Рішення № 12332804, 25.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 жовтня 2010 року справа № 5020-2/100

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж

(99007, м.Севастополь, вул.4-та Бастіонна,32)

до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія

“Севастопольенерго”

(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

про стягнення 366189,46 грн.

          Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивач – Фролова З.В, довіреність №01/01 від 05.01.2010,

Катренко С.О., довіреність №01/540 від 10.03.2010;

відповідач –Ірхін М.Ю., довіреність №6580/0/2-10 від 12.05.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»(далі –Підприємство, ДП МО України «102 ПЕМ») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольенерго»(далі –ВАТ «ЕК «Севастопольенерго») з позовом про стягнення заборгованості за послуги по передачі електричної енергії за січень місяць 2009 року у сумі 941967 грн., 3% річних у сумі 5894,85 грн, інфляційне збільшення у сумі 21989,81 грн (арк. с. 1-3).

Позовна вимога з посиланням на статті 17, 24 Закону України «Про електроенергетику», статті 526, 546, 611 Цивільного кодексу України мотивована невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті за послуги по передачі електроенергії

Відкрите акціонерне товариство «Севастопольенерго»у відзиві на позов та додаткових поясненнях проти цих вимог заперечує посилаючись на безпідставну передачу позивачем електроенергії споживачам, яким ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»листами просило припинити передачу електроенергії на певний період (арк. с. 49-50).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд –

В С Т А Н О В И В :

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин першої та другої статті 175 цього Кодексу майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України «Про електроенергетику», Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 № 441 (із змінами та доповненнями) (далі –Порядок), та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 (із змінами та доповненнями) (далі –Правила).

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно пункту 5.15 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910) (далі –Правила) відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється. Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.05.2009 у справі №5020-9/174, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 та Вищого господарського суду України від 20.10.2009, за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж»до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольенерго»про стягнення заборгованості по договору на передачу електроенергії №529-22/05 від 19.12.2005 між ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» і Підприємством останній (договір) визнаний неукладеним. Зазначений факт в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є таким, що не потребує доказування.

Проте, ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»передавало і продовжує передавати на теперішній час електроенергію своїм споживачам електричними мережами Підприємства, а Підприємство (ліцензія №399871) надавало і надає на теперішній час Відкритому акціонерному товариству «Енергетична компанія «Севастопольенерго»послуги по передачі (транзиту) електроенергії своїми електричними мережами.

ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»частково оплачувало надані Підприємством послуги.

Існування таких відносин підтверджують Підприємство і ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»у позові, відзиві та додаткових поясненнях по справі, а також надані до матеріалів справи письмові докази.

ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»та Підприємство двостороннім актом звірення обсягів передачі електроенергії мережами ДП МО України «102 ПЕМ» для споживачів ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»від 31.01.2009, підписаними з протоколом розбіжностей, погодили обсяг переданої мережами позивача для споживачів відповідача у січні місяці 2009 року 19847598кВтг; актом №181 від 31.01.2009 здачі-приймання виконаних робіт, послуг (транзит електроенергії за січень) ДП МО України «102 ПЕМ»передало, а ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»прийняло послуги по транзиту електроенергії у лютому місяці 2009 року на суму 941967 грн. (арк. с. 22).

Зазначені письмові документи з огляду на приписи пункту 5.15 Правил, частини першої статті 181 Господарського кодексу України свідчать про наявність між ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»та ДП МО України «102 ПЕМ»договору про надання Підприємством відповідачу послуг по передачі електроенергії у січні місяці 2009 року, який укладений у спрощений спосіб шляхом підписання двосторонніх документів та обміну листами.

На оплату наданих у січні місяці 2009 року послуг по передачі електроенергії з 01.01.2009 по 31.01.2009 Підприємство направило ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»рахунок №157 від 11.02.2009 на суму 941967 грн., який відповідач оплатив частково у сумі 603662,2грн, що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 23-24).

Вартість послуг визначена згідно тарифу на передачу електричної енергії, який постановою НКРЕ №1439 від 23.12.2008 «Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для ДП МОУ «102 ПЕМ», зокрема у січні місяці 2009 року, затверджений для ДП МО України «102 ПЕМ»на рівні 39,55грн за 1мВт/г. (без ПДВ).

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарський відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога Підприємства про оплату за послуги по передачі електроенергії у січні місяці 2009 року, а саме рахунок №157 від 11.02.2009 на суму 941967 грн., відповідачем оплачена частково у сумі 603662,2 грн., що також підтверджує прийняття відповідачем послуги по передачі електроенергії.

Недоплата по цьому рахунку становить 338304,8грн., що і є предметом спору по справі, що розглядається.

Проти оплати цієї суми ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»заперечує з посиланням на те, що в цій частині Підприємство безпідставно передало електроенергію споживачам, яким ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»просило зупинити з 31.12.2008 передачу електроенергії, а саме: листом №19266 від 30.12.2008 –військовій частині А-4591 –по лічильниках №№433500, 574357, 755483; листом №19265 від 30.12.2008 –СВМИ ім.. Рахімова –по лічильниках №№342900, 661999, 5507161, 452290, листом №19262 від 30.12.2008 –військовій частині А-2248 –по лічильнику № 505130, листом №19264 від 30.12.2008 –військовій частині А-4408 по лічильниках №№062415, 077049, 077049, листом №19271 від 30.12.2008 –Балаклавський музей ЦВМСУ по лічильнику № 19776 (арк. с. 51-53, 55).

Зазначене розпорядження було виконане Підприємством лише частково –в частині переліку споживачів передача електроенергії не була припинена, оскільки командування в/ч А-4591, СВМІ ім. Нахімова, в/ч А -4408, в/ч А-4424, Балаклавського музею ЦВМСУ не допустило представників позивача на режимну територію до електроустанов для виконання заходів по зупиненню передачі електричної енергії. Також, зупинення передачі електричної енергії в/ч А -2248 В ТП№ 63 не має можливості оскільки власником електроустановки РУ-0,4 кВ є 899 ГТС ЧФМОРФ (арк. с. 54).

Відповідно до вимог пункту 2.7 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 №15/1, ліцензіат повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної ліцензіату електричної енергії, якщо електрична енергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Обсяг переданої належної ВАТ «ЕК «Севастопольенерго» електроенергії його споживачам у січні місяці 2009 року електричними мережами Підприємства відповідачем не спростовується.

Окрім того, вартість отриманої споживачами електричної енергії, навіть при наявності заборони на її передачу цим споживачам, сплачується останніми (платниками) за встановленими тарифами постачальнику ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1.4 постанови НКРЕ №801 від 01.08.2001 «Про затвердження Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом»ліцензіат зобов’язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності, виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифу. Структура тарифу встановлена додатком №13 до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом. Згідно цього додатку до переліку складових частин витрат з ліцензованого виду діяльності , що включаються в розрахунок тарифу на постачання електричної енергії, входять операційні витрати, до складу яких входять також і витрати на використання електричних мереж інших ліцензіатів.

Таким чином, до складу тарифу на постачання електричної енергії входить тариф на передачу (транзит) електричної енергії.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача і вважає вимоги позивача про стягнення з ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»заборгованості по оплаті послуг з передачі (транзиту) електричної енергії у січні 2009 року обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування за період з 01.11.2009 по 31.05.2010 у розмірі 21989,81 грн. та 3% річних за період з 01.11.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5894,85 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного відшкодування у розмірі 21989,81 грн. та 3% річних у розмірі 5894,85 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних у розмірі згідно розрахунку позивача (арк. с. 26) за період з 01.11.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5894,85 грн.

Інфляційне відшкодування підлягає стягненню з відповідача за період з 01.11.2009 по 31.05.2010 у розмірі 19621,68 грн. за наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.11.2009 - 31.05.2010338304.801.05819621.68357926.48

Таким чином, сума збільшення заборгованості за рахунок інфляції 19621,68 грн.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита, витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 49, статтями 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44, код 05471081, відомий п/р №2600430133510 в «Промінвестбанк»у м.Севастополі, МФО 324515) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» (99007, м.Севастополь, вул.4-та Бастіонна,32, код 24964620, відомий п/р №2600739404224 в АБ «ДіамантБанк» м.Київ, МФО 320854) заборгованість у розмірі 338304,80 грн (триста тридцять вісім тисяч триста чотири грн. 80 коп.), інфляційне відшкодування у розмірі 19621,68 грн. (дев’ятнадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. 68 коп. ), 3% річних у розмірі 5894,85 грн. (п’ять тисяч вісімсот дев’яносто чотири грн. 85 коп.) витрати по сплаті державного мита у розмірі 3638, 21 грн (три тисячі шістсот тридцять вісім грн. 21 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,47 грн. (двісті тридцять чотири грн. 47 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис                               Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 01.11.2010