Рішення № 12333971, 12.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/9912.11.10 За позовом прокурора м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі:

1) Южненської міської ради;

2) комунального закладу "Южненська міська лікарня"

до1) товариства з обмеженою відповідальністю завод рентгенівського обладнання "Квант"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Український медичний альянс"

третя особа          Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Держспоживстандарт

про зобов"язання у примусовому порядку здійснити заміну неякісного комплексу

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури          Половенко Л.В. (пом. прок. Печерського р-ну, посв. №87)

Від позивача-1           не з"явився

Від позивача-2          Дікусара Р.М.(дов. від 26.01.2010)

Від відповідача-1 не з"явився

Від відповідача-2          не з"явився

Від третьої особи          не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор м. Южне Одеської області в інтересах держави в особі Южненської міської ради та комунального закладу "Южненська міська лікарня" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів про зобов"язання у примусовому порядку здійснити заміну неякісного комплексу та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2010 порушено провадження у справі №50/99 та призначено до розгляду на 01.03.2010.

Представники прокуратури, позивача-1, відповідачів та третьої особи в судове засідання 01.03.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, прокуратура, позивач-1 та відповідач-2 причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача-1 подав телеграму про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача-2, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 07.04.2010.

Представник відповідача-2 в судове засідання 07.04.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-1, позивача-2, відповідача-1 та дали пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду спору на більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України. Суд дане клопотання задовольнив.

Представником позивача-2 у судовому засіданні були подані клопотання про долучення до матеріалів справи завірених копій документів. Суд дане клопотання задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 14.05.2010.

У судовому засіданні 14.05.2010 було оголошено перерву на 02.07.2010.

02.07.2010 у судове засідання представники позивача-1 та відповідача-2 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1 і дали пояснення по справі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні подав усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд, дане клопотання задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 28.07.2010.

28.07.2010 у судове засідання представники позивача-1 та відповідача-2 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання з"явилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1 і дали пояснення по справі.

Представником відповідача-1 у судовому засіданні було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору. Суд дане клопотання задовольнив.

Представник позивача-2 у судовому засіданні також подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 20.09.2010.

20.09.2010 представники позивача-1 та відповідачів у судове засідання не з"явилися, всіх необхідних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 20.09.2010 з"явилися представники прокуратури та позивача-2 і дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 20.10.2010.

20.10.2010 представники позивача-1, відповідачів та третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх необхідних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 20.10.2010 з"явилися представники прокуратури та позивача-2 і дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 12.11.2010.

12.11.2010 у судове засідання 12.11.2010 з"явилися представники прокуратури та позивача-2 і дали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача-1, відповідачів та третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх необхідних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач-1, відповідачі та третя особа клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача-1, відповідачів та третьої особи за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Порушення інтересів держави, вбачається в тому, що невиконання відповідачами своїх зобов'язань призводить до неможливості виконання обов'язків держави передбачених в ст.49 Конституції України, щодо створення державою умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава зобов'язана сприяти розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Крім того, фінансування оплати Договору від 28.08.2008 про поставку медичного обладнання здійснювалось за рахунок бюджетних коштів.

В п.2 резолютивної частини Рішення КСУ від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Органом, на який покладено державою обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах є Южненська міська рада. Згідно п.п.1, п.п.2 п.б) ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів Южненської міської ради покладено делеговані повноваження: 1) забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства; 2) забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів.

КЗ «Южненська міська лікарня»є комунальним закладом, що відповідно до ст.17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Южненській міській раді, яка представляє інтереси територіальної громади. Отже суд прийшов до висновку, що прокурор м. Южне Одеської області правомірно звернувся з даним позовом до суду.

28.08.2008 за наслідками проведення відкритих торгів відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», між Комунальним закладом «Южненська міська лікарня»(далі –позивач, покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український медичний альянс»(далі - відповідач-2, постачальник за договором) було укладено договір № 19 постачання медичного обладнання(далі договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов’язався передати у встановлений строк у власність покупця комплекс рентгенівський діагностичний КРД-50 ТУ У ТУ 33.1.- 25461966-005:2006 (у модифікації ») згідно коду ДЕРЖАВНОГО КЛАСИФІКАТОРУ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ДК 016-97, затвердженого Держстандартом України від 30.12.1997 № 822 із змінами і доповненнями код 33.10.11 Устаткування радіологічне(надалі - рентгенівський комплекс).

Згідно матеріалів справи за даний рентгенівський комплекс КЗ «Южненська міська лікарня»сплачено 1 199 990 (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням УДК у м. Южне ГУДКУ в Одеській області від 29.09.2008(копія в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи фінансування оплати даного Договору від 28.08.2008 здійснювалось на підставі розпорядження за рахунок бюджетних коштів, що підтверджується довідкою фінансового управління Южненської міської ради від 23.12.2009 № 2/1589 (копія в матеріалах справи).

В подальшому в процесі проведення закупівлі медичного обладнання товариством з обмеженою відповідальністю Завод рентгенівського обладнання «Квант»(далі відповідач-1), який є виробником рентгенівського комплексу, надано разове доручення на авторизацію від 05.08.2008 № 596-Т та гарантійний лист від 05.08.2008 № 597-Т (копії в матеріалах справи).

У зазначених документах відповідач-1 за договором від 28.08.2008 про постачання медичного обладнання, укладеного між позивачем та відповідачем-2, гарантував доставку обладнання, виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчання медичного персоналу, гарантійне та післягарантійне обслуговування. Також, відповідачем-1 надано гарантію щодо якості рентгенівського комплексу строком 18 місяців з моменту введення його в експлуатацію.

Судом встановлено, що 19.09.2008 представниками позивача та відповідача-1 було складено Акт прийому-передачі рентгенівського комплексу, який скріплено печатками Комунального закладу «Южненська міська лікарня»та товариства з обмеженою відповідальністю Завод рентгенівського обладнання «Квант»(копія в матеріалах справи).

14.04.2009 відповідачем-1 було введено до експлуатації рентгенівський комплекс, про що позивачем та відповідачем-1 підписано Приймально-здавальний акт на монтаж та пуск в експлуатацію (копія в матеріалах справи), в якому зокрема зазначено, що гарантійний термін роботи рентгенівського комплексу складає 18 місяців, з 14.04.2009 по 14.10.2010.

Паспортом рентгенівського комплексу також встановлено гарантійний строк експлуатації - 18 місяців з дня введення комплексу в експлуатацію, тобто з 14.04.2009 по 14.10.2010 (копія витягу з паспорту в матеріалах справи).

Проте, як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, за кілька днів рентгенівський комплекс вийшов із ладу, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача-1 з заявкою.

06.05.2009 представниками сторін складено акт обстеження обладнання, у якому зроблено висновок про необхідність ремонту цифрової камери у заводських умовах (копія в матеріалах справи).

02.07.2009 року позивач вдруге звернувся до відповідача -1 з листом № 552/06-02, щодо ремонту рентгенівського комплексу, в якому також повідомив про відзив підпису позивача, зробленого у приймально-здавальному акті на монтаж та пуск в експлуатацію рентгенівського комплексу (копія в матеріалах справи).

02.07.2009 позивачем відповідачу-1 було направлено претензію № 553/06-02 (копія в матеріалах справи).

05.08.2009 відповідачу-1 знову направлено лист № 662/06-02 (копія в матеріалах справи) з проханням усунути пошкодження рентгенівського комплексу.

27.08.2009 представниками сторін складено Акт обстеження обладнання, у якому зроблено висновок, що рентгенівський комплекс є непрацюючим та потребує додаткового ремонту (копія в матеріалах справи).

Листами від 18.09.2009 за № 780/06-02 позивач звернувся до голови Держкомспоживстандарту України та від 18.09.2009 за № 1-23-322 - до Заступника міністра охороні здоров'я (копії в матеріалах справи), в яких просив допомоги у вирішенні питання щодо ухилення відповідача-1 від усунення пошкодження рентгенівського комплексу.

29.10.2009 листом № 950/06-02 (копія в матеріалах справи) позивач звернувся з проханням до відповідача-1 направити заводську експертну комісію для визначення стану рентгенівського комплексу і складення висновку щодо подальшої придатності його експлуатації, на що від відповідача-1 надійшла відповідь в листі № 457/11/1 від 09.11.2009 (копія в матеріалах справи), в якої зазначено, що буде сформовано експертну комісію. Інформацію про склад комісії та дату проведення технічної експертизи буде направлено додатково.

20.11.2009 листом № 1010/06-02 (копія в матеріалах справи) позивачем знову направлено прохання завершити введення рентгенівського комплексу до експлуатації.

09.12.2009 представником відповідача-1 проведено технічне обстеження (копія витягу із журналу в матеріалах справи) та зроблено висновок про непрацездатність рентгенівського комплексу.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Частиною 2 статті 679 цього Кодексу встановлено, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб або непереборної сили.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми та вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

В силу ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, якість речей, які продаються, повинні відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, установленим для речей такого виду. При цьому, нормативні вимоги відносно якості товарів встановляються у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію".

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін позивач вчасно, протягом гарантійного строку, встановленого договором, повідомив відповідача-1 про невідповідність проданого рентгенівського комплексу.

Відповідно до ч.2 ст.679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії, щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Отже, факт наявності недоліків у проданому відповідачем-1 позивачу товарі належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов прокуратури в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Завод рентгенівського обладнання „Квант" здійснити заміну неякісного рентгенівського комплексу.

Дії відповідача-1 є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача-1 штраф в сумі 239998,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

В ст. 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Так, ч. 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Дії відповідача-1 є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення штрафу в розмірі 239998,00 грн.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача-1 збитки в розмірі 23206,00 грн.

З пояснень прокурора вбачається, що дані збитки виражаються в нарахуванні та оплаті заробітної плати персоналу рентген-кабінету, який фактично не працював через відсутність рентгенівського комплексу та полягають в тому, що хворих з лікарні кожен день по 2-3 рази на добу відвозять у поліклініку даного комунального закладу на рентген(стаціонарні хворі, ургентні хворі).

В підтвердження понесених позивачем збитків прокурор подав суду розрахунок збитків від 24.12.2009 № 1153/06-02.

Однак із зазначеного суд не вбачає, що позивач поніс вказані збитки саме у зв’язку із недоліками проданого відповідачем-1 позивачу товару, а тому дані вимоги задоволенню не підлягають із-за недоведеності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданого відповідачем-1 відзиву на позовну заяву суд не вбачає підстав звільнення відповідача-1 від відповідальності за поставку неякісного товару чи обставин, що вказували б на те, що віддповічем-1 позивачу був поставлений якісний товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача-1 в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Завод рентгенівського обладнання „Квант" здійснити заміну неякісного комплексу рентгенівський діагностичний КРД-50 ТУ У ТУ 33.1.-25461966-005:2006 (у модифікації „INDIascop -01") згідно коду ДЕРЖАВНОГО КЛАСИФІКАТОРА ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ДК 016-97, затвердженого Держстандартом України від 30.12.1997 №822 на товар аналогічної марки належної якості.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю завод рентгенівського обладнання "Квант"(вул. Плиткова, 1-В, а/с 8987, м. Харків, 61106, код ЄДРПОУ 32671873, р/р 26009006893001 в Харківському ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 351533 (або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)) на користь комунального закладу "Южненська міська лікарня"(вул. Хіміків, 1, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 34592230, р/р 35424004004470 в ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 825011) 239 998(двісті тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп. штрафу в розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю завод рентгенівського обладнання "Квант"(вул. Плиткова, 1-В, а/с 8987, м. Харків, 61106, код ЄДРПОУ 32671873, р/р 26009006893001 в Харківському ГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 351533 (або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)) в дохід державного бюджету України 2484(дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 98 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 18.11.2010