Постанова № 12335191, 16.11.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3065/10/2470

12:58

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання Олійник О.В.;

представника прокуратури - не з"явився;

представника позивача управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі - Істратія Д.К. (за довіреністю);

представника відповідача не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області додочірнього підприємства "Екосир"про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 5 жовтня 2010 року адміністративному позові позивач просив суд стягнути з дочірнього підприємства "Екосир" недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 29871,08 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що страхувальник дочірнє підприємство "Екосир" є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, проте належним чином не виконує обовязку зі сплати страхових платежів до Пенсійного фонду, в звязку з чим виникла заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання двічі не зявився, проте надіслав письмові заперечення та пояснення на позов, де просив відмовити в задоволенні позову.

Зокрема, заперечення мотивоване тим, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Екосир" в порядку ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вiд 14.05.1992р. № 2343-XII та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 24 ст. 1 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" від 22.07.2009р. № 134 (4634). Ухвалою суду від 17.05.2010р. в даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 36007700,59 грн. Ухвалою Господарського суду від 28.09.2010р., згідно вимог ст.17, 18 Закону № 2343-XII, введено процедуру санації ДП "Екосир" на строк 12 місяців; призначено керуючого санацією, якого зобовязано подати господарському суду план санації. Тому відповідач, виходячи з вимог п.2 ч.4 ст. 12 Закону № 2343-XII, де вказано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), вважає заборгованість ДП "Екосир" перед позивачем, яка виникла за період з 12 червня 2009 року по 1 вересня 2010 року в сумі 11499,21 грн., поточною.

Відповідач мотивує тим, що сутність мораторію полягає в зупиненні виконання боржником грошових зобовязань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і зупиненню заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань. Це означає, що боржник не вправі самостійно виконувати грошові зобовязання. Погашення поточної заборгованості можливо в порядку, встановленому п.3 ст. 14 цього Закону, - боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

В такому випадку необхідна згода кредиторів та погодження з розпорядником майна, а виконання зобовязань боржником повинно здійснюватися одночасно і пропорційно вимогам усіх кредиторів, згідно реєстру. Мораторій закінчується, коли припиняється провадження у справі. Тільки тоді можуть бути предявлені вимоги щодо стягнення неустойки (штраф, пеня) та збитків, які виникли до дня введення мораторію.

Таким чином, позивач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги поточних кредиторів (управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області) будуть включені до плану санації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Так, дочірнє підприємство "Екосир" зареєстроване платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області.

Згідно поданого управлінням розрахунку заборгованості станом на 1 вересня 2010 року залишок несплачених коштів ДП "Екосир" до управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області за період травень липень 2010 року складає 11499,21 грн. Одночасно з метою забезпечення погашення суми боргу начальником управління Пенсійного фонду в Новоселицькому районі винесене рішення про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в сумі 18371 грн. Всього відповідач повинен сплатити 29871,08 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить наступні висновки по суті спору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) під страховими внесками розуміється кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону № 1058-ІV.

За правилами ч.2 ст.17 цього Закону страхувальник зобов"язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Крім того, пунктом 6 ст.20 Закону № 1058-ІV передбачені граничні терміни для добровільної сплати внесків до управління Пенсійного фонду, а саме не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників (підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності) є календарний місяць.

Відповідно до ч.33 ст.1 та п.2 і п.3 ст.106 даного Закону № 1058-IV сума боргу визначається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачена страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій та дає право органу Пенсійного фонду звернутися з позовом про стягнення такої недоїмки.

Згідно з п.п.2 п.9 ст. 106 цього ж Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до вказаного положення Закону начальником управління ПФУ в Новоселицькому районі 10 липня 2010 року винесене рішення № 76 про застосування фінансових санкцій у вигляді суми штрафу в розмірі 50 % сум несплачених, неповно або несвоєчасно сплачених авансових платежів із страхових внесків. Дане рішення відповідач отримав 04.08.2010р., що підтверджується копією зворотного поштового повідомлення.

Виходячи із розрахунку залишку несплачених страхових платежів до органів Пенсійного фонду, заборгованість ДП «Екосир» зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період травень липень 2010 року складає 11499,21 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 18371 грн. Всього 29871,08 грн.

Згідно положень абзацу 8 ч.3 ст. 106 Закону № 1058-IV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби або може звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Пункт 15 ст.106 Закону № 1058 передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 29871,08 грн. перед управлінням Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області за період з травня по липень 2010 року. Передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення суми заборгованості, а також не оскаржені у встановленому законом порядку.

Одночасно суд відхиляє твердження відповідача про те, що на зазначену суму боргу не може бути накладене стягнення через дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2009 року.

Виходячи із системного аналізу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вiд 14.05.1992р. № 2343-XII, управління Пенсійного фонду в Новоселицькому районі у правовідносинах із ДП "Екосир" по справі про банкрутство виступає поточним кредитором.

Абзац 6 ст.1 даного Закону № 2343-XII визначає, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто заборгованість по страхових платежах на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період травень липень 2010 року виникла після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому визначається як поточна заборгованість та належить до стягнення.

На час розгляду справи в суді заборгованість в добровільному порядку не погашена. Частиною 12 ст. 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином суд вважає за доведені обставини, на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований слід задовольнити.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 позивач звільнений від сплати державного мита. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 20 та 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та ст.ст. 11, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Екосир» (код ЄДРПОУ 31966513) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 29871,08 (двадцять девять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню вісім копійок) грн.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня одержання її копії.

Суддя О.Я.Бойко