Ухвала суду № 123335288, 23.11.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/37715/24

Провадження № 1-кс/947/16174/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2024 року слідчий суддяКиївського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 , заучастю прокурора ОСОБА_3 ,підозрюваного ОСОБА_4 ,його захисника адвоката ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотаннястаршого слідчогов ОВСДругого слідчоговідділу (здислокацією умісті Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Миколаєві ОСОБА_6 ,яке погодженепрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону ОСОБА_3 , прозастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюв рамкахкримінального провадження№ 42024164110000073 від 07.08.2024, відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина України, українця, з середньою освітою, ( зі слів одружений, на утримані неповнолітня дитина 17.07.2013 року народженя,) не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № №42024164110000073 від 07.08.2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про що внесені відповідно відомості до ЄРДР.

Досудовим розслідуванням встановлено, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Одночасно з цим, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.

Окрім того, Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан та загальна мобілізація неодноразово продовжувався.

В останній раз, Указом Президента України від 28.10.2024року №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 року № 4024-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України від 28.10.2024 року №741/2024 затвердженим Законом України від 29.10.2024 року № 4024-IX продовжено загальну мобілізацію з 05 години 30 хвилин 10 листопада на 90 днів.

Відтак, з 24.02.2022 року по теперішній час діє воєнний стан та загальна мобілізація.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності

Проте, як зазначає у клопотанні слідчий, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого збагачення стали на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що громадянин ОСОБА_7 , 06.08.2024 року близько 08 год. 00 хв. поблизу м. Біляївки, Біляївського району, Одеської області був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , які висловили ОСОБА_7 вимогу у надані ним неправомірної вигоди у розмірі 5000 тисяч доларів США за виготовлення документів, зняття із військового обліку, шляхом визнання ОСОБА_7 непридатними до проходження військової служби, за невстановлених досудовим розслідування обставин, вступив злочину змову з невстановленими, на теперішній час, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою конспірації протиправної діяльності та уникнення безпосереднього контакту ОСОБА_7 з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та у ході телефонної розмови у вересні 2024 більш точний час досудовим розслідуванням невстановлений, повідомив ОСОБА_7 про необхідність зустрічі з метою вирішення питання про виготовлення документів, зняття із військового обліка ОСОБА_7 .

Надалі, 19.09.2024 року у другій половині для, більш точний час досудовим розслідуванням невстановлений, ОСОБА_4 , зустрівся з ОСОБА_7 в заздалегідь обумовленому місці за адресою: АДРЕСА_3 , та висловив ОСОБА_7 вимогу у наданні 3500 тисяч доларів США для передачі працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 за виготовлення документів, та зняття із військового обліку, та повідомив, що у разі відмови ОСОБА_7 у наданні неправомірної вигоди працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , останні заберуть у ОСОБА_8 автомобіль та мобілізують.

Цього ж дня, близько 17 год. 00 хв. у ході зустрічі яка відбулася за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку із заздалегідь виказаним ОСОБА_4 проханням та подальшої передачі неправомірної вигоди посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержав від ОСОБА_7 , неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.09.2024 року складає 123 930 гривень та домовились про подальшу зустріч для передачі суми що залишилась.

Надалі, 14.10.2024 року ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 у заздалегідь обумовленому місці за адресою: АДРЕСА_3 , де в ході зустрічі у зв`язку із заздалегідь виказаним ОСОБА_4 проханням та подальшої передачі неправомірної вигоди посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержав від ОСОБА_7 , неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.10.2024 року складає 20 600 гривень та домовились про подальшу зустріч.

В подальшому, 17.11.2024 року більш точний час досудовим розслідуванням невстановлений, ОСОБА_4 у ході телефонної розмови з ОСОБА_7 повідомив про необхідність зустрічі, та цього ж дня у ході зустрічі, яка відбулася за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_4 висловим ОСОБА_7 вимогу у наданні 1000 тисяч доларів США для передачі працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після чого, 19.11.2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням невстановлений, ОСОБА_4 у ході телефонної розмови з ОСОБА_7 повідомив про необхідність зустрічі, та цього ж дня у ході зустрічі, яка відбулася близько 19 год. за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 заздалегідь обіцяні виготовленні документи, а саме: військово-обліковий документ №181120244078315600003 від 18.11.2024 року з відміткою про відстрочку від призову на військову службу та довідку №2/4141 від 18.11.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.02.2025 року та повідомив про необхідність предачі решти грошових коштів у розмірі 1000 доларів США у найближчий термін.

Так, 21.11.2024 року у ході зустрічі, яка відбулася у заздалегідь обумовленому місці за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_4 у зв`язку із заздалегідь виказаним проханням та подальшої передачі неправомірної вигоди посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержав від ОСОБА_7 , неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.10.2024 року складає 41 2500 гривень та є неправомірною вигодою за вчинення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах ОСОБА_7 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища вказаних вище службових осіб, а саме: за виготовлення військово-облікового документу №181120244078315600003 від 18.11.2024 року з відміткою про відстрочку від призову на військову службу та довідку №2/4141 від 18.11.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа ) на строк до 07.02.2025 року.

Тобто, загалом у період з 19.09.2024 року по 21.11.2024 року ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з не встановленими, на теперішній час посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в еквіваленті 185780 гривень.

Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_4 був затриманий правоохоронними органами за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України.

За вказаних обставин, 22.11.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: пособництво у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюіз визначеннмязастави урозмірі 300(трьохсот)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить908400 (дев`ятсотвісім тисяччотириста)гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисникпідозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ризики про які заявляє прокурор є безпідставними, так як її підзахисний має міцні соціальні зв`язки: одружений, має на утриманні повнолітню та неповнолітню дитину. Запропонований розмір застави є непомірним у порівнянні із майновим станом підозрюваного. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, який не перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний відмовився надавати пояснення щодо пред`явленої йому підозри, зазначив, що розмір застави, який просить визначити йому прокурор є непомірним для нього, просив у разі визначення застави визначити менший її розмір. Щодо обрання запобіжного заходу підтрима думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 22.11.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: пособництво у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 та протоколами НСРД.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також враховуючи те, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погоджується, міцних соціальних зв`язків не має, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя відхиляє посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, так як одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, з огляду на те, що стороною захисту та підозрюваним не було надано матеріалів на підтвердження міцних соціальних зв`язків.

Також, обгрунтованими є посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування в рамках кримінального провадження триває, злочин який інкримінується підозрюваному було вчинено з використанням документів, які орган досудового розслідування повинен дослідити, а тому вказаний ризик не можна виключити.

Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетнідані свідківна показанняяких сторонаобвинувачення посилаєтьсяв обґрунтуванняпред`явленої йомупідозри таякі вподальшому будутьдопитуватися безпосередньосудом,у випадкунаправлення обвинувальногоакту досуду,слідчий суддяприходить допереконання проіснування ризику,передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України,а саме:ризику можливогонезаконного впливупідозрюванимна свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшов свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, як вбачається з характеристики підозрюваного ОСОБА_4 він раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Сторона захисту зазначає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як він має міцні соціальні зв`язки.

Проте, стороною захисту не було надано підтверджень на існування у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, а слідчий суддя не може посилатися на обставини, які характеризують підозрюваного лише з його слів.

Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Стороною захисту у судовому засіданні недоведено можливість та необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 в умовах дії воєнного стану на території держави підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із пособничеством у наданні та отриманні неправомірної вигоди працівниками ТЦК та СП з метою ухилення від призову на військову службу особами, які підлягають мобілізації, що створює в суспільстві негативне враження безладдя, безкарності та отримання з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірноговчинення злочинуу своїйсукупності обумовлюютьнеобхідність виходуслідчого суддіза межізастави,передбаченої п.2ч.5ст.182КПК Україниз оглядуна характерінкримінованого ОСОБА_4 злочину за кваліфікуючими ознаками: пособництво у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є обґрунтованим та з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного злочину, пов`язаного із пособництвом уотриманні неправомірної вигоди, а тому прийшов до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 197, КПК України,слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого вОВС Другогослідчого відділу(здислокацією умісті Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Миколаєві ОСОБА_9 ,яке погодженепрокурором відділуОдеської обласноїпрокуратури усфері оборониПівденного регіону ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою вДержаній установі«Одеський слідчийізолятор» строком до 18січня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків,передбачених КПКУкраїни урозмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів дляпрацездатних осіб,що станомна 2024рік становить908400 (дев`ятсотвісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- з`являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатись з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками.

Строк дії обов`язків визначити до 18.01.2025.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1