Постанова № 12335204, 19.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2010 року 08:14 № 2а-10194/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройіндусстрія" Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП" Центр передових технологій" простягнення коштів одержаних за нікчемною угодою у розмірі 1762422,35грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткач С.С., посв. № 134555, від 31.12.2008 р.

від відповідача 1: Крук С.П., дов. № 15, від 20.10.2009 р.

Чорний Д.М., дов. № 3, від 25.06.2010 р.

від відповідача 2: не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.07.2010 року о 08 год. 14 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулось з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»(надалі по тексту Відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Центр передових технологій» (наділі по тексту Відповідач -2) про зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Центр передових технологій» повернути отримані кошти за договором №2407-06 від 24.07.2006 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»до державного бюджету кошти отримані за договором №2407-06 від 24.07.2006 р., у розмірі 1762422,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочин, укладений між Відповідачем -1 та Відповідачем 2 не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеним у статті 203 ЦК України. Зокрема позивач вказує, що згідно інформації бази даних «ПДѻ³дповідач 2 (ТОВ «НВП «Центр передових технологій») зареєстровано в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва та має стан платника 8-до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження свідоцтва ПДВ анульовано за ініціативою податкової 19.11.2008 р. за неподання декларацій протягом року.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину та стягнути з Відповідача - 1 на користь держави кошти, отримані за нікчемним правочином згідно договору №2407-06 від 24.07.2006 р. у сумі 1762422,35 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстройіндустрія»надало письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні представник відповідача 1 зазначив, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 71,72 КАС України, не надано жодного доказу того що даний правочин порушує публічний порядок, а тому вважає безпідставним посилання позивача на вимоги ст.ст. 207, 208 ГК України. Крім того, вказує на сплив строку давності, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач - 2 до суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстойіндустрія» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Цетр передових технологій»(Виконавець) було укладено договір виконання будівельно-монтажних робіт №2407-06 від 24.07.2006 р. (надалі по тексту Договір №2407-06 від 24.07.2006 р. ) за умовами якого Виконавець на замовлення Замовника виконав певний обсяг ремонтно-будівельних робіт на обєктах Замовника.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укрстройіндустрія»(код ЄДРПОУ 23495027) про результати дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р., за результатами якої складено Акт №101/23-8/23495027 від 18.02.2009р.

Перевіркою встановлено, згідно інформації бази даних «ПДѻ³дповідач2 (ТОВ «НВП «Центр передових технологій») зареєстровано в ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва та має стан платника 8-до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження, свідоцтво ПДВ анульовано за ініціативою податкової 19.11.2008 р. за неподання декларацій протягом року. Відповідно до постанови від 12.11.2007 р. про проведення виїмки документів ТОВ «Укрстройіндустрія»встановлено, що за ознаками фіктивного підприємства ТОВ «НВП «Центр передових технологій»порушено кримінальну справу №01-9453, за ознаками, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України.

Позивач вважає, що при укладенні Договору №2407-06 від 24.07.2006 р. та документи, що підтверджують його виконання підписані не уповноваженою особою від імені ТОВ «НВП «Центр передових технологій», зазначене господарське зобовязання вчинене з метою, яка не переслідувала мету створення взаємних прав та обовязків, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є нікчемним в силу ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом досліджено, що умовами (змістом) Договору, укладеного між Відповідачами передбачено, що в порядку та за умов даного Договору ТОВ «НВП «Центр передових технологій» (Виконавець) приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил в обумовлені строки виконати ремонтно-будівельні роботи.

Відповідачем -2 було належним чином виконано свої обов'язки, передбачені Договором № 2407-06 від 24.07.2006 р., що підтверджується актами прийому виконаних робіт від 24.01.2007р. на загальну суму 54691,75 грн. (в т.ч. ПДВ 9115,29 грн.; від 25.01.2007р. на загальну суму 13900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2316,67 грн.); від 25.01.2007р. на загальну суму 26200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4366,67 грн.); від 29.01.2007р. на загальну суму 13230,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2205,00 грн.); від 29.01.2007р. на загальну суму 90299,60 грн. (в т.ч. ПДВ 15049,67 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 18466,06 грн. (в т.ч. ПДВ 3077,68 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 37058,56 грн. (в т.ч. ПДВ 6176,43 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 271506,36 грн. (в т.ч. ПДВ 45251,06 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 155229,29 грн. (в т.ч. ПДВ 25871,55 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 147509,51 грн. (в т.ч. ПДВ 24584,92 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 13041,36 грн. (в т.ч. ПДВ 2173,56 грн.); від 30.01.2007р. на загальну суму 27255,30 грн. (в т.ч. ПДВ 4542,55 грн.); від 31.01.2007р. на загальну суму 6600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1100,00 грн.), а ТОВ «Укрстройіндустрія»сплачено кошти, що не заперечується позивачем та даними акту перевірки, які містяться в матеріалах справи.

Укладення Договору, його умови та виконання узгоджуються з загальними умовами вчинення правочинів (глава 16 Цивільного кодексу України), укладення договорів (глави 52, 53 Цивільного кодексу України), виконання зобов'язань (глава 48 Цивільного кодексу України), укладення та виконання договорів про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному періоді ТОВ «НВП «Центр передових технологій»мав свідоцтво ПДВ, свідоцтво було анульовано 19.11.2008 р. В матеріалах справи містяться копії податкових накладних отриманих ТОВ «Укрстройіндустрія»від ТОВ «НВП «Центр передових технологій»в кількості 14 шт. (січень) на загальну суму 896790,35 грн. в тому числі 149465,07грн. ПДВ та 7 шт. (лютий) на загальну суму 865632 грн. в тому числі 144272 грн. ПДВ, також Відповідачем -2 були надані довідки про вартість робіт встановленої форми. Таким чином, Відповідач - 1 виконав обовязки зі сплати податку в повному обсязі.

У Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 07.02.2007 р. вказується наступне: Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Представник позивача неодноразово було заявлено клопотання про витребування від Відповідача - 1 оригіналів документів, а саме договору № 2407-06 від 24.07.2006 р. та податкових накладних.

Представник Відповідача 1 зазначив, що дані документи були вилучені співробітниками СВ УБОЗУ ГУМВС України в м. Києві 12.11.2007 р. В матеріалах справи міститься лист від 17.06.2010 р. № 3/15-5563 за підписом Ст. слідчим в особливо важливих справах СВ УБОЗУ ГУМВС України в м. Києві з повідомленням про те, що всі документи які було вилучено передано під розписку співробітнику ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.01.2009 р. (докази отримання співробітником документів містяться в матеріалах справи).

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу такої угоди.

Отже, у суду немає достатніх підстав для висновку, що укладений між відповідачами договір є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Суд не може погодитись із посиланням позивача на застосування ст.258 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що Цивільний кодекс України не встановлює наслідків укладення правочину, що порушує публічний порядок, у вигляді стягнення одержаного сторонами на виконання такого правочину у дохід держави.

Передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження податкових інспекцій на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України наслідки є, відповідно до статті 238 та 239 Господарського кодексу України, різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому вони можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене також підтверджується практикою розгляду адміністративних справ судовою палатою в адміністративний справах Верховного суду України з цього приводу.

Як свідчать матеріали справи, Договір між відповідачами підписаний 24.07.2006 року, Акт перевірки складено 18.02.2009р., а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 20.08.2009 року, тобто з пропущенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Стосовно наявності кримінальної справи відносно Відповідача - 2.

Позивач наводить інформацію про порушену кримінальну справу, яка не має доказового значення по цій справі. Позивач не пояснює: які саме обставини, встановлені в ході досудового слідства по даній кримінальній справі є доказами нікчемності договору, укладеного між відповідачами.

До того ж, як вбачається з позову, вирок по кримінальній справі ще не винесено, доказів які б свідчили про притягнення посадових осіб Відповідачів до кримінальної відповідальності не надано.

Кожна із сторін повинна добросовісно користуватися своїми правами. Неодноразово заявлені Позивачем необґрунтовані клопотання по справі змусили суд вийти за межі строку розгляду справи.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук

Постанова складена в повному обсязі та підписана 02.08.2010 року.