Постанова № 12335199, 01.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2010 року 13:25 № 2а-833/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Панько А.В., Буйвол Д.І.

від відповідача: Циганкова В.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2010 року о 13 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №000168750/0, яким визначено підприємству додаткове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з доходів фізичних осіб у сумі 14474,76 грн. від 01.12.2009р.; скасування податкового повідомлення-рішення №0000792330/0, яким визначено підприємству додаткове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з прибутку підприємства у сумі 1668016,00 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення №0000802330/0, яким визначено підприємству додаткове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) на додану вартість у сумі 611685,00 грн.

В судовому засіданні 01.04.2010р. представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №000168750/0, яким визначено підприємству додаткове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з доходів фізичних осіб у сумі 13891,59 грн. від 01.12.2009р. в іншій частині без змін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє»зазначає на те, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення Товариством вимог п.п. 4.2.1., 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»22.05.2003 р. № 889-IV (далі Закон України № 889-IV) в частині заниження податку з доходів фізичних осіб.

Позивач стверджує, що в даному випадку не може виступати податковим агентом фізичних осіб (засновників), котрі самостійно здійснюють операції з інвестиційними актами та ведуть облік доходів і витрат за операціями з ними для визначення суми загально річного оподаткованого доходу, а відповідно у Підприємства відсутні будь-які зобовязання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

Крім того позивач зазначає, що висновок ДПІ щодо заниження підприємством валового доходу на загальну суму 3 259 613 грн., та як наслідок недоплату підприємством за основним платежем суми у 814 903,25 грн. та нарахування штрафних санкцій, який ґрунтується на документах іншого підприємства контрагента (ТОВ «Сомельє»), є безпідставним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що повідомлення -рішення, винесені Відповідачем, суперечать чинному законодавству, та підчас перевірки не було враховано всіх документів та не дано належної оцінки.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та в обґрунтування зазначає, що повідомлення-рішення винесені правомірно. Позивачем порушено пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток у 2008 р. на загальну суму 877903,00 грн.; порушено пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 пп.7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 407790,00 грн.; порушено пп. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п 8.1. ст. 8 та п. 19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (надалі по тексту Закон № 889-ІV від 22.05.2003 р.) внаслідок чого нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 4824,70 грн. за 2008-2009 р.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва 18.11.2009р. було проведено перевірку та складено акт № 193/23-205/35877773 яким встановлено порушення підприємством пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток у 2008 р. на загальну суму 877903,00 грн.; порушення підприємством пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 пп.7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 407790,00 грн.; порушення пп. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, п 8.1. ст. 8 та п. 19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (надалі по тексту Закон № 889-ІV від 22.05.2003 р.) внаслідок чого нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4824,70 грн. за 2008-2009 р.

На підставі акту перевірки відповідачем Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийняті повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. №0000802330/0, №0000792330/0 та №000168750/0 відповідно до яких визначено суми податкових зобовязань з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 1668016,00 грн. (з них основний платіж 877903,00 грн., штрафні санкції 790113,00 грн.), з податку на додану вартість 611685,00 грн. (з них основний платіж 407790,00 грн. штрафні санкції 203895,00 грн.) та з податку з доходу фізичних осіб в розмірі 14474,76 грн. (з них основний платіж 4824,70 грн. штрафні санкції 9650,06 грн.).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

По-перше, Позивач не погоджується з прийнятим Відповідачем рішенням №000168750/0 від 01.12.2009 р. та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в даному випадку підприємство не може виступати податковим агентом фізичних осіб (засновників), котрі самостійно здійснюють операції з інвестиційними активами та ведуть облік доходів та витрат за операціями з ними для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, а відповідно, у підприємства відсутні будь-які зобовязання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

Судом встановлено, що на підставі протоколу №1 від 21.04.2008 р. засновники ТОВ «Соммельє»прийняли рішення про формування Статутного капіталу Товариства у розмірі 52600,00 грн. та розподілення часток між Засновниками таким чином: частка засновника ОСОБА_4 дорівнює 44625,00 грн., що становить 85% Статутного капіталу; частка засновника ОСОБА_5 дорівнює 7875,00 грн., що становить 15 % Статутного капіталу.

До моменту державної реєстрації Товариства Засновники внесли 50% від розмірів вкладів до Статутного капіталу у вигляді матеріальних цінностей, а саме: гр. ОСОБА_4 вніс матеріальні цінності на суму 22312,00 грн., а гр. ОСОБА_5 внесла матеріальні цінності на суму 3937,00 грн.

У відповідності до пп. 9.6.1 п. 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV від 22.05.2003 р. облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Так, на думку податкового органу, підприємство, яке в обмін на внесення до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п.1.15 ст.1 Закону № 889-ІV від 22.05.2003 р. є податковим агентом щодо вартості такого майна. Інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, в свою чергу, повинно виконати свої обовязки, як податкового агента у частині утримання та перерахування до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи думки сторін суд вважає, що згідно із п.1.34 ст. 1 Законом №334/94-ВР від 28.12.1994 р., Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Порядок оподаткування доходів фізичної особи у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п.9.6 ст. 9 Закону № 889-ІV від 22.05.2003 р., згідно із яким облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. У засновника товариства, який отримує безоплатно інвестиційний актив у вигляді частки статутного фонду товариства, обєкт оподаткування виникне у разі відчуження у подальшому такого корпоративного права, і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого продажу, виходячи з положення пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону № 889-ІV від 22.05.2003 р. буде включена вартість цього корпоративного права, визначена при його безоплатному отриманні.

В даному випадку Позивач не може виступати податковим агентом фізичних осіб (засновників), котрі самостійно здійснюють операції з інвестиційними активами та ведуть облік доходів і витрат за операціями з ними для визначення суми загально річного оподаткованого доходу, а відповідно у підприємства відсутні будь-які зобовязання щодо визначення доходу, отриманого фізичною особою на кінець звітного податкового року, нарахування та утримання податку з інвестиційного прибутку фізичної особи.

По-друге, в акті перевірки (ч.2 п.п. 3.1.1 стор. 5) інспекторами ДПІ було зроблено висновок, що ТОВ «Соммельє»в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, занижено валовий дохід на загальну суму 3259613 грн., як наслідок недоплату підприємством за основним платежем суми у 814903,25 грн. та нарахування штрафних санкцій, який ґрунтується на документах іншого підприємства контрагента (ТОВ «Сомельє»).

В ході перевірки підприємства були надані первинні документи, які свідчать факт надання послуг Підприємством на суму 327308,40 грн., а саме договори №У-СОМ 2 І від 01.12.2008 р. Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р., №У-СОМ 2 G від 01.12.2008 р. Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р., №У-СОМ 2 V від 01.12.2008 р. Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. Крім того в матеріалах справи містяться Акт здачі-прийняття робіт №С-0000003І від 25.12.2008 р. на загальну суму 256406 грн., крім ПДВ 51281,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (які містяться в матеріалах справи), Акт з дачі-прийняття робіт №С-0000002 G від 25.12.2008 р. на загальну суму 8176,00 грн., крім ПДВ 1635,20 грн., що підтверджується банківськими виписками (які містяться в матеріалах справи), Акт здачі-прийняття робіт №С-0000001 V від 25.12.2008 р. на загальну суму 8176,00 грн., крім ПДВ 1635,20 грн., що підтверджується банківськими виписками. (які містяться в матеріалах справи). В матеріалах справи містяться податкові накладні: №0000003І від 25.12.2008 р., №0000002 G від 25.12.2008 р., №0000001 V від 25.12.2008 р.

Позиція відповідача полягала у тому, що позивачем в ході перевірки не було надано жодного підтверджувального документу про сплату послуг, та уточнення в податкових накладних і не були надані до проведення перевірки, у звязку з чим є правомірним висновок про допущення позивачем порушення норм пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України пп. 11.3.1. п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того відповідач робить посилання, що дані документи підписані однією особою з двох сторін.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ті факти, що на момент перевірки були відсутні документи підтверджуючі сплату виконаних робіт та не відповідність договорів на маркетингові послуги.

Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Акт перевірки позивача та надані відповідачем документи не містять ні переліку відсутніх документів, ні пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема, Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-СОМ 2 І від 01.12.2008 р., Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-CОМ 2 G від 01.12.2008 р., Додаткова Угода №1 від 25.12.2008 р. до Договору №У-СОМ2V від 01.12.2008 р.

Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог п.п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, потягло за собою неможливість встановлення під час судового розгляду обставин наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки.

Відповідно до пояснень представника позивача, додаткові угоди та підтвердження оплати послуг позивачем до перевірки надавалися, проте не були прийняті до уваги особами, що проводили перевірку.

Судом не приймаються посилання відповідача на покладення на позивача обовязку доведення неправомірності нарахування, відповідно до норм підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на те, що частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доведення правомірності прийнятих рішень покладено на відповідача.

Потретє, в ході перевірки було встановлено (ч.1 п.п.3.1.1, стор. 4), що до складу валового доходу у ІV кварталі 2008 р. в порушення 4.1.1, 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не враховано суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 252000 грн., що призвело до заниження Підприємством податку на прибуток сумі 63000 грн. Під час перевірки було встановлено, що в грудні 2008 р. гр. ОСОБА_4 було надано позивачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 400000 грн. В той же час в Акті перевірки знайшло відображення, що гр. ОСОБА_4 через касу ТОВ «Соммельє»було повернуто згідно видатковими касовими ордерами №1 від 25.12.2008 р. на суму 98000 грн. та №2 від 29.12.2008 р. на суму 50000 грн. На кінець 2008 р. неповернутою залишалася сума коштів такої поворотної фінансової допомоги в розмірі 252000,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до ч. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. передбачено, що контролюючий орган зобовязаний у Акті документальної перевірки результатів діяльності платника податків вказати на факти, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань заявлених у податкових деклараціях так, як Підприємством вказану суму поворотно-фінансової допомоги було повернуто у І кварталі 2009 р., а в декларації за цей же період не відображено та не віднесено до валових витрат.

В акті перевірки даний факт не було відображено, а повідомлення-рішення безпідставно винесено та застосовано штрафні санкції у розмірі 90% від суми заниження податку на прибуток 63000 грн., що становить 56700 грн., замість 10% за один податковий період, що в свою чергу повинна становити 6300 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 63000 грн. так, як за перевіряємий період у Підприємства недоплати до бюджету не існувало.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлення рішення №000168750/0 від 01.12.2009р. в частині на суму 13891,59 грн., скасувати повідомлення - рішення №0000792330/0 від 01.12.2009р. на суму 1668016 грн. та повідомлення - рішення №0000802330/0 від 01.12.2009р. на суму 611685 грн..

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст.9, 69-71, 94, 160-165,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення №000168750/0 від 01.12.2009р. в частині на суму 13891,59 грн., скасувати повідомлення - рішення №0000792330/0 від 01.12.2009р. на суму 1668016 грн. та повідомлення - рішення №0000802330/0 від 01.12.2009р. на суму 611685 грн.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Б. Федорчук