Рішення № 12333960, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/39215.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та нерухомість» ДоПриватного підприємства «ГРОССМЕЙСТЕР»

Про стягнення 336916, 68 грн.

Суддя Трофименко Т. Ю.

Представники:

від позивача:

від відповідача:Смаковенко Л.А. –по дов. №б/н від 09.09.2010р.

Гришко А.І. –по дов. №б/н від 20.09.2010р.

Журавльова Ю.В. –по дов. №б/н від 20.09.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівництво і нерухомість” про стягнення з Приватного підприємства «ГРОССМЕЙСТЕР»заборгованості по суборендній платі за період серпень 2010р., вересень 2010 р. в сумі 247996, 80 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 2050 грн., штрафу в сумі 1 110 грн., всього –251147, 10 грн. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2009р. порушено провадження у справі № 36/392, розгляд справи призначено на 03.11.2010р.

До початку судового засіданні від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 338302, 80 грн., пені в розмірі 8547,89 грн., штраф в сумі 1650,00 грн., а всього: 348500, 69 грн.

В судовому засіданні 03.11.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.11.2010р.

15.11.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за період з серпня 2010р., вересень 2010р, жовтень 2010р. в розмірі 325125,46 грн., пені в розмірі 10141, 22 грн., штраф в сумі 1650,00 грн. , а всього 336916, 68 грн.

В судовому засіданні 15.11.2010р. представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням доповнень останніх.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не дотриманий відповідно до ст.5 Господарського процесуального кодексу України досудовий порядок врегулювання господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

16 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво і нерухомість»(надалі позивач) та Приватним підприємством «ГРОСМЕЙСТЕР»(надалі відповідач) було укладено Договір суборенди №16/12/09 (надалі договір).

          Відповідно до умов договору (пп. 1.1., 1.2.) орендар передає, а суборендар приймає в суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на 3 поверсі у нежитловому приміщенні, що розташоване в нежилому будинку Торгівельного –розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6, літера А, А1.

Загальна площа суборендної площі складає 288 кв.м. (п.1.2 договору).

Відповідно до умов договору, 21.12.2009р., сторони підписали акт приймання –передачі, згідного якого позивач передав у строкове платне користування суборендарю площу, яка розташована на третьому поверсі у нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. В. Гетьмана, 6, літера А, А1. Загальна площа суборендної площі складає 288 кв.м.

Термін суборенди сторони визначили в п. 7.1 договору і становить 35 (тридцять п»»ять) місяців з дня передачі площі у фактичне користування по акту прийому –передачі суборендної площі до 20 листопада 2012 року.

          16 грудня 2009 року між сторонами було підписано протокол погодження договірної ціни, в якому сторони погодили розмір договірної ціни з 21.12.2009р. по 31.01.2010р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 30,00 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума до сплати в місяць: 8649,00 грн. з урахуванням ПДВ.

З 01.02.2010р. по 31.03.2010р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 287,04 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума до сплати в місяць: 82667, 52 грн. з урахуванням ПДВ.

З 01.04.2010р. по 31.05.2010р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 334, 87 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума до сплати в місяць: 96442,56 грн. з урахуванням ПДВ.

З 01.06.2010р. по 31.07.2010р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 382,71 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума до сплати в місяць: 110220, 48 грн. з урахуванням ПДВ.

З 01.08.2010р. по 20.12.2010р. за суборенду 1 кв.м. в місяць в сумі 430,55 грн. з урахуванням ПДВ.

          Загальна сума до сплати в місяць: 123998, 40 грн. з урахуванням ПДВ.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору послідуюча суборендна плата вноситься суборендарем щомісяця авансовими платежами, не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок орендаря встановленої грошової суми згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за суборенду приміщення в період серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 325125, 46 грн., суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №16/12/09 від 16.12.2009р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по суборендній платі в сумі 325125, 46 грн. суду не надав.

           Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4. Договору за прострочку платежів по суборендній платі, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі наведеного позивачем за первісним позовом було здійснено нарахування пені, розмір якої становить 10141,22 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договором, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимога позивача про стягнення пені в сумі 10141, 22 грн. на заборгованість по суборендній платі є правомірною, а тому такою що підлягає задоволенню.

Крім того, в Договорі сторонами було погоджено, що за кожен випадок порушення Суборендарем зобов’язань, встановлених Договором, а також в разі перешкоджання співробітникам орендаря здійснювати перевірку стану суборендної площі, суборендар виплачує орендарю штраф в розмірі 550,00 гривень.

Враховуючи викладене, позивачем було нараховано штраф в розмірі 1 650,00 грн. за кожне порушення зобов’язання з боку відповідача відносно сплати орендних платежів.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне: відповідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Оскільки судом до відповідача застосована неустойка у вигляді стягнення пені за прострочку сплати суборендних платежів, тому суд, що відповідач притягнутий до юридичної відповідальності, поніс матеріальну відповідальність в повному обсязі та не підлягає притягненню до відповідальності вдруге.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються, оскільки в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2010р. №15пр/2002 зазначено, що обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Даним рішенням Конституційний Суд України встановив, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодекс України судові витрати понесені позивачем покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ГРОСМЕЙСТЕР»(03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 5 прим. 145а, код ЄДРПОУ 33829639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво і Нерухомість»(03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (Літ. А), код ЄДРПОУ 33260704) 325 125 грн. 46 коп. –заборгованості по суборендним платежам за договором суборенди №16/12/09 від 16.12.2009р., 10 141 грн. 22 коп. – пені за прострочку платежу, 3352 грн. 67 коп. державного мита, 234 грн. 84 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

18.11.2010р.