставки та підписання накладних (п. 4. 1 договору).

На виконання умов договору, 16.10.2008 р. позивачем було перераховано відповідачу авансовий платіж у розмірі 50 % від загальної суми поставки, зазначеної у відповідному додатку, а саме 24 480,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13813 від 16.10.2008 р.

Враховуючи умови договору, поставка товару повинна була бути здійснена позивачем 21.12.08 р.

За ствердженням позивача, відповідачем не були виконані умови спірного договору та станом на день розгляду спору не передано товар.

З метою досудового врегулювання спору, 21.01.09 р. позивачем направлено відповідачу лист № 211/10.1.2.2 з проханням повернути аванс у сумі 24480,00 грн. у зв’язку з порушенням умов поставки. Відповіді на зазначений лист від відповідача не надійшло.

Відповідачем, в свою чергу, частково повернуто, отримані в якості авансу від позивача, грошові кошти у сумі 7183, 00 грн.

Таким чином, сума залишку неповернутих коштів по договору складає 17 297,00 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Отже, своїми діями щодо невиконання зобов’язання за договором, відповідач порушив принцип справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), оскільки не вчинив належних і достатніх дій для виконання обов’язку по поверненню авансової суми позивачу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів проти існування боргу перед Позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав; дії, спрямовані на часткове повернення отриманих коштів судом оцінені як визнання свого зобов’язання щодо повернення коштів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми залишку неповернутих коштів по договору у розмірі 17 297,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строків поставки відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобов’язання від суми заборгованості за кожний день порушення виконання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 11820,91 грн. за період з 29.01.10 р. по 25.04.10 р.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, за змістом вищевказаних норм Цивільного кодексу України розірвання договору можливе за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов’язання щодо строку поставки та самої поставки товару, а також повернення авансових коштів, суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору.

За таких обставин, позовна вимога про розірвання договору також підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526,549 ЦК України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Отельєр Україна»(08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Чапаєва,25, код ЄДРПОУ 36108472) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради,7, код ЄДРПОУ 21574573) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 17297 (сімнадцять тисяч двісті дев’яносто сім) грн. 00 коп., 2763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 40 коп. пені та судові витрати: державне мито в сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 43 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Розірвати договір № 13/10/08 від 13.10.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого з 19.04.2010 р. є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»та Приватним підприємством «Отеьєр Україна».

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 11.10.10 р.