Рішення № 12334087, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/25109.11.10 За позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова

компанія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 53872,31 грн. збитків та 7011,92 грн. штрафних санкцій

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Котик С.Ю.

Від відповідачів не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова компанія»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 53872,31 грн. збитків та 7011,92 грн. штрафних санкцій по Договору №04/05/09 від 04.05.09р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 07.10.10р. були подані документально обґрунтовані Додаткові пояснення по справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 07.10.10р. було подано документально обґрунтований відзив на позов.

Ухвалою від 07.10.10р. суд відклав розгляд справи на 21.10.10р. та зобовязав сторони надати нові письмові докази по суті спору.

Представником відповідача в судовому засіданні 21.10.10р. було подано документи на виконання вимог ухвали суду від 07.10.10р.

Ухвалою від 21.10.10р. суд відклав розгляд справи на 09.11.10р. та зобовязав позивача надати нові письмові докази по суті спору.

Від позивача 09.11.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення по суті спору з документами в їх обґрунтування, на виконання вимог ухвали суду від 21.10.10р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, зокрема з підстав, наведених у відзиві, та просив в позові відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники відповідача в призначене судове засідання 09.11.10р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідач завчасно та належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання на 09.11.10р., а саме ухвалою від 21.10.10р.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 09.11.10р. проводилось за відсутності повноважних представників Відповідача.

В судовому засіданні 09.11.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2009р. між Спільним українсько-англійським підприємством «Західна нафтова компанія»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди № 04/05/09 (надалі Договір), предметом якого є частина нежитлового приміщення площею 36,00 (тридцять шість) кв.м., що знаходиться на 4-ому поверсі торговельного центру «Магнус», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Приміщення).

Приміщення передано Відповідачу в оренду за Актом приймання-передачі від 14.05.09р.

Відповідно до п. 2.2 Договору, строк оренди Приміщення з 14.05.09р. до 01.04.10р.

Приміщення повернуто Відповідачем Позивачу 19.07.10р. за Актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Між Позивачем та Відповідачем розглядався спір Господарським судом Волинської області про стягнення 17 015,59 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, які ФОП ОСОБА_1. понесла в результаті недопущення її СУАП «Західна нафтова компанія»у формі ТОВ до орендованого за Договором Приміщення. За результатами розгляду даного спору рішенням від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 Господарський суд Волинської області відмовив в задоволенні позовних вимог (надалі Рішення від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40). Постановою від 21.10.10р. Львівським апеляційним господарським судом залишено без змін рішення від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 Господарського суду Волинської області.

Відповідно до ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони встановили, що для укладення сторонами нового Договору оренди Приміщення, що орендується за даним Договором та той самий строк та на тих самих умовах, Орендар повинен письмово повідомити Орендодавця про бажання укласти новий договір оренди не пізніше, ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку оренди за даним Договором.

Рішенням від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 встановлено, що ФОП ОСОБА_1. не повідомила СУАП «Західна нафтова компанія»у формі ТОВ про своє бажання укласти договір оренди Приміщення на наступний період, і що суду не надано жодних доказів про те, що ФОП ОСОБА_1. підписала та направила на адресу Львівської філії СУАП «Західна нафтова компанія»у формі ТОВ два примірники підписаного нею проекту договору в редакції, що була отримана нею від орендодавця електронною поштою, запропонованого проекту договору оренди №01/04/10-1 від 01.04.10р. зі строком дії до 28.02.11р.

Рішенням від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 встановлено, що ФОП ОСОБА_1. не уклавши з СУАП «Західна нафтова компанія»у формі ТОВ договору оренди Приміщення на новий строк, продовжувала ним користуватись без законних на те підстав.

Також Рішенням від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 суд встановив, що Лист-вимога №25 від 23.04.2010 р. на адресу ФОП ОСОБА_1. з вимогою звільнити орендоване приміщення в строк до 29.04.10 р. згідно листа курєрської Авіапошти України від 26.04.2010 р. був вручений ФОП ОСОБА_1. 26.04.2010р. о 13 год. 20 хв. На вказаний лист та дату його отримання є посилання в Акті про недопуск до орендованого приміщення від 30.04.2010р., складений о 09 год. 55 хв.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Рішенням від 16.09.2010 р. у справі №5/89-40 суд встановив, що дії СУАП «Західна нафтова компанія»у формі ТОВ по недопуску ФОП ОСОБА_1. до орендованого Приміщення також вчинені до збігу одного місяця після закінчення Договору, що виключає факт поновлення договору на наступний строк, як це передбачено ст. 764 ЦК України.

При розгляді даної справи №2/251 Позивачем також не заперечується той факт, що він направляв Відповідачу для ознайомлення проект договору оренди №01/04/10-1 від 01.04.10р. зі строком дії до 28.02.11р. Відповідачем при розгляді даної справи №2/251 також не надано суду доказів, що Відповідач повідомляла Позивача про своє бажання укласти договір оренди Приміщення на наступний період, і що Відповідач підписала та направила на адресу Позивача два примірники підписаного нею проекту договору в редакції, що була отримана нею від орендодавця електронною поштою - запропонованого проекту договору оренди №01/04/10-1 від 01.04.10р. зі строком дії до 28.02.11р. Надані суду Відповідачем на доведення факту підписання між ним та Позивачем нового договору оренди Приміщення - Рахунок-фактура № ЛФ-0481 від 01.04.10р. та Рахунок-фактуру № ЛФ-0546 від 26.04.10р. судом як належні доказі факту укладення Договору №01/04/10-1 від 01.04.10р. відхиляються, оскільки у цих рахунках-фактурах відсутні посилання, що вони складені на підставі Договору №01/04/10-1 від 01.04.10р.,

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Договір припинив свою дію на підставі п. 2.1 та 2.2 Договору - з 01.04.10р.

Після закінчення строку дії Договору оренди, Відповідач приміщення у встановлений Договором строк не повернув, та повернув лише 19.07.10р., що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі.

В звязку з неповерненням Відповідачем приміщення у встановлений Договором строк, Позивач опечатав орендоване приміщення, про що склав акт від 30.04.10р., та за власною ініціативою для збереження матеріальних цінностей Орендаря (Відповідача), що містилися в Приміщенні, Позивач 30.04.2010р. уклав з охоронною фірмою ТОВ «Кон-Лекс»договір № 45-10 про охорону Приміщення, за що сплатив охоронній фірмі кошти в сумі 18 812,90 грн., що підтверджується протоколом погодження вартості послуг (додаток №2 до договору), рахунком-фактурою від 19.07.2010р. та Платіжним дорученням від 05.08.10р. Враховуючи вищенаведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача понесені ним витрати - сплачену за Договором №45-10 від 30.04.10р. суму коштів - 18812,90 грн., як завдані Позивачу реальні збитки, у вигляді понесених витрат, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Як вбачається з наданих Позивачем пояснень, сплачену за Договором охорони №45-10 від 30.04.10р. суму коштів 18812,90 грн. Позивач кваліфікує як витрати, які зробив для відновлення свого порушеного права права на використання приміщення, що вчасно не було повернуто з оренди Відповідачем.

Проте суд не може кваліфікувати сплачену за Договором охорони №45-10 від 30.04.10р. суму коштів 18812,90 грн., як збитки передбачені п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, оскільки Позивачем не доведено, що лише шляхом понесення цих витрат він міг відновити своє порушене право на використання належного йому на праві власності Приміщення, що не було вчасно повернуто з оренди Відповідачем.

Сам по собі факт неповернення Відповідачем приміщення з оренди є невиконанням ним Договірного зобовязання, і яким чином охорона опечатаного Приміщення та майна Відповідача, що залишилось в опечатаному Приміщенні за Договором охорони №45-10 від 30.04.10р. поновлює порушене право Позивача право власності, та його право на використання власного Приміщення в подальшій господарській діяльності для отримання прибутку, Позивачем не доведено та не обґрунтовано.

Позивач також в наданих поясненнях підтверджує, що прийняте ним рішення про додаткову охорону Приміщення на підставі Договору охорони №45-10 від 30.04.10р. було ним прийнято, оскілки Позивач вважав, що у Відповідача можуть виникнути претензії з приводу зникнення матеріальних цінностей в опечатаному Приміщенні, оскільки Позивач вважав, що наявної охорони на території торговельного центру «Магнус», де розташоване Приміщення, недостатньо. Тобто Позивачем як субєктом господарювання було прийнято додаткове рішення щодо вжиття заходів проти можливих в майбутньому претензій до нього з приводу зникнення матеріальних цінностей Відповідача в орендованому Приміщенні; належних доказів обґрунтованості такого припущення, а отже і відповідно - прийняття рішення до додаткову охорону, Позивачем не надано.

Крім того, Відповідно до п. 5.1.3 Договору Орендодавець зобовязаний забезпечувати цілодобову охорону Торговельного центру, в якому розташоване Приміщення, а пояснення Позивача що наявні охорона є недостатньою, і Позивач був вимушений укласти додатковий Договір охорони №45-10 від 30.04.10р., суд відносить до власних господарський прорахунків Позивача, та обґрунтування збитків в цій частині відхиляє.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 18812,90 грн. збитків на підставі п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, є нормативно та документально необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача упущену вигоду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, оскільки розраховуючи, що відповідач вчасно звільнить Приміщення, Позивачем було укладено договір оренди Приміщення з іншим орендарем, проте оскільки орендоване Приміщення не було звільнено вчасно з вини Відповідача новий орендар не зміг приступити до фактичного використання майна і Позивачем не було отримано очікуваного доходу у вигляді орендної плати, що передбачена новим Договором оренди Приміщення №02/04/10 від 02.04.10р., що укладений між Позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, в сумі 35059,41 грн. за період з 12.04.10р. по 19.07.10р.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Як встановлено вище судом, Відповідач знаючи що Договір закінчив свою дію в силу п. 2.1 і що нового договору на орендоване Приміщення з ним не укладено, Відповідач всупереч п. 4.1 Договору не повернув приміщення Позивачу, і цими своїми перешкоджав передачі Приміщення новому орендарю на підставі Договору оренди Приміщення №02/04/10 від 02.04.10р. Отже в діях Відповідача наявний склад цивільного правопорушення, і своїми діями Відповідач завдав Позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди по Договору оренди Приміщення №02/04/10 від 02.04.10р.

Суд погоджується з розрахунком збитків (упущеної вигоди) у вигляді орендної плати, що передбачена новим Договором оренди Приміщення №02/04/10 від 02.04.10р., що укладений між Позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, в сумі 35059,41 грн. за період з 12.04.10р. по 19.07.10р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу вищенаведеної суми збитків.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача збитків (упущеної вигоди) в сумі 35059,41 грн. є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.2.12 Договору, за затримку передачі Приміщення понад строк, встановлений у цьому пункті (10 днів з моменту припинення Договору), Орендар зобовязаний сплатити орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати за час затримки передачі Приміщення.

Суд погоджується з розрахунком Позивача, у відповідності до якого розмір неустойки, що її повинен був сплатити Відповідач у відповідності до ст. 785 ЦК України та п. 5.2.12 Договору складає 7011,92 грн. за період з 12.04.10р. по 19.07.10р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми неустойки 7011,92 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача неустойки в сумі 7011,92 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки у відповідності до ст. 785 ЦК України та п. 5.2.12 Договору в сумі 7011,92 грн. є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині, в звязку з частковою відмовою в задоволенні позову, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на позивача та йому не відшкодовуються; в звязку з переплатою Позивачем 1 коп. державного мита, дана суми державного мита повертається Позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова компанія»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (43000, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; код ЄДРПОУ 32608415) 35059 (тридцять пять тисяч пятдесят девять) грн. 41 коп. збитків, 7011 (сім тисяч одинадцять) грн. 92 коп. неустойки, 420 (чотириста двадцять) грн. 71 коп. державного мита та 163 (сто шістдесят три) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повернути на підставі даного рішення Спільному українсько-англійському підприємству «Західна нафтова компанія»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (43000, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; код ЄДРПОУ 32608415) 1 коп. надмірно сплаченого державного мита з Державного бюджету України. Оригінал платіжного доручення №192 від 06.09.10р. залигається в матеріалах справи №2/251.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 15.11.10р.