Ухвала суду № 123331616, 26.11.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7531/23

1-кп/308/477/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку заяву обвинуваченого ОСОБА_28 про відмову від захисника та заяву захисника ОСОБА_27 про заміну захисника за призначенням у об`єднаному кримінальному провадженні №308/7531/23 (1-кп/308/477/24) за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317; ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 309 КК України

В С Т А Н О В И В:

на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вищевказане об`єднане кримінальне провадження.

До суду від обвинуваченого ОСОБА_10 надійшла заява про відмову від захисника. Заява обґрунтована тим, що захисник позбавлений можливості зрозуміти правову позицію обвинуваченого з огляду на те, що захисник не володіє азербайджанською мовою, тоді як обвинувачений ОСОБА_10 не володіє українською мовою.

Крім того, до суду від обвинуваченого ОСОБА_10 надійшла заява про відмову від захисника. В поданій заяві обвинувачений покликається на труднощі в узгодженні правової позиції з адвокатом, що обумовлені мовним бар`єром, оскільки адвокат ОСОБА_27 не володіє азербайджанською мовою.

У судовому засіданні прокурор проти відмови обвинуваченого ОСОБА_10 від захисника за призначенням та проти заяви захисника ОСОБА_27 про заміну захисника за призначенням не заперечив.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_27 подані ними заяви підтримали та просили їх задовольнити.

Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення досліджуваних заяв, зважаючи на таке.

Статтями 59, 63 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства. У рішеннях від 23 листопада 1989 року в справі «Камасинський проти Австрії» та від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» ЄСПЛ зробив висновок про те, що Конвенція призначена гарантувати не ті права, що є теоретичними та ілюзорними, а ті, що є практичними і реальними. Саме по собі призначення не забезпечує ефективної допомоги, оскільки адвокат, призначений надавати безоплатну правову допомогу, може вмерти, серйозно захворіти, стикатися тривалий час з перешкодами у своїй діяльності або ухилятися від виконання своїх обов`язків. Якщо органи влади ставляться до відома про таку ситуацію, вони повинні або замінити його, або примусити його виконувати свої обов`язки.

Відповідно ч. 2 ст. 20 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Підозрюваний, обвинувачений має право, в тому числі на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату (п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України).

Реалізація права на відмову від захисника та відповідна належна правова процедура визначена ст. 54 КПК України, частинами 1 та 3 якої зокрема передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його, проте відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Виконуючи вимоги норм КПК України, які регламентують порядок відмови від захисника, необхідно враховувати також правові позиції ЄСПЛ, сформульовані в рішенні від 16 грудня 2010 року в справі «Боротюк проти України», в пункті 80 якого зазначено, що: «ані буква, ані дух ст. 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися (у відкритий чи мовчазний спосіб) від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови».

Також у п. 65 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2012 року в справі «Єрохіна проти України» викладена ще одна важлива правова позиція щодо відмови від захисника: «перед тим, як вважати обвинуваченого таким, що відмовився від важливого права за ст. 6 Конвенції, з огляду на непрямі ознаки його поведінки слід переконатися, що він міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки».

Зазначені вимоги законів щодо підстав та порядку відмови (заміни) особи (підозрюваного, обвинуваченого) від захисника не вказують на конкретну форму волевиявлення особи, необхідну для вирішення судом питання про відмову від захисника. Не містять зазначені положення законів і покладеного на особу, яка відмовляється від захисника, обов`язку обґрунтовувати чи доводити суду наявність обставин, які, на її думку, вказують на те, що захисник не здійснює належним чином захист та не виконує свої професійні обов`язки.

Отже, за загальним правилом, передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 42, ч. 1 ст. 54 КПК України, особа (підозрюваний, обвинувачений) без встановлення будь-яких обмежень та умов, керуючись власним волевиявленням має право відмовитися від захисника або замінити його в будь-який момент кримінального провадження в усній або письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.

Згідно з ч. 3 ст. 54 КПК України відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.

ЄСПЛ у своєму Рішенні від 01 липня 2014 року у справі «S.A.S. проти Франції», п. 66, визначив, що «зловживання правом» - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Суд встановив, що ОСОБА_10 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Санкція названої норми передбачає допустимість застосування основного покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років.

Отже, вказане кримінальне правопорушення за правилами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Таким чином, за обставин цього кримінального провадження участь адвоката для захисту обвинуваченого ОСОБА_10 є обов`язковою.

Водночас вказаний обвинувачений від договірного захисника відмовився, а опісля самостійно жодного захисника не залучив.

При цьому суд неодноразово доручав Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначення обвинуваченому ОСОБА_10 захисника за призначенням, зокрема, за ухвалами суду від 30.05.2023, 14.09.2023 і 24.10.2024.

У вимірі фактичних обставин цього кримінального провадження, на переконання колегії суддів, поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 щодо відмови від захисників свідчить про зловживання ним процесуальними правами. Означена поведінка спрямована на затягування строків розгляду кримінального провадження. У зв`язку з цим у прийнятті відмови обвинуваченого ОСОБА_10 від захисника за призначенням слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: 1) хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги; 2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору; 3) відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом; 4) зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення; 5) припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 6) неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги; 7) припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги; 8) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю; 9) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу; 10) наявності інших підстав, передбачених законом.

Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості проводити судом заміну адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної правничої допомоги (за виключенням питання відводу захисника в порядку статті 78 КПК України).

Вказане узгоджується із правовим висновком відображеним у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 по справі №629/1950/20.

Таким чином, заяву захисника ОСОБА_27 про заміну захисника за призначенням слід також залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 54, 369, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у прийнятті відмови обвинуваченого ОСОБА_10 від захисника за призначенням відмовити повністю.

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_27 про заміну захисника за призначенням відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3