Рішення № 12332913, 12.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2010 Справа № 8/15-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ВАТ "Укртелеком", м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас", м. Херсон,

про стягнення 1033 грн. 64 коп. за договором про надання телекомунікаційних послуг,

за участю представників сторін:

від позивача: Желудкова Л.Г., представник, дов. від 22.07.2008 р.,

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії ВАТ "Укртелеком" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас" (відповідач) заборгованість в сумі 1033 грн. 64 коп., у тому числі 972 грн. 13 коп. основного боргу, 21 грн. 95 коп. пені, 27 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 12 грн. 06 коп. 3% річних, відповідно до умов договору № 714 від 19.03.2009 року про надання послуг бізнес-мережі з додатками та додатковими угодами № 1 про надання послуг телефонного зв'язку та № 2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет від 19.03.2009 року до договору № 714 від 19.03.2009р.

Позивач підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення 972 грн. 13 коп. основного боргу, 21 грн. 95 коп. пені, 27 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 12 грн. 06 коп. 3% річних, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем договору про надання послуг бізнес-мережі № 714 від 19.03.2009 року, ст.ст. 11, 16, 22, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 36 Закону України «Про телекомунікації», п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 09.08.2005 р. №720.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та матеріалів позовної заяви місцезнаходженням відповідача є м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 4, кв. 180, фактична адреса м.Херсон. вул.Миколаївське шосе, 23. За вказаними адресами судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 15.09.2010 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та ухвали від 12.10.2010р., 02.11.2010 р. про відкладення розгляду справи. Зазначені ухвали повернулись до господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає" та знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 12.10.2010р. та 02.11.2010р. у зв'язку з неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних документів та витребування додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії ВАТ "Укртелеком" (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Люнас" (надалі - відповідач) був укладений договір про надання послуг бізнес-мережі №714 від 19.03.2009року (надалі - Договір) з додатками, відповідно до якого відповідач надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги, а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Згідно із п.3.1 Договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги. Відповідно п. 3.3. Договору Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги протягом десяти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. У разі затримки Бізнес-абонентом оплатити понад один місяць після розрахункового Оператор має право обмежити надання послуг. При цьому Оператор надсилає Бізнес-абоненту письмове нагадування-попередження про можливість призупинення надання послуг. Якщо протягом місяця після одержання попередження Бізнес-абонент не погасить заборгованість, оператор має право призупинити надання послуг (п. 3.4). При несплаті боргу протягом місяця з дня призупинення надання послуг, оператор має право припинити дію цього договору. Припинення дії договору не звільняє Бізнес-абонента від сплати боргу та пені (п. 3.5.).

На Бізнес-абонента покладено обов'язок проводити оплату послуг в терміни, визначені договором (п.п. 2.2.3). Відповідно до п.4.2. Договору у разі затримки оплати за надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. Оплата пеня обов'язкова. При неповній оплаті боргу Бізнес-абонентом в першу чергу погашається сума пені.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. Умови продовження дії договору сторони узгодили в п. 6.2.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі за спрощеною процедурою, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

На виконання п.2.1. Додаткової угоди №1 про надання послуг телефонного зв’язку до договору №714 від 19.03.2009 р. оператор організував встановлення нової телефонної лінії, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 19.03.2009 р. (а.с. 24).

Підпунктом 4.1.3. додаткової угоди № 2 про надання послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет зазначено, що оператор зобов'язаний підготувати та надати Бізнес-абоненту акт здавання-приймання виконаних робіт. Датою початку надання послуг Інтернет є дата підписання Бізнес-абонентом акта здавання-приймання виконаних робіт (п. 6.1.).

В поясненні за вих. № 686/05-10 від 28.10.2010 року позивач зазначив, що датою підключення та початку надання послуг бізнес-мережі вважається дата замовлення відповідача на надання послуг бізнес-зв'язку, а саме 31.03.2009 року (а.с. 62). Крім того, в даному поясненні позивач повідомив про те, що згідно рахунку відповідачем за наданні послуги зв'язку було сплачено лише 250 грн. в лютому 2010 року згідно рахунку № 21-00714-000270 за грудні 2009 року. Тому оплату, яка здійсненна відповідачем 12.02.2010 року в сумі 250 грн. зараховано в погашення заборгованості за наданні послуги зв'язку в грудні 2009 року.

Таким чином, відповідач не виконав договірні зобов'язання в період з січня 2010 року по травень 2010 року, в зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 972 грн. 13 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 9), рахунками, виставленими відповідачеві за надані послуги згідно договору № 714 (а.с. 26-32), випискою банку з рахунку позивача (а.с. 59) та письмовим поясненням позивача про направлення відповідачеві рахунків (а.с. 56).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач 09.06.2010 року був змушений звернутися до відповідача з письмовою вимогою (вих. № 6763/29-31) про сплату заборгованості, яку останнім залишено без задоволення (а.с. 33).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. № 720 споживач повинен своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Проте, відповідачем зобов’язання перед позивачем щодо перерахування плати за послуги в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги бізнес-мережі в сумі 972грн. 13коп. основного боргу.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 972грн. 13коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 21грн. 95 коп. пені, 27 грн. 50 коп. інфляційних збитків та 12 грн. 06 коп. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне внесення плати за послуги електрозв’язку, на підставі п.п. 5.8. Договору відповідачеві нарахована пеня у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд, перевіривши розрахунки пені позивачем, відповідно до періодів виникнення та сплати, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення плати за послуги та задовольняє ці позовні вимоги в сумі, заявленій позивачем - 21 грн. 95 коп.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті грошових коштів в сумі 972грн. 13 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за неналежне виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом в сумах, заявлених позивачем - 12 грн. 06 коп. 3% річних та 27 грн. 50 коп. інфляційних збитків.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 102грн. 00коп. та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Люнас", ідентифікаційний код - 35870343, адреса: кв. 180, буд. 4, Бериславське шосе, м. Херсон, р/рахунок - № 2600401011669 в ВАТ "Кредобанк", МФО - 352413 на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ - 01188661, адреса: буд. 41, пр-т Ушакова, м. Херсон, р/рахунок - № 260072197 в ХОД АППБ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 352093, 972 грн. 13 коп. основного боргу, 21 грн. 95 коп. пені, 12 грн. 06 коп. 3% річних, 27 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

          Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 17.11.2010р.