Рішення № 12332890, 25.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 64/185-10

вх. № 4903/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 17.12.2008р.;

відповідача - Садич О.І. за довіреністю №01/24-1731 від 03.09.2010р.;

3-ої особи (ВДВС) - Бойченко В.В. за довіреністю №560 від 01.03.2010р.;

3-ої особи (ХОДА) - Загорулька Є.О. за довіреністю №01-75/7277 від 20.10.10;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Ізюм; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Відділ Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків;

до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, м. Ізюм; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Харківську обласну державну адміністацію, м. Харків;

про стягнення 110560,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.б/н від 31.05.2010р.), в якій просить суд стягнути з Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області заборгованість у розмірі 110560,17грн., 1105,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10.07.2009р. між ВАТ "Ізюмська райагрохімія" та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу вимоги, у відповідності до якого ВАТ "Ізюмська райагрохімія" зобов"язувалось продати, а позивач прийняти та сплатити вимогу ВАТ "Ізюмська райагрохімія" до відповідача на загальну суму 110560,17грн. (наказ господарського суду у справі 35/737-06 від 03.04.2007р.).

06 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких, у зв"язку з тим, що ВДВС на виконання наказу суду по справі 35/737-06 від 03.04.2007р. з відповідача стягувалась сума у розмірі 1101,35грн., просить суд стягнути з Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області заборгованість у розмірі 109458,82грн., 1094,58грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд прийняв заяву позивача, як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Ухвалою суду від 20.09.10. розгляд справи було відкладено на 11.10.10.

04.10.10. позивач надав до канцелярії суду лист (вх.№22051), в якому просить суд розглянути спір по суті в судовому засіданні призначеному на 11.10.10., вказує на те, що розгляд справи йдеться тривалий час та повідомляє, що відзиває клопотання свого представника щодо продовження строку вирішення спору, як таке що не відповідає інтересам позивача.

Вказана заява прийнята судом, уважно розглянута та долучена до матеріалів справи.

В частині клопотання про відкликанння заяви про продовження строку розгляду справи, суд роз'яснив позивачу що, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено відкликання клопотання про продовження строку розгляду справи,також суд повідомляє що це клопотання було узгоджено між сторонами, а саме представником позивача який діяв на підставі доручення, яке було нотаріально посвідчене та представником відповідача. Це клопотання було задоволено судом про що зазначено в ухвалі від 12 липня 2010 року.

11 жовтня 2010 року 3-я особа (ХОДА) надала до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вони незаконні та необгрунтовані, просить суд відмовити в позові.

11 жовтня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду копію звернення (факсом за вх.№468) Ізюмської РДА до Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.10 розгляд справи було відкладено на 25.10.10.

25.10.10 3-я особа (ХОДА) надала до канцелярії суду пояснення (вх.№24203), в яких просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтування заперечень, вказує, у тому числі й на те, що виконання судового рішення є невід"ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку визначеному ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження", а підстави вказані позивачем в обгрунтування позову є такими, що не відповідають діючому законодавству.

25.10.10 3-я особа (ВДВС) надала до канцелярії суду пояснення, в яких, зокрема вказує на те, що за час виконання рішення суду з боржника було стягнуто 1211,48грн., з яких 1101,35грн. на користь стягувача та 110,13грн. виконавчого збору та на те, що строк пред"явлення документу до 13.04.13. Разом з цим були надані документи для долучення до матеріалів справи.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.07.09 між ВАТ "Ізюмська райагрохімія" (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (позивач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу вимоги, відповідно до п.1.1. якого, продавець, згідно умов цього договору, зобов"язався продати, а покупець, згідно умов цього договору, зобов"язався прийняти та оплатити вимогу продавця до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04059527), що підтверджена наказом господарського суду Харківської області по справі 35/737-06 від 03.04.07 в розмірі 110560,17грн. Відповідно до п.3.1. договору, ціна за предмет купівлі-продажу визначеного п.1.1. цього договору складає 1403,92грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу вимоги від 10.07.09, позивач сплатив на користь ВАТ "Ізюмська райагрохімія" 1403,92грн. (квитанція, а.с. 9).

З урахуванням уточнень поданих 06.09.10 позивач просить суд стягнути з Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області заборгованість у розмірі 109458,82грн.

В обгрунтування позовних вимог до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області позивач правовою підставою вказує положення ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного, що відповідно до укладеного між сторонами договору у відповідача ( Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області ) не виникло ніяких зобов'язань перед ФОП ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу вимоги від 10 липня 2009 року, оскільки договір було укладено між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ "Ізюмська Райагрохімія", а Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області за цим договором не брала на себе ніяких зобов'язань.

Відповідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На час укладення договору купівлі-продажу вимоги ВАТ "Ізюмська райагрохімія” вже здійснило право вимоги до Ізюмської райдержадміністрації щодо здійснення розрахунків та вчинення певних дій шляхом пред'явлення позову, а саме Відкрите акціонерне товариство “Ізюмська райагрохімія” звернулося до суду із позовом про стягнення з Ізюмської районної державної адміністрації відповідача 109348,69 грн. та спонукання відповідача вчинити певні дії, а саме, забрати від позивача передані непридатні пестициди (сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) гранозан, хлорпікрін) загальною вагою 20000 кг. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита в розмірі 1093,48 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.07 позов було задоволено (справа №35/737-06).

Наказ було пред"явлено до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківської області й вперше було відкрито виконавче провадження за вказаним наказом 08.06.07 (пояснення ДВС від 25.10.10).

Після видачі наказу від 03.04.07, на виконання судового рішення 35/737-06, ВАТ "Ізюмська райагрохімія" набуло статус стягувача. Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Порядок здійснення процесуального правонаступництва встановлений ст.25 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до даної норми,в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішеннямгосподарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чиорганізації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником,вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив. З правилами цієї статті кореспондуються положення ч.4 ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Отже, наказ є виконавчим документом й не може бути підставою виникнення зобов"язання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою у зобовязанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Обмеження щодо таких дій встановлені ч.3 цієї ж статті Цивільного кодексу України, згідно з якою кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Також, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В даному випадку позивачем до суду не надано документів, які засвідчують права, що передані новому кредитору, а саме доказів на підставі яких у відповідача виникли зобов"язання перед первісним кредитором.

Окрім того, відповідно до договору від 10.07.2009 було продано вимогу до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області в розмірі 110560,17 грн. В процесі примусового виконання рішення суду на користь первісного кредитора державними виконавцями підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби було стягнуто суму боргу в розмірі 1101,35 грн., а, отже, і вимога в розмірі 110560,17 грн. не могла бути предметом договору купівлі-продажу.

Отже, обставини справи та докази подані учасниками судового процесу дозволяють зробити висновок, що засіб заміни сторони у зобовязанні, чим по суті й є предмет спору, обраний позивачем, суперечить нормам діючого законодавства та не передбачений жодною із норм.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається в обгрунтування своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не обгрунтовані, не доведені матеріалами справи та такі, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі суд покладає на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 512, 517, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення складено 01 листопада 2010 року.