Рішення № 12334038, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/20311.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Національного комплексу «Експоцентр України», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 117138,29 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Північук Л.І. (за довіреністю № 01-11/1235 від 31.12.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 08.09.2010р. до 01.10.2010р. та з 22.10.2010р. по 29.10.2010р на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 117 138,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір переведення боргу № 4 від 17.08.2009р., Претензію від 17.03.2010р. № 01-11/207 щодо сплати заборгованості з доказами направлення та отримання її Відповідачем статутні документи Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 15, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.09.2010р. Позивачем були надані для залучення до матеріалів справи наступні документи: Акт звіряння взаємних розрахунків № 3 від 31.08.2010р. із супровідним листом та доказами направлення його Відповідачу, Довідку Головного регіонального управління статистики у м.Києві від 27.08.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, копії банківських виписок, лист Відповідача щодо проведення розрахунків за графіком від 27.08.2010р. № 10.

01.10.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.10.2010р. в судовому засіданні від Відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

22.10.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд».

22.10.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

29.10.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Судове засідання призначене на 29.10.2010р. не відбулось у зв’язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Позивач у судове засідання 11.11.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судове засідання 11.11.2010р. не з’явився, відзиву, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпсервісбуд»(Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп»(Новий боржник - Відповідач) та Національним комплексом «Експоцентр України»(Кредитор - Позивач) був укладений Договір переведення боргу №4 від 17.08.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний боржник переводить борг за Угодою від 16 серпня 2009р. про розірвання Договору № 56-4/56 від 01. вересня 2008р. у сумі 133898, 82 грн. укладеною між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов’язання за названою у цьому пункті Угодою (надалі іменується «Основний договір»).

Згідно п.2.2 Договору, Новий боржник зобов’язаний протягом 10 днів із дня виконання ним зобов’язання перед Кредитором письмово повідомити Первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням завірених Новим боржником копій документів, що підтверджують проведене виконання.

Відповідно до п.2.3 Договору з моменту набуття чинності цим Договором у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника в сумі зазначеній у статті 1 цього Договору. Первісний божник зобов’язаний сплатити цю суму Новому боржнику протягом одного року із дня набуття чинності цим Договором.

Згідно п.2.5 Договору Новий боржник зобов’язується суму боргу визначену п.1.1 Договору перерахувати Кредитору до 30 вересня 2009р.

Як вбачається з п.4.3.Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

Позивачем було направлено претензію з вимогою перерахування боргу від 17.03.2010р. № 01-11/207, яка отримана Відповідачем 22.03.2010р., що підтверджується відміткою про вручення яка міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач перерахував грошові кошти у розмірі 51429, 98 грн. 06.05.2010р. та 02.07.2010р., що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи та Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2010р., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 82468,84 грн.

Відповідачем було сплачено частину боргу 26.08.2010р. у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором переведення боргу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань та штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем було направлено претензію з вимогою перерахування боргу від 17.03.2010р. № 01-11/207, яка отримана Відповідачем 22.03.2010р., що підтверджується відміткою про вручення яка міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач перерахував грошові кошти у розмірі 51429, 98 грн. 06.05.2010р. та 02.07.2010р., що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи та Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2010р., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 82468,84 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Щодо сплати 26.08.2010р. суми заборгованості згідно Договору переведення боргу № 4 від 17.08.2009р. у розмірі 10 000,00 грн. що підтверджується банківською випискою та Актом звіряння розрахунків станом на 31.08.2010р.:

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду 26.08.2010р., таке усунення існування предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 4.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 12 184,80 грн. за період з 30.09.2010р. по 05.07.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 10 122,72грн. не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення (з 30.09.2009р. по 05.07.2010р.), а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 10 122,72 грн.;

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення (з 30.09.2009р. по 05.07.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 2989,02 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Відповідно до Положення про Національний комплекс «Експоцентр України», зареєстрованого 26.02.2009р., а саме п.5.4 Положення, джерелом формування фінансових ресурсів Національного комплексу «Експоцентр України» є дохід від господарської діяльності та кошти, виділені в установленому порядку з державного бюджету, амортизаційні відрахування, кредити та інші надходження.

Ст.231 Господарського кодексу України, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: … за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов’язань по сплаті за зберігання є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 9 372,91 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 задовольнити в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 72 468,90 грн., пені у розмірі 12 184,80 грн., інфляційних нарахувань у розмірі –10 122,72 грн., 3 % річних у розмірі –2989,02 грн. та 7% штрафу у розмірі – 9 372,91 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп», м.Київ, ідентифікаційний код 35570222 на користь Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 основну суму боргу у розмірі 72 468,90 грн., пеню у розмірі 12 184,80 грн., інфляційних нарахувань у розмірі –10 122,72 грн., 3 % річних у розмірі –2989,02 грн. та 7% штрафу у розмірі – 9 372,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп», м.Київ ідентифікаційний код 35570222 на користь Національного комплексу «Експоцентр України» ідентифікаційний код 21710384 суми основного боргу у розмірі – 10000,00грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кепітал Груп», м.Київ, ідентифікаційний код 35570222 на користь Національного комплексу «Експоцентр України»ідентифікаційний код 21710384 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1 171,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.11.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева