Рішення № 12331824, 08.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2010Справа №2-18/1438-2006 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (95000, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3)

До відповідачів: 1) Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» (98108, м. Феодосія, вул. Горького, 19)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», м. Севастополь (99043, м. Севастополь, вул. Каліча, 2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне Відділення Фонду Державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

Про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов’язання вчинити певні дії.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Буканова Ю.Р., представник, довіреність від 18.01.2010р.

Від відповідача 1 – Трубо Р.Т. – арбітражний керуючий.

Від відповідача 2 – не з’явився.

Від третьої особи – Косарев О.М. – юрисконсульт, довіреність від 26.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» (далі відповідач), у якій просить суд витребувати у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» обладнання, яке придбане позивачем за договором купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року; зобов’язати Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» повернути обладнання позивачу згідно з додатком та зобов’язати Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» не перешкоджати позивачу у здійсненні ним свого права власності на обладнання, а саме: допустити робітників позивача до обладнання для ремонту останнього та не перешкоджати при вивезенні обладнання позивачем, згідно з додатком.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 319, 387 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивач є власником обладнання у кількості 16 одиниць на підставі договору купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року.

Проте відповідач перешкоджає позивачу здійснити демонтаж обладнання і чинити перешкоди у користуванні майном шляхом недопущення співробітників позивача до обладнання, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.01.2006 року провадження у справі було зупинено у зв’язку з проведенням перевірки по факту знаходження спірного майна за номенклатурою на загальну суму 93288,00 грн. у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод». Проведення перевірки доручено ГУ МВС України в АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.06.2006 року були внесені зміни в ухвалу від 23.01.2006 року та визначено доручити перевірку Військовій прокуратурі Феодосійського гарнізону.

28.12.2006 року на адресу суду від Військової прокуратури Феодосійського гарнізону ВМС України надійшло повідомлення про те, що матеріали справи № 2-14/1438-2006 направлені за належністю для проведення перевірки до Військової прокуратури Севастопольського гарнізону.

За резолюцією заступника голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 09.10.2008 року, у зв’язку із призначенням судді господарського суду АР Крим Крапової З.І. на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, справа передана на розгляд судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

Справі привласнений номер 2-18/1438-2006.

17.09.2009 року на адресу господарського суду АР Крим від Військової прокуратури Севастопольського гарнізону надійшов лист за № 3692 від 16.09.2009 року, з якого виходить, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» передано на підставі договору № 686 від 06.08.2008 року в оренду цілісний майновий комплекс ДП «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст». Також зауважено, що в склад цілісного майнового комплексу орендарю передане також і рухоме майно підприємства.

Господарський суд АР Крим 01.10.2009 року листом звернувся до Військової прокуратури Севастопольського гарнізону з проханням надіслати до господарського суду АР Крим додаткові матеріали перевірки, проведеної військовою прокуратурою, які б свідчили, що спірне майно, яке вказано позивачем у позовній заяві, дійсно знаходиться в оренді у ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

22.10.2009 року на адресу суду надійшло повідомлення Військової прокуратури Севастопольського гарнізону щодо проведеної перевірки. Відповідно до даного повідомлення, не представляється можливим з усією достовірністю встановити, що майно, яке є предметом дійсної справи, знаходиться в оренді у ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

27.10.2009р. ухвалою господарського суду провадження у справі було поновлено.

15.03.2010р. від ВАТ «Кримзалізобетон» надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст». Суд відклав розгляд даного клопотання до наступних судових засідань, у зв’язку з тим, що дане клопотання підписано Іщенко Р.А., але згідно з залученою до матеріалів справи довіреністю (а.с. 146, т. 1), дана довіреність була дійсна до 31.12.2009р.. Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача підписано неповноважною особою.

06.07.2010 р. позивач подав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» (99043, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Каліча, 2, ЄДРПОУ 32782349). Суд задовольнив дане клопотання та залучив ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» у якості іншого відповідача.

За своєю ініціативою, ухвалою від 06.07.2010 року суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіональне Відділення Фонду Державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

08.11.2010 року у судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить вважати позовні вимоги викладені у наступній редакції: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» обладнання, яке придбане позивачем за договором купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року; зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» повернути обладнання позивачу згідно з додатком та зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» не перешкоджати позивачу у здійсненні ним свого права власності на обладнання, а саме: допустити робітників позивача до обладнання для ремонту останнього та не перешкоджати при вивезенні обладнання позивачем, згідно з додатком.

У Листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" вказано, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, а саме: сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дотримуючись приписів вказаного Листа, суд ретельно дослідивши зміст поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами і встановив, що у такій заяві позивач посилається на статтю 22 ГПК України, а саме: на право сторони заявляти клопотання, проте по суті такої заяви він змінює предмет позову шляхом витребування майна у іншої особи, ніж була вказана у позовній заяві.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки така заява була надана позивачем вже після початку розгляду справи по суті, то суд залишає таку заяву без розгляду.

Розгляд справи відкладався, у справі судом оголошувалася перерва з 21.06.2010 року по 06.07.2010 року у порядку статті 77 ГПК України.

Строк вирішення спору продовжено за згодою сторін у порядку статті 69 ГПК України, згідно ухвали від 19.12.2005 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Об’єднання «Технохімкомплект» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 25-11 КП.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов’язується передати продавцю майно, відповідно до специфікації Додаток № 1, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, вказану у дійсному договорі.

Ціна майна складає 96120,00 грн. Покупець зобов’язується оплатити вартість майна у продовж року з дня підписання дійсного договору шляхом перерахування по банківським реквізитам продавця, вказаним у дійсному договорі (пункти 2.1, 2.2 договору).

Дослідивши специфікацію майна до договору від 25.11.2004 року (а.с. 29 т. 1), судом встановлено, що предметом договору купівлі-продажу від 25.11.2004 року є наступне майно:

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 25.11.204 року передбачено, що продавець зобов’язується передати покупцю майну у продовж 30 календарних днів з дня підписання дійсного договору по Акту прийому-передачі.

20.12.2004 року між сторонами за договором був підписаний Акт прийому-передачі вищевказаного майна ( а.с. 30 т. 1).

Тобто підписавши Акт прийому-передачі позивач фактично прийняв майно у своє володіння.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, він користувався усім вище переліченим майном, а коли у лютому 2005 року хотів його демонтувати, то відповідач став чинити перешкоди у користуванні майном, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.

У зв’язку із чим суд зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога ВАТ „Кримзалізобетон" про витребування у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» обладнання, придбаного позивачем за договором купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року, про зобов’язання ВАТ „Кримзалізобетон" повернути обладнання власнику та про зобов’язання Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» не перешкоджати власнику ВАТ „Кримзалізобетон" в здійсненні ним свого права власності на обладнання, а саме допустити робітників позивача до обладнання для демонтування останнього та не перешкоджати при вивезені обладнання та передачу його позивачеві.

Як на підставу позову підприємство посилалося на те, що відповідач - Державне підприємство Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» незаконно володіє спірним майном, оскільки воно є власністю позивача.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного нерухомого майна на праві власності позивачу.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд, по-перше, звертає увагу на наступне.

Як письмово пояснює позивач (а.с. 32 т. 1), кошти за договором № 25-11 КП від 25.11.2004 року були перераховані на банківський рахунок продавця платіжним дорученням № 146 від 18.01.2005 року на суму 412044,26 грн. (а.с. 31 т. 1).

Досліджуючи таке платіжне доручення № 146 від 18.01.2005 року судом встановлено, що у графі «призначення платежу» вказано: заборгованість по договорам поставки б/н від 03.09.2004 року будівлі опал. сховища, КПП, навісов, гаража, у тому числі ПДВ 20% - 68674,04 грн.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.

Засоби підприємства, стан майна, капіталу, зобов'язання та фінансові результати в процесі його діяльності перебувають у безперервному русі й змінах. Господарські процеси складаються з відповідних дій, які називаються господарськими операціями.

Для одержання інформації про діяльність підприємства, про зміни у засобах, викликані господарськими процесами, необхідно реєструвати кожну господарську операцію.

Така реєстрація здійснюється за допомогою документів шляхом суцільного і безперервного документування.

Первинні документи є письмовим свідоцтвом підтвердження господарської операції і мають юридичне значення як доказ законності її здійснення та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Складання первинних облікових документів і відображення на їх підставі господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, здійснюється відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Первинні документи, зокрема на паперових носіях інформації, для набуття ними юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; назву підприємства, від імені якого складено документ, код форми документа; дату й місце складання; зміст господарської операції; вимірювачі господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що у платіжному дорученні № 146 від 18.01.2005 року у графі «призначення платежу» взагалі не вказано договір купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року, а вказані зовсім інші підстави, а саме: «заборгованість по договорам поставки б/н від 03.09.2004 року будівлі опал. сховища, КПП, навісов, гаража, у тому числі ПДВ 20% - 68674,04 грн.», тобто суду не доведено факту здійснення позивачем оплати за майно, яке він просить витребувати у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод».

По-друге, стосовно наявності майна у незаконному володінні відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод».

У договорі купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року та Акту прийому-передачі відсутнє будь-яке посилання на те, що таке майно розташоване на території Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод».

Крім того, позивач не представив суду жодного доказу у підтвердження своїх посилань щодо того, що спірне майно знаходиться у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» і тим більш не представив суду доказів того, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» чинить позивачу перешкоди щодо здійснення позивачем свого права власності на обладнання.

Ухвалами господарського суду АР Крим від 23.01.2006 року та від 13.06.2006 року матеріали дійсної справи були направлені до Військової прокуратури Феодосійського гарнізону ля проведення перевірки щодо фату знаходження спірного майна за номенклатурою на загальну суму 93288,00 грн. у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод»

Військова прокуратура Феодосійського гарнізону ВМС України листом від 26.12.2006 року повідомила суд, що дійсна господарська справа направлена за належністю для організації і проведення перевірки до військової прокуратури Севастопольського гарнізону, оскільки у ході перевірки встановлено, що спірне майно фактично перебуває на відповідальному зберіганні на території Балаклавської філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод».

17.09.2009 року на адресу суду від Військової прокуратури Севастопольського гарнізону надійшов лист від 16.09.2009 року за вих. № 3692 (а.с. 125 т. 1) в якому вказано наступне: «за результатами перевірки щодо знаходження майна, яке є предметом спору по справі № 2-14/1438-2006, встановлено, що перелічене майно до 2003 року входило до майнового комплексу Державного підприємства МО України «Металіст», а згодом, в зв'язку з приєднанням цього підприємства до Державного підприємства МО України «Феодосійський судномеханічний завод» було передано на баланс останнього та увійшло до майна Балаклавської філії ДП МО України «Феодосійський судномеханічний завод». Це підтверджується листом директора Балаклавської філії ДП МО України «Феодосійський судномеханічний завод» (копія додається).

В подальшому, Постановою Верховного суду України від 20.11.2007 року визнано нечинним наказ Міністра оборони України від 13.11.2003 № 387 «Про реорганізацію державного підприємства «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» як відособленого підрозділу» та зобов'язано ДП МО України «Феодосійський судномеханічний завод» повернути майно своєї Філії державному підприємству «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», а відповідно, в тому числі і майно, що є предметом позову.

В подальшому, майно в складі цілісного майнового комплексу ДП «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» передане в оренду ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» на підставі договору № 686 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного 06.08.2008 між Регіональним відділенням ФДМ України в АРК та м. Севастополі і ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

Згідно ст. 191 Цивільного Кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Акту прийому-передачі в складі цілісного майнового комплексу орендарю передано також і рухоме майно підприємства.

Проте, слід зауважити, що в Акті прийому-передачі ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» цілісного майнового комплексу вказаного підприємства, усе рухоме майно вказане одним пунктом (машини, обладнання, інструменти, транспорті засоби і інші основні фонди) без детального переліку, а тому з’ясувати з усією достовірністю, що майно, яке є предметом справи № 2-14/1438-2006, перебуває в оренді у ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», не виявляється можливим».

Судом встановлено, що дійсно, на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.07.2008 року по справі № 5020-9/131-2/032, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 року та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 року по справі № 5020-9/131/2-032 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України (орендодавець) та ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» (орендар) 06.08.2008 року укладено договір оренди № 686 цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст» (а.с. 55-57 т. 2).

Згідно з вказаним договором орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП МОУ «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», що підтверджується актом прийому-передачі від 06.08.2008 року (а.с. 58-59 т. 2).

Досліджуючи у судовому засіданні вказаний Акт, судом встановлено, що в Акті прийому-передачі ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» цілісного майнового комплексу вказаного підприємства, усе рухоме майно вказане одним пунктом (машини, обладнання, інструменти, транспорті засоби і інші основні фонди) без детального переліку, а тому з’ясувати з усією достовірністю, що майно, яке є предметом дійсної справи, перебуває в оренді у ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», не виявляється можливим, що також підтверджено листом Військової прокуратури Севастопольського гарнізону від 16.09.2009 року за вих. № 3692 (а.с. 125 т. 1).

У зв’язку із тим, що у процесі вирішення спору встановлено, що спірне майно може знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», від ВАТ «Кримзалізобетон» надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

Суд ухвалою від 06.07.2010 року залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» до участі у справі у якості іншого відповідача.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах. Але позивач може помилково визначити, що відповідати за позовом повинна саме та особа, до якої пред'явлено позовну вимогу. В цьому випадку суд, установивши, що позов подано не до тієї особи, має право за згодою позивача замінити відповідача. Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд, установивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Із цього вбачається, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Проте позивач не довів суду, що у перелік майна, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст» за договором оренди № 686 від 06.08.2008 року, включено і спірне майно. Крім того, договір оренди № 686 цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України та ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», не розірваний та не визнаний у судовому порядку недійсним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» про витребування у Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» обладнання, придбаного позивачем за договором купівлі-продажу № 25-11 КП від 25.11.2004 року, про зобов’язання ВАТ „Кримзалізобетон" повернути обладнання власнику та про зобов’язання Державного підприємства Міністерства оборони України «Феодосійський судномеханічний завод» не перешкоджати власнику ВАТ „Кримзалізобетон" в здійсненні ним свого права власності на обладнання, а саме допустити робітників позивача до обладнання для демонтування останнього та не перешкоджати при вивезені обладнання та передачу його позивачеві, задоволенню не підлягають, у зв’язку із чим суд відмовляє у позові у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на позивача в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України.

08.11.2010 року у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.11.2010 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.