Постанова № 12335072, 15.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.11.2010 р. № 2-а- 4763/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача Подольська Т.В.,

представника відповідача- Лазаренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акватрейд"

до Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАТРЕЙД» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції в Фрунзенському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0000782302/0 від 20.04.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 28178,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14089,00 грн.; скасувати податкове повідомлення- рішення відповідача № 0000792302/0 від 20.04.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 25659,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12830,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 000034702/0 від 20.04.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання за прибутковим податком з робітників та службовців в розмірі 6487,50 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 12975,00 грн.

Позивач зазначає, що не згоден з зазначеними податковими повідомленнями рішеннями відповідача, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення цілком законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення частково, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в квітні 2010 року фахівці відповідача здійснили планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2008р. по 31.12.2009р. За результатами перевірки складено акт від 15.04.2010р. № 1397/23-212/35858745, згідно якого встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками розгляду акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржують ся в даній справі.

Так, відносно порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2. п .п. 5.3.9 п 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " та п.п.7.4. п.7.4 ст.7Закону України „Про податок на додану вартість„ суд враховує, що за результатами перевірки встановлено завищення показників по р.04.1. Декларації з податку на прибуток за рахунок отриманих транспортних послуг, отриманих від ТОВ «Інтертранслогістік» на суму 53112,00грн.

В ході перевірки були надані акти виконаних робіт без надання товарно-транспортних накладних. В актах виконаних робіт вказано найменування підприємств, прізвища відповідальних осіб, та виконані транспортні послуги, без обов'язкових реквізитів товарно-транспортних накладних, таких як найменування вантажовідправника, та вантажоотримувача, пункт призначення, найменування товару, кількість товару, вартість товару та інші данні, які б давали можливість пов'язати дані витрати з веденням фінансово-господарської діяльності позивача.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас, у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня І 997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, пп.11.1, пп.11.7 п. 11 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року N 488/346 і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Правил N 644 на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення, разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Отже,первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 5 червня 1995 року за N 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином вбачається, що за відсутності первинної транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів, позивач не має підстав віднести такі витрати до складу валових, оскільки витрати не підтверджені відповідними первинними документами та не має можливості встановити зв'язок понесених витрат з власною господарською діяльністю позивача.

За таких обставин правомірними вбачаються висновки акту перевірки про завищення ТОВ «Акватрейд» податкового кредиту з придбання даних послуг на суму 10622 грн. та податкове повідомлення рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду акту, оскільки по витратам з надання транспортних послуг, отриманих від ТОВ « Інтертранслогістік» неможливо встановити зв'язок з власною господарською діяльністю позивача.

Відносно висновків відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2. п .п. 5.3.9 п 5.3 см.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " та п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість „ відносно віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ по послугам з надання електроенергії, судом вбачається наступне.

В ході перевірки встановлено, що у ІІІ кварталі 2008 позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесено витрати по електроенергії у сумі 59600грн. без підтверджуючих документів щодо пов'язаності зазначених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Оскільки витрати з електроенергії на момент перевірки не були підтверджені як витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідачем зроблено правомірний висновок про завищення позивачем у ІІІ кварталі 2008 податкового кредиту з придбання даних послуг на суму 11920грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.5.п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість„ в звязку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з контрагентом ТОВ «Стівал», судом вбачається, що дані висновки зроблено в звязку з тим, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за період з 24.04.2008р. по 31.12.2008р. відповідачем встановлено, що до податкового кредиту позивачем включено ПДВ у сумі 3116,67 грн.

В той самий час ТОВ «Стівал» (код 32337880) згідно системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, у складі податкових зобов'язань ТОВ «Стівал» ця сума не відображена.

В результаті відповідачем зроблено обґрунтований висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту по зазначеним операціям на суму 3117,00 грн.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення про нарахування податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно протоколу №1 установчих зборів засновників позивача від 17.04.2008р. його статутний фонд утворений у розмірі 52500,00грн.

Згідно акту №1 прийому-передачі майна до протоколу №1 засновник позивача ОСОБА_2, громадянка США внесла до статутного фонду позивача рухоме майно на загальну суму 21625,00 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що в періоді, який перевірявся ним встановлено внесення зазначеною особою при формуванні статутного фонду позивача майно на зазначену суму .

Аналізуючи норми п. 1.2 ст. 1, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст., ст. 715, 716 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що при формуванні статутного фонду позивача шляхом передачі до його статутного фонду рухомого майна, останній був податковим агентом та мав нарахувати податок з доходів фізичних осіб.

Проте суд з таким висновком відповідача не погоджується, вважаючи його таким, що зроблений при невірному тлумаченні норм законодавства.

При цьому суд зауважує, що, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_2, як засновником позивача, було здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Порядок оподаткування даного виду операції врегульовано в ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами.

Відповідно до абз.3 п. 9.6.2. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Тобто, засновником позивача понесені витрати в зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (пп. 9.6.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

А до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

При формуванні статутного капіталу фізична особа дійсно отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.

Те, що корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб зазначено також в листі ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16-1515-26, згідно якого передбачено, що вартість такого інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Така ж позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009р.

Доходи в розумінні Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб» така фізична особа отримує в момент реалізації корпоративних прав, порядок оподаткування яких чітко визначений Законом (пп. 9.6.2).

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, якщо взяти за фундаментальну основу норму Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 1.2), що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути виключно доходи фізичної особи, то стає зрозумілим помилковість позиції ДПІ у Київському районі, що стала підставою для визначення Позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафної санкції.

На думку відповідача, передача майна засновником (фізичною особою) до статутного капіталу та отримання ним у власність корпоративних прав юридичної особи, на суму свого внеску має всі ознаки договору міни.

В свою чергу, до договору міни застосовуються загальні положення договорів про купівлю-продаж товарів (робіт, послуг). При цьому інвестування фізичною особою до статутного капіталу господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого, так і рухомого) є, з її боку, відчуженням такого майна.

В цьому випадку відповідач вважає, що юридична особа є податковим агентом фізичної особи та повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.

При цьому моментом (податковим періодом) виникнення відповідальності для юридичної особи є наступний банківський день, який настає за датою підписання акту приймання-передачі об'єктів майна.

Після загального висновку, що при внесенні до статутного капіталу майно змінює власника (з фізичної особи-засновника на юридичну особу), відповідач застосовує статті 11 та 12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», які регулюють порядок визначення бази оподаткування при відчуженні рухомого та нерухомого майна.

Однак, при визначенні порядку та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, Відповідачем застосовуються норми інших Законів України, суб'єктами яких є юридичні особи, що призводить до помилкових висновків.

Причому, ст.12 зазначеного Закону яку застосував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, містить норму якою встановлюється порядок оподаткування операції з обміну об'єктів рухомого майна. Тобто, законодавець прямою нормою встановив порядок оподаткування операцій з обміну рухомого майна.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 000034702/0 від 20.04.2010р., було невірно застосовано норми чинного законодавства при невірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Щодо решти оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень судом не вбачається підстав для їх скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Фрунзенському районі м. Харкова № 000034702/0 від 20.04.2010р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАТРЕЙД» судовий збір, належний до сплати при поданні позову , пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1,70 грн.

<Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.