Рішення № 12332109, 18.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.10 р.                     Справа № 34/219                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.», м. Київ

до відповідача: Колективного малого підприємства «Ю.В.В.», м. Краматорськ

про стягнення 27824,41грн.

За участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.», м. Київ до Колективного малого підприємства «Ю.В.В.», м. Краматорськ про стягнення боргу в сумі 25200,00грн., інфляційних витрат в сумі 1756,44грн., 3% річних в сумі 867,97грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №36/Д від 21.05.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати поставленого обладнання, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 25200,00грн. Крім того позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 1756,44грн. та 3% річних в сумі 867,97грн.

Заявою від 08.11.2010р. (вхід. №02-41/4782) позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 25200,00грн., інфляційні витрати в сумі 2872,80грн та 3% річних в сумі 1021,25грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та приймається до розгляду.

Клопотанням від 08.11.2010р. (вхід. №02-41/47822) позивач просить суд справу №34/219 розглянути без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з матеріалів справи ухвалу про порушення провадження по справі представник відповідач отримав 06.10.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вхід. №02-41/17908 від 13.10.12010р.) (а.с. 21), ухвалу про відкладення розгляду справи отримано представником відповідача 03.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вхід. №02-41/19969 від 11.11.2010р.) (а.с. 62). Тобто відповідач був обізнаний про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив :

21 травня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.» (Продавець) та Колективним малим підприємством «Ю.В.В» укладено договір №36/Д, за умовами якого Продавець зобов’язується поставити обладнання відповідно до Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується даний товар прийняти та оплатити його на умовах п. 2.3. договору.

Відповідно до другого розділу договору загальна сума договору складає 40000,00грн., форма розрахунку – безготівкова, відповідно до рахунку-фактури, який видається Продавцем.

В цьому ж розділі встановлено порядок здійснення розрахунків:

Загальна сума даного договору, зазначена в п. 2.2. розділяється на чотири платежі рівними частками та здійснюється відповідно до графіку:

-          1 частина складає 10000,00грн. - до 29.05.2009р.

-          2 частина складає 10000,00грн. - до 15.06.2009р.

-          3 частина складає 10000,00грн. - до 15.07.2009р.

-          4 частина складає 10000,00грн. - до 15.08.2009р.

За приписами п. 4 договору Продавець зобов’язується відвантажити товар Покупцю зі складу в Києві протягом 5 банківських днів з моменту надходження 1 частина платежу, зазначеної в п. 2.4.1. договору, що складає 10000,00грн на розрахунковий рахунок Продавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором. (п. 2.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до специфікації №1 товар, який Продавець постачає Покупцю – Різак електричний 650 Н+ у кількості 1 шт.

22 травня 2009р. на виконання умов договору позивачем було поставлено обладнання всього на загальну суму 40000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №84138 від 22.05.2009р. Товар було отримано представником відповідача Гороженко Алою Олександрівною, яка діяла на підставі довіреності №17 від 22.05.2009р. на отримання цінностей віт ТОВ «А.Ф.Д.».

Частина отриманого товару відповідачем частково було оплачено в сумі 14800,00грн., що підтверджується виписками з банку від 25.05.2009р. на суму 4000,00грн., від 25.05.2009р. 6000,00грн., від 31.08.2009р. на суму 1800,00грн., від 17.08.2009р. на суму 3000,00грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою сплатити суму боргу у розмірі 25200,00грн. на підставі видаткової накладної №84138 від 22.05.2010р., що підтверджується листом-вимогою №1/1901 від 09.01.2010р. та листом-вимогою №2/1008 від 10.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №36/Д від 21.05.2009р. належним чином не виконав, отримане обладнання оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 25200,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 25200,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 2872,80грн. та 3% річних в сумі 1021,25грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції в сумі 2872,80рн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 1021,25грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.», м. Київ до Колективного малого підприємства «Ю.В.В.», м. Краматорськ про стягнення боргу в сумі 25200,00грн., інфляційних витрат в сумі 2872,80грн., 3% річних в сумі 1021,25грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного малого підприємства «Ю.В.В.» (84333, м. Краматорськ, вул. Р.Люксембург, буд 20, код ЄДРПОУ 23033433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Д.» (02160, м. Київ, пр-т Возз’єднання, 19, оф. 105, код ЄДРПОУ 31002851) борг в сумі 25200,00грн., інфляційні витрат в сумі 2872,80грн., 3% річних в сумі 1021,25грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 290,94грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя