Рішення № 12332984, 18.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2010 Справа № 4/166-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпро” м.Херсон

до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Херсон

про стягнення 61626грн.88коп.

за участю представників сторін:

від позивача - начальник юридичного відділу Небрат Л.П.

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_3

встановив:

Відкрите акціонерне товариство “Компанія “Дніпро” (позивач по справі) звернулося з позовом до фізичної особи-субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 61626грн.88коп., посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по розрахунках за оренду згідно з договорами оренди №39 від 08.08.2006року, № 25 від 07.08.2009року, № 2 від 01.02.2007року.

15.10.2010року судом отримана від позивача заява про збільшення позовних вимог №1-9/224 від 13.10.2010року відповідно до якої, додатково до вищезазначених позовних вимог про стягнення боргу з орендної плати, позивач просить також стягнути 18048грн.47коп., в тому числі: 9767грн.81коп. втрат від інфляції; 2641грн.01коп. -3% річних; 5639грн.65коп. пені.

Позивач зазначає, що його заява від 13.10.2010 року є доповненням до позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, однак, як вбачається із змісту цієї заяви, нею заявлені нові вимоги про стягнення втрат від інфляції, пені та 3% річних, а також нові підстави позовних вимог ст.ст.611, 625 ЦК України, які не були предметом та підставою при зверненні з позовом.

Однак, стаття 22 ГПК України надає позивачу право до прийняття рішення по справі змінити підстави або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України" слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, позивач не збільшив попередні вимоги за предметом позову, яким є стягнення заборгованості з орендної плати, а заявив нові вимоги, які слід заявляти як самостійні в окремому позовному провадженні в установленому законом порядку.

До того ж позивачем заявлено і нові підстави позовних вимог в частині збільшення позовних вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, в той час як відповідно до ст. 22 ГПК України не допускається одночасна зміна і предмету і підстав позовних вимог.

З урахуванням викладеного заява позивача про доповнення позовних вимог від 13.10.2010року не відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона судом до розгляду не приймається, а справа розглядається в межах раніше заявлених позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що в рахунок боргу за оренду відповідачем було передано позивачу 12штук соснових дверей на суму 12000грн.00коп, гіпсокартон на загальну суму 2509грн.62коп., а також пожежну сигналізацію вартістю 9473грн.00 коп. Крім того, він не погоджується з розрахунком позивача, зазначивши в актах звірки платіжні документи за якими здійснювалися розрахунки.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до статті 77 ГПК України судом оголошувалися в засіданнях суду 21.10.2010року, 04.11.2010року та 11.11.2010року. Суд неодноразово зобовязав сторони здійснити звірку розрахунків, надавши відповідні розрахунки заборгованості в редакції позивача та відповідача з зазначенням періоду виникнення та погашення боргу.

В засіданні суду 18.11.2010року відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі 29722грн.71коп, в тому числі: за договором №39 від 08.08.2006року 15866грн.96коп; за договором №25 від 07.08.2009року 8319грн.94коп., за договором №2 від 01.02.2007року 5535грн.81коп. В решті суми позову відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на ненадіслання позивачем рахунків на оплату та нарахування позивачем платежів за оренду за період, коли строк дії договорів оренди скінчився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного.

Між відкритим акціонерним товариством компанія "Дніпро" (позивач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено 3 договори оренди, а саме:

- договір оренди №39 від 08.08.2006року згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивач передав нежилі приміщення столярного цеху загальною площею 1039,39 кв.м., споруду навісі №1 загальною площею 84,5кв.м., споруду навісу №2 загальною площею 58,07кв.м. та частину мостіння площею 656,89кв.м., які розташовані в м.Херсоні по вул. Робочій №66. Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди від 09.02.2007року сторонами узгоджено до 07.08.2009року;

- договір оренди №25 від 07.08.2009року згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивач передав нежилі приміщення столярного цеху загальною площею 526,1 кв.м., №2 загальною площею 58,07кв.м. та частину мостіння площею 656,89кв.м., які розташовані в м.Херсоні по вул. Робочій №66. Строк дії договору відповідно до пункту 7.1 сторонами узгоджено до 31.01.2010року;

- договір оренди №2 від 01.02.2007року згідно з яким в користування відповідача позивачем передано індивідуально визначене обладнання, зазначене в пункті 1.1 договору, яке є власністю позивача і розташоване в м.Херсоні по вул. Робочій №66. Строк дії договору сторонами узгоджено пунктом 7.1 договору до 31.01.2010року.

Факт передачі майна в користування відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі, підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень.

Частиною 1 статті 284 ГК України та статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата є істотною умовою договору оренди та сплачується орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі і строки? встановлені договором оренди.

Частиною 1 статті 762 ЦК України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

Пунктами 5.1, 5.2 вищезазначених договорів оренди сторони узгодили конкретний розмір орендної плати, який нараховується з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість (п.5.3).

Відповідно до пунктів 5.4 договорів оренди відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки до 5 числа місяця за звітним. При цьому, пунктом 5.4 договорів оренди узгоджено, що неотримання передбачених пунктом 5.3 договору рахунків від орендодавця з будь-якої причини, не звільняє відповідача від обов'язку своєчасного здійснення оплати за оренду майна.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобовязання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Матеріалами справи та наданими розрахунками як позивача, так і відповідача, підтверджується, що свої обовязки по розрахунках за обєкти оренди відповідач не виконав.

Суд неодноразово зобовязував сторони здійснити звірку розрахунків з зазначенням періоду виникнення та погашення боргу, оскільки заборгованість відповідач не визнавав.

В засідання суду 11.11.2010року та 18.11.2010року позивачем надані розрахунки за кожним із договорів окремо відповідно до яких борг відповідача за оренду майна становить:

за договором оренди №39 від 08.08.2006 року - 32909грн.80коп.

за договором оренди №25 від 07.08.2009 року - 8319грн.94коп.

за договором оренди №2 від 01.02.2007 року - 20397грн.14коп

Всього 61626грн.88коп.

Зазначений борг відповідач в засіданні суду 18.11.2010року визнав частково в сумі 29722грн.71коп, в тому числі: за договором №39 від 08.08.2006року 15866грн.96коп; за договором №25 від 07.08.2009року 8319грн.94коп., за договором №2 від 01.02.2007року 5535грн.81коп.

Документального підтвердження перерахування зазначеного боргу в сумі 61626грн.88коп. відповідач суду не надав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що в рахунок заборгованості за оренду ним були передані позивачу 12шт. соснових дверей на суму 12000грн.00коп, гіпсокортон на загальну суму 2509грн.62коп., а також пожежну сигналізацію вартістю 9473грн.00 коп., оскільки первинних бухгалтерських документів, якими б підтверджувався факт передачі відповідачем та прийняття позивачем зазначених товарів саме в рахунок боргу з орендної плати суду не надано, а позивач зазначений факт заперечує. Крім того, умовами договору також не передбачено такого порядку здійснення розрахунків за оренду.

Не грунтуються на вимогах договорів оренди і посилання відповідача на те, що позивачем не було надіслано рахунки на оплату за оренду майна за договором №39 від 08.08.2006року та № 2 від 01.02.2007року, оскільки за умовами пунктів 5.4 вищезазначених договорів оренди ненадіслання або неотримання відповідачем рахунків з будь-якої причини не звільняє його від обовязку своєчасно здійснювати плату за оренду майна.

Відхиляються судом і твердження відповідача про те, що позивачем нараховано орендну плату за договорами оренди після закінчення строку їх дії, оскільки із наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку суми позову (аркуші справи 97-99) вбачається, що орендна плата нарахована відповідачу за час фактичного користування майном, в межах строку дії договорів оренди: за договором №39 від 08.08.2006року з листопада 2007року по серпень 2009року; за договором оренди № 25 від 07.08.2009року за грудень 2009року, січень 2010року; за договором №2 від 01.02.2007року - з листопада 2007року по січень 2010року.

Той факт, що в актах звірки взаєморозрахунків позивачем зазначено проведення реалізації послуг 30.06.2010року не свідчить про те, що нарахування орендної плати здійснено саме за червень 2010року, оскільки в засіданні суду встановлено, що акти виконаних робіт за березень 2009року січень 2010року були підписані відповідачем лише 30.06.2010року, тому відповідно до вимог пункту 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 “оренда” реалізація послуг з оренди проведена позивачем в червні 2010року.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993року №7-93 (зі змінами і доповненнями) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення його в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Позивачем сплачено державне мито в сумі 180грн.49коп. при подачі заяви про збільшення позовних вимог, яка судом не прийнята до розгляду, тому державне мито в сумі 180грн.49коп. сплачене позивачем платіжним дорученням №836 від 14.10.2010року відповідно до ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 77, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (інші реквізити суду невідомі) на користь відкритого акціонерного товариства “Компанія “Дніпро” м.Херсон вул.Робоча, 66 код ЄДРПОУ 14313145 (інші реквізити суду невідомі) - 61626грн.88коп. основного боргу, 616грн.27коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути відкритому акціонерному товариству “Компанія “Дніпро” із державного бюджету 180грн.49коп. державного мита яке сплачене ним платіжним дорученням №836 від 14.10.2010року.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 19.11.2010