Постанова № 12335218, 25.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2010 року           11:25           № 2а-10369/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського квартирно-експлуатаційного управління

до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в м.Києві

провизнання недійсною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.07.2009р. №64

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позов обґрунтований тим, що, на думку Позивача, не була дотримана процесуальна та законна форма накладання штрафу, оскільки порушено приписи ч. 5 ст. 31 Закону України «Про теплопостачання». Також повноважний представник позивача в судовому засіданні усно послалась на порушення Відповідачем порядку проведення позапланових перевірок, передбаченого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В судовому засіданні 25.08.2010 року Позивачем подано заяву про внесення змін у підстави адміністративного позову. Вказана заява судом прийнята не була в силу приписів ст.51 КАС України, чинних на момент вирішення спору, тобто 28.08.10 р.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Зазначає, що не може бути відповідачем за адміністративним позовом, оскільки не є суб’єктом владних повноважень. Вказує на відсутність порушень приписів чинного законодавства при винесенні постанови, при цьому посилається на ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві (далі –Інспекція з енергонагляду) проведено позапланову перевірку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 22991617) на предмет виконання приписів № 483/10 від 05.06.07р.; № 486/10 від 06.06.07р.; № 488/10 від 07.06.07р.; № 489/10 від 07.06.07р.; № 493/10 від 12.06.07р.; № 388/9 від 24.09.07р.; № 390/9 від 26.09.07р.; № 389/9 від 25.09.07р.; № 559/10 від 26.09.07р.; № 554/10 від 25.09.07р. (далі –невиконані приписи). За результатами перевірки складено акт від 09.07.2009 року № 8/10-12-72 А/П, в якому зафіксовано невиконання Позивачем приписів, дотримання яких становило предмет перевірки.

На підставі вказаного акту Інспекцією з енергонагляду винесено постанову № 64 від 22.07.2009 року про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.) (далі –оскаржувана постанова).

Вважаючи винесену постанову протиправною, Позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання»(далі – Закон про теплопостачання).

Згідно ч. 2 ст. 15 вказаного закону державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, зокрема, у формі: регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначаються Законом України «Про електроенергетику»(далі –Закон про електроенергетику). Приписи ч. 1 ст. 9 вказаного закону визначають, що державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб’єктів електроенергетики, суб’єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, діяльність якої регулюється Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України «Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії»від 07.08.1996 року № 929 (далі –Положення про Інспекцію).

Згідно пп. 15 п. 4 Положення про Інспекцію завданнями та функціями Держенергонагляду є здійснення в межах своєї компетенції нагляду за дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії, зокрема, режимів виробництва, постачання і споживання енергії (активної, реактивної, теплової).

Приписи п. 5 вказаного положення визначають, що Держенергонагляд підпорядковується Мінпаливенерго в частині виконання функцій, покладених на нього цим Положенням. До складу Держенергонагляду входять, зокрема, державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 13.15 Положення про державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві, затвердженого в.о. начальника ВП «Держенергонагляд у Центральному регіоні»03.04.2006 року (далі –Положення про київську інспекцію), остання здійснює в межах своєї компетенції нагляд за дотриманням суб’єктами електроенергетики, суб’єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії режимів виробництва, постачання і споживання енергії (активної, реактивної, теплової).

Приписи пп. 1 п. 14 Положення про київську інспекцію визначають, що остання має право застосовувати до суб’єктів господарської діяльності штрафні санкції у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону про електроенергетику передбачено відповідальність суб’єктів господарювання за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідальність за вказане правопорушення також передбачена п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону про теплопостачання.

Штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій –п. 2 Положення про київську інспекцію.

Пункт 3 вказаного Положення наділяє державних інспекторів з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії правом накладати на суб'єктів господарювання штрафи.

За своєю природою штраф, накладений оскаржуваною постановою на Позивача, є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст. 239 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з акту перевірки (протоколу) від 09.07.2009 року № 8/10-12-72 А/П та оскаржуваної постанови, Позивачем не були виконані приписи, виставлені Відповідачем протягом періоду з 05.06.2007 року по 26.09.2007 року. Зі змісту вказаних приписів випливає, що про виконання останнього з них, виданого 26.09.2007 року, Позивач мав повідомити Відповідача у строк до 26.12.2007 року. Таким чином, обрахунок річного строку з дня вчинення Позивачем правопорушення починається з 26.12.2007 року, тобто з моменту, коли Позивач не повідомив у встановлений строк про його виконання.

Отже часом спливу граничного терміну застосування адміністративно-господарської санкції, визначеного ст. 250 ГК України, є 26.12.2008 року. Таким чином, Відповідачем неправомірно застосовано до Позивача санкції, оскільки з моменту, коли Відповідач знав або повинен був дізнатися про вчинення правопорушення пройшло більше одного року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд критично оцінює зауваження Відповідача про те, що він не може бути відповідачем у справі. Так Наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.11.06 р. № 422 встановлено, що Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Деренергонагляд) безпосередньо підпорядкована Мінпаливенерго щодо виконання функцій, покладених на Держенергонагляд Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. № 929, здійснює допоміжні заходи із забезпечення надійного і сталого функціонування об’єднаної енергетичної системи України та діє у складі державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

За змістом ст. 50 КАС України відповідачем у справі може бути суб’єкт владних повноважень. Відповідач є суб’єктом владних повноважень, а тому може бути відповідачем у адміністративній справі.

В тому числі з Положення про Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві вбачається, що Відповідач наділений владними функціями, а тому є суб’єктом владних повноважень та може бути стороною адміністративного процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в м. Києві № 64 від 22.07.2009 року про накладення штрафу.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                       А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.09.2010 р.