Рішення № 12334217, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/55317.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт"

доАкціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:1. Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1"

2. Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

простягнення 228 155,01 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Бережний О.В.

від відповідача:Мамаєва В.В.

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:Костенко О.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміт" (надалі –"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (надалі –"Компанія") про стягнення 228 155,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про постачання №02/12-08 від 02.12.2008 р. позивач здійснював поставку керамзитового гравію та піску, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 211 297,70 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 857,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.10.2010 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" та Відкрите акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4", розгляд справи відкладено до 01.11.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 17.11.2010 р.

15.11.2010 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт" про визнання договору №02/12-08 від 02.12.2008 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. відмовлено Акціонерному товариству Холдингова компанія "Київміськбуд" у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, подав доповнення до відзиву, в якому поставку товару визнає, однак вказує на ненастання строку його оплати, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи 2 в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на поставку йому позивачем товару, що відповідає заявленій в позову кількості поставленого товару та вказував на його оплату на користь відповідача. Позовні вимоги вважає правомірним, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа 1, повідомлена про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №11810806 від 04.11.2010 р., отримане ВАТ "ЗЗК №1" 09.11.2010 р., в судове засідання свого повноважного представника не направила, про поважні причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2008 р. між Товариством (постачальник) та Компанією (покупець) було укладено договір про постачання №02/12-08 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору визначено, що постачальник зобов’язується поставляти керамзитовий гравій та керамзитовий пісок, в подальшому товар, на умовах СРТ (відповідно "Інкотермс –2000") партіями з урахуванням залізничних норм завантаження на піввагонів, згідно з узгодженням сторонами графіків поставок товару покупця (одержувачами покупця), а покупець –оплатити товар постачальнику на умовах даного договору. Одиницею товару за цим договором є один кубічний метр –1м3. При цьому, одержувачами товару являються підприємства покупця, найменування яких, реквізити для поставки товару, доводяться окремим листом покупцем.

Відповідно до п. 2.1 Договору щомісячна кількість товару, що поставляється за даним договором остаточно визначається згідно графіків покупця (одержувача покупця), та фактично прийнятої кількості товару.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору поставка товару здійснюється згідно графіків покупця (одержувача покупця). Щомісячний графік надається покупцем (одержувачем покупця) постачальнику не пізніше ніж за 2-а дні до початку наступного календарного місяця, який покупець за факсимільним зв’язком надсилає постачальнику. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється підприємством (одержувачем) покупця. Датою приймання товару вважається дата штемпеля станції –одержувача у відповідній товаротранспортній накладній.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, товаротранспортну накладну, податкову накладну, паспорт якості товару.

Положеннями п.п. 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджені ціни за одиницю товару та встановлено орієнтовну загальну суму товару за Договором.

Із змісту п. 6.2 Договору вбачається, що оплата за кожну партію товару, разом з вартістю доставки, здійснюється покупцем згідно наданих рахунків постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

На виконання умов Договору, у період його дії, та на підставі заявок відповідача на відвантаження позивач поставляв, підприємства (одержувачі) відповідача приймали, а відповідач здійснював оплату товару.

31.01.2010 р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого передоплата відповідача за Договором становила 30 138,30 грн.

У період з 01.03.2010 р. по 06.04.2010 р. позивачем було поставлено, а підприємством (одержувачем) відповідача прийнято товар на загальну суму 503 736,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 08.04.2010 р., а в частині не оплаченого товару - підписаними сторонами накладними №№10-13 від 27.03.2010 р., №№1-6 від 06.04.2010р. та наявними в матеріалах справи квитанціями залізниці про приймання вантажу, товаротранспортними накладними залізниці.

За вказаний період відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у загальному розмірі 262 300,00 грн.

Відповідно до складеного та підписаного представниками сторін акту звірки взаємних розрахунків від 08.04.2010 р. заборгованість відповідача на користь позивача за Договором становила 211 297,70 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 211 297,70 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (накладні, квитанції залізниці про приймання вантажу та товаротранспортні накладні залізниці) підтверджується поставка позивачем за Договором підприємствам (одержувачам) відповідача (за заявками відповідача) товару, його часткова оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача у розмірі 211 297,70 грн.

Спірні накладні містять підписи повноважних представників та відтиск штемпелю відповідача, а Компанією не заперечується існування заборгованості у вказаному розмірі, однак останній вказує на ненастання строку оплати поставленого товару, у зв’язку із не направленням позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату поставленого товару.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 3.5 Договору постачальник (позивач) зобов’язаний передати покупцю (відповідач) в т.ч. рахунок-фактуру, а згідно п. 6.2 Договору оплата здійснюється згідно рахунку постачальника.

Таким чином сторонами в Договорі був погоджений обов’язок постачальника передати рахунок-фактуру, а обов’язок покупця здійснити оплату за таким рахунком.

Згідно ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак, судом визнається обґрунтованим посилання відповідача на наявність у нього законних підстав для зупинення виконання обов’язку по проведенню оплати отриманого за Договором товару до моменту одержання рахунку-фактури.

Доказів передачі рахунку-фактури (рахунків-фактур) одночасно з поставкою товару позивачем не надано.

Судом відхиляються посилання позивача на відправлення рахунку №92 від 08.04.2010р. з листом від 09.08.2010 р. згідно повідомлення про вручення рекомендованого листа №533763 (одержано 16.08.2010 р.) з огляду на таке.

Відповідачем надана копія позову з поштовим конвертом, який у серпні відправлявся позивачем та був повернутий судом без розгляду. З наліпки поштового відділення вбачається, що номер даного рекомендованого листа був №533763.

Отже, рекомендованим листом №533763 було відправлено на адресу відповідача саме копію позовної заяви, а не рахунок №92 від 08.04.2010 р.

При цьому, вказаний рахунок було відправлено позивачем цінним листом від 03.11.2010р., що підтверджується касовим чеком та описом вкладення в цінний лист.

Таким чином, лише у листопаді 2010 року позивач на виконання ст.692 Цивільного кодексу України та п.п. 3.5, 6.2 Договору надав всі документи, з наданням яких, за погодженням сторін, відповідач здійснює оплату отриманого товару.

Отже, з 08.11.2010 р. (дата відправлення з урахуванням часу поштового обігу) відпали підстави з якими положення ст.ст. 538, 613, 692 Цивільного кодексу України передбачали право боржника у зобов’язані (відповідача) зупинити виконання свого зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 211 297,70 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Компанією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Компанії заборгованості у розмірі 211 297,70 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16857,31грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, підставою для стягнення пені є наявність порушення однією із сторін умов господарського зобов’язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені нарахованої за період з 10.04.2010 р. по 16.09.2010 р., а тому підставою для стягнення пені нарахованої у вказаний період може бути встановлений судом факт порушення відповідачем свого грошового зобов’язання.

Разом із цим, судом встановлено, що у період з 10.04.2010 р. по 16.09.2010 р. відповідач не може вважатися таким, що порушив грошове зобов’язання, оскільки існували передбачені ст.ст. 538, 613 Цивільного кодексу України обставини, які унеможливлюють застосування до нього відповідальності у вигляді пені.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Компанії на користь Товариства суми основного боргу у розмірі 211 297,70 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

02.08.2010 р. між адвокатом Бережним Олександром Володимировичем (Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №907 від 23.12.2002 р.) та Товариством було укладено договір (угоду про надання правової допомоги) (надалі –"Угода"), предметом якої є здійснення Адвокатом захисту прав і законних інтересів Товариства та надання йому необхідної юридичної допомоги при підготовці та під час провадження у господарській справі за позовом Товариства до Компанії про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 211 297,70 грн.

11.10.2010 р. позивач перерахував на користь Адвоката оплату юридичних послуг за Угодою у розмірі 21 130,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1703 від 11.10.2010 р.

Товариство просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 21 130,00грн., в якості витрат за надання правової допомоги адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. №02-5/78.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Угоди сторонами погоджено стадії надання Адвокатом правової допомоги, зокрема, при розгляді справи: в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, в суді касаційної інстанції та при виконання судового рішення,.

Частиною 1 пункту 3 Угоди визначено, що за надання правової допомоги Товариство сплачує Адвокату винагороду у розмір 21 130,00 грн.

Тобто, вказаними положеннями Угоди сторонами погоджено загальну вартість надання Адвокатом правової допомоги Товариству при розгляді даної справи: в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, в суді касаційної інстанції та при виконання судового рішення, що становить 21 130,00 грн.

В даному випадку, Адвокатом було надано правову допомогу Товариству лише при розгляді справи в першій інстанції, про що свідчить його участь у судових засіданнях та подання додаткових доказів по справі, а суд першої інстанції на даній стадії судового розгляду позбавлений можливості здійснювати розподіл судових витрат за розгляд даного спору в судах апеляційної чи касаційної інстанціях.

Таким чином, беручи до уваги наведене (в т.ч. зміст п. 1 Угоди), а також враховуючи складність справи та той факт, що відповідачем не заперечувалося існування заборгованості за Договором, обґрунтованим є стягнення з відповідача 5 282,50 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м.Київ, вул. Суворова, 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміт" (67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Паустовського, 33; ідентифікаційний код 32497386) суму основного боргу у розмірі 211 297,70 грн., державне мито у розмірі 2112,98грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 218,56 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 282,50 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –18.11.2010 р.