Рішення № 12334137, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/27616.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні

інформаційні технології «ІНСІТ»

До Комунального підприємства «Оренда»

Про стягнення 12329,13 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Гащак Б.В. –представник за довіреністю № 01/04/2010

від 01.04.10.

Від відповідача Сергієнко В.В. –представник за довіреністю № 149 від 24.03.10.

Рішення прийнято 16.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 04.11.10. по 16.11.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ» до Комунального підприємства «Оренда»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 5017-1 від 03.06.1998. в розмірі 12329,13 грн. (9552,98 грн. –основний борг, 511,11 грн. –3% річних, 2295,04 грн. –збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.10. порушено провадження у справі № 30/276; розгляд справи було призначено на 30.09.10. о 15-20.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 20.09.10. про порушення провадження у справі № 30/276 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/276 відкладено на 14.10.10. о 12-20.

В судовому засіданні 14.10.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 5017-1 від 03.06.1998., яка складається з: 9522,98 грн. –основний борг, 118,97 грн. –3% річних, 276,17 грн. –збитки від інфляції.

В судовому засіданні 14.10.10. представником відповідача було подано письмові заперечення по справі № 30/276, відповідно до яких Комунальне підприємство «Оренда»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та посилається на те, що позивач знав, що права та обов’язки за Договором перейшли до нового власника –покупця Марчук Л.Д., та всупереч цьому не попередив відповідача про перезаключення чи підписання додаткової угоди про зміну орендодавця та продовження дії Договору оренди.

Крім того, відповідач зазначає, що сторони не підписали акту приймання-передачі нерухомого майна між позивачем і відповідачем, та робить висновок, що орендні платежі сплачувались позивачем за фактичне використання приміщення.

В судовому засіданні 14.10.10. представником відповідача було подано клопотання про залучення на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі в розгляді справи № 30/276 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Марчук Людмилу Дмитрівну.

Розглянувши в судовому засіданні 14.10.10. клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи № 30/276 зазначеної вище особи і якості третьої особи, суд відмовив у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.10. розгляд справи № 30/276 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 04.11.10. о 14-50.

В судовому засіданні 04.11.10. позивачем подано суду письмові додаткові пояснення до позовних вимог, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ»вказує на те, що в зв'язку із повідомленням позивача про зміну власника через 2 місяця після зміни власника орендованого приміщення, виникла надлишково сплачена орендна плата в розмірі 9522,98 грн., яка була визнана відповідачем, про що свідчить підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 21.07.09. Позивач вказує на те, що відповідачу було відомо про продаж орендованого ним спірного приміщення, в зв’язку з чим позивач вважає, що ініціатива про здачу орендованого приміщення по акту приймання-передачі повинна була виходити зі сторони відповідача.

Представником відповідача в судовому засіданні 04.11.10. подано суду письмові доповнення до заперечення по справі № 30/276, відповідно до яких Комунальне підприємство «Оренда»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, та зазначає, що орендні платежі за період з липня по вересень 2008 р. в розмірі 9522,98 грн. були сплачені позивачем за фактичне користування спірним майном.

В судовому засіданні 04.11.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.11.10. о 15-00.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/276.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.98. між Державним комунальним підприємством по утриманню житла Подільського району (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ»(Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 5017-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації від 03.06.98. № 539 та ордеру № 88 від 04.06.98. передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення в житловому будинку на першому поверсі загальною площею 97,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопільська, 1-А.

Згідно п. 6.1 Договору, сторонами погоджено строк дії даного Договору з 04.06.98. по 04.06.13.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 01.05.02. до Договору, зазначено, що Орендодавцем згідно Договору № 5017-1 від 03.06.98. необхідно вважати Комунальне підприємство «Оренда».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що у серпні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ»отримало лист Комунального підприємства «Оренда»№ 882 від 12.08.08., відповідно до якого відповідач повідомив позивача про те, що 12.06.08. в результаті приватизації спірного приміщення, змінилась форма власності орендованого майна, та право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопільська, 1 літ. А, перейшло до фізичної особи –підприємця Марук Людмили Дмитрівни.

Позивач вказує на те, що в період з липня по вересень 2008 р. ним на користь відповідача сплачувалась орендна плата за користування спірним приміщенням.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ»зазначає, що надлишково сплачена орендна плата на користь відповідача становить 9522,98 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 21.07.09.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом № 20100412-29620 від 13.04.10., відповідно до якого просив повернути надлишково сплачені грошові кошти в розмірі 9522,98 грн., оскільки власником спірного майна є інша особа.

Але, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, останнім не було повернуто позивачу надлишково сплачених грошових коштів в розмірі 9522,98 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України вбачається, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір було укладено сторонами строком до 04.06.13.

12.06.08. між Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва (Продавець) та Марук Людмилою Дмитрівною (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 53) (в літ. А), загальною площею 97,00 кв. м, що знаходяться в м. Києві, по вул. Червонопільській, 1-А.

Зазначений вище Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. 12.06.08. та зареєстровано в реєстрі за № 5647.

Згідно акту прийняття-передачі № 66 від 18.07.08., Відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва передав, а Марук Людмила Дмитрівна прийняла у власність зазначене вище майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом № 882 від 12.08.08. повідомив позивача про те, що 12.06.08. в результаті приватизації спірного приміщення, змінилась форма власності орендованого майна, та право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопільська, 1 літ. А, перейшло до фізичної особи –підприємця Марук Людмили Дмитрівни. КП «Оренда»повідомило позивача про те, що йому необхідно переукласти Договір оренди з новим власником нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Таким чином, з наведеного вбачається, що новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму, та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто, в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

За таких обставнин, судом встановлено, що Марук Людмила Дмитрівна, у відповідності до норм ст. 770 Цивільного кодексу України, автоматично набула прав та обов'язків Орендодавця –Комунального підприємства «Оренда»за Договором оренди нежитлового приміщення № 5017-1 від 03.06.98.

Наймодавець, який передав право власності на річ, або покупець (новий наймодавець) мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов'язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням ним договору найму.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було повідомлено про те, що власником спірного майна стала Марук Людмила Дмитрівна листом відповідача № 882 від 12.08.08., тобто через два місяця після укладення Договору купівлі продажу спірного майна.

Слід зазначити, що положення про припинення договору найму в разі відчуження наймодавцем речі повинне обов'язково бути закріплене в договорі найму або в інших договорах (угодах) між наймодавцем та наймачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що починаючи новим Орендодавцем у відповідності до матеріалів справи, автоматично стала Марук Людмила Дмитрівна, а тому сплачена позивачем орендна плата в період з липня по вересень 2008 р. на користь відповідача є безпідставною, оскільки КП «Оренда»на той час вже не являлось Орендодавцем за Договором оренди нежитлового приміщення № 5017-1 від 03.06.98.

Крім того, слід зазначити, що відповідач у відповідності до свого листа № 224 від 06.05.10. зазначив, що грошові кошти в розмірі 9522,98 грн. було зараховано ним як орендну плату за фактичне користування спірним приміщенням, оскільки позивачем не було передане спірне майно згідно акту приймання-передачі.

Але, як вже було встановлено вище, позивач, у відповідності до норм чинного законодавства України, не повинен був передавати спірне майно за актом приймання-передачі відповідачу, оскільки новим орендодавцем за Договором автоматично стала Марук Людмила Дмитрівна.

Таким чином, відповідач підтвердив факт існування надмірно сплаченої позивачем на його користь орендної плати в розмірі 9522,98 грн.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 20100412-29620 від 13.04.10. з проханням повернути грошові кошти у розмірі 9522,98 грн., але відповідачем не було повернуто позивачу зазначених коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач безпідставно набув грошові кошти від позивача в сумі 9522,98 грн., а тому суд дійшов висновку про те, що грошові кошти в сумі 9522,98 грн. підлягають поверненню позивачу, в зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 276,17 грн. –збитків від інфляції та 118,97 грн. –3 % річних.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3 % річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 276,17 грн. –збитків від інфляції та 118,97 грн. – 3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в розумінні зазначеної норми закону не подав суду належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ» задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Оренда»(04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2/1, код ЄДРПОУ 31840749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні інформаційні технології «ІНСІТ» (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 13, код ЄДРПОУ 21607462) 9 522 (дев’ять тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 98 коп. –основного боргу, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 17 коп. –збитків від інфляції, 118 (сто вісімнадцять) грн. 97 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 19.11.10.