Рішення № 123346850, 25.11.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3865/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 серпня 2006 року Директором з соціальних питань ВАТ «Рівнеазот», матері позивачки - ОСОБА_4 , було видано ордер на житлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак до складу сім`ї було внесено запис про чоловіка - ОСОБА_3 , брата - ОСОБА_5 та доньку - ОСОБА_6 . Підставою видачі такого ордеру був протокол № 76 від 26.07.2006 р. Позивач 02.05.2009 року вийшла заміж за ОСОБА_7 . Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі вони разом проживають за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (наймач) померла. Вказує, що після смерті матері, поведінка батька - ОСОБА_3 по відношенню до позивачки та брата змінилась. Брат, ОСОБА_10 , одружився в 2016 році та досі фактично проживає разом із дружиною в Хмельницький області. Їхній батько, ОСОБА_3 , одружився вдруге в 2013 році та прожив із своєю другою дружиною близько п`яти років поки вона не померла. Весь період шлюбу він проживав з нею та вдома не з`являвся. Приблизно в 2018 році він познайомився із ОСОБА_11 , достеменно коли позивачу не відомо. З того моменту він проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 де, вона зареєстрована. В ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дитина - ОСОБА_12 яку він прописав до них, хоча фактично вона ніколи не жила та не проживає за адресою реєстрації. Позивачу відомо, що ОСОБА_12 фактично проживає разом з матір`ю в АДРЕСА_2 . Де вона фактично цілком забезпечена житлом.

Фактично більше як 5 років відповідач не проживає разом з позивачкою за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповідач вкрай рідко з`являється за місцем прописки і тільки щоб переночувати коли знаходиться в нетверезому стані і створити новий конфлікт. Кожен його візит закінчується вчиненням фізичного, психологічного, економічного домашнього насильства з його сторони по відношенню до позивача та членів її сім`ї. Кожен раз він грубо виражається, вживає лайку в присутності дітей позивачки, нищить усі їхні речі та меблі, погрожує всіх позбавити права проживати в цьому помешканні. Всі вищевказані дії ОСОБА_3 вчиняє в присутності дітей позивача, чим лякає їх та завдає психологічного насильства.

Позивач неодноразово викликала поліцію у відповідь на протиправні дії відповідача. По відношенню до нього неодноразово складалися термінові заборонні приписи та протоколи про вчинення домашнього насильства за ст.173-2 КУпАП.

Отримати добровільну згоду для зняття з реєстрації вбачається неможливим, оскільки відповідач не йде на конструктивний діалог. Будь-яких особистих речей відповідача в кімнаті немає, оплату за комунальні послуги відповідач не здійснює, участі в утримані кімнат не бере. Реєстрація відповідача в житловому приміщенні створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводиться позивачем.

Відповідач проживав у квартирі померлої ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку вселився туди як член сім`ї, набув права користування житловим приміщенням та зареєстрований там. Однак веде аморальний спосіб життя, систематично порушує правила співжиття та неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства по відношенню до своєї дочки.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав вказаних у позові. Не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи, суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно копії оредру №282 від 09.08.2006 року виданий Директором з соціальних питань ВАТ «Рівнеазот» , ОСОБА_4 було видано ордер на житлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї було внесено запис про чоловіка - ОСОБА_3 , брата - ОСОБА_5 та доньку - ОСОБА_6 . Підстава видачі ордеру - протокол № 76 від 26.07.2006 р.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 січня 2011 року ОСОБА_4 (наймач) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Довжки, Славутського району, Хмельницької області.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.05.2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 02.05.2009 року (після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_13 ), актовий запис №1

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 27.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно актів від 20.06.2023 р., 23.08.2023р. та 26.10.2023р. складеного сусідами та засвідченого управителем ОСББ «Відвага-2023», ОСОБА_15 , який являється батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 а не проживає. Проживає за іншою адресою. З сім`єю дочки постійно влаштовує бійки та сварки.

Згідно актів від 20.06.2023 р., 21.08.2023р. та 26.10.2023р. складеного сусідами та засвідченого управителем ОСББ «Відвага-2023», ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_3 а не проживає та ніколи не проживала за даною адресою.

Судом встановлено, що позивачка неодноразово викликала поліцію у відповідь на протиправні дії відповідача. По відношенню до нього складалися термінові заборонні приписи (серія АА 129361 від 13.11.2023, АА 170886 25.11.2023) та протоколи про вчинення домашнього насильства за ст.173-2 КУпАП (талони-повідомлення єдиного обліку №38578, 38564, 36791 про прийняття і реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію).

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При цьому, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим, поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до положень статей 391 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суду показали, що вони сусіди позивачки ОСОБА_1 . Свідкам відомо, що відповідач ОСОБА_15 близько п`яти років не проживає в кімнаті в гуртожитку. Інколи в нетверезому стані з`являвся, щоб здійснити конфлікти. В кімнаті проживає позивач ОСОБА_1 її діти та чоловік, який більшість часу перебуває у відрядженні.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази на які посилається позивач, дійсно підтверджують факт тривалого не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні.

Аналіз статті 71 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутністю поважних причин для такого не проживання.

Враховуючи викладені обставини, cуд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме: визнання ОСОБА_15 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2024 року.

Суддя Харечко С.П.