Рішення № 123308930, 22.11.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 р. № 400/8390/24

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, майдан Свободи,5, Держпром, під`їзд 3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 15.02.2024 №143550004736 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №143550004736 від 15.02.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача для призначення мені пенсії за віком періоди роботи з 21.02.2010 року по 07.12.2016 року та з 09.12.2016 року по 30.06.2020 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1982 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.12.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.02.2024 року з урахуванням висновків суду по даній справі;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2024 він звернувся до Снігурівського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії та додатками до неї. Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №143550004736 від 15.02.2024 року через відсутність необхідного стажу, при цьому спірний період не було зараховано до страхового стажу позивача, оскільки це робота в російській федерації. Крім того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено «Коментар: з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року. Рішення вважає протиправним.

Ухвалою від 09.09.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача 2 відзив до суду не надходив.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задовленні позовних вимог та зазначає, що 15.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності було прийнято рішення №143550004736 про відмову в призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. На день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 08.02.2024 пенсійний вік позивача становить 59 років 11 місяців. Страховий стаж позивача склав 25 років 08 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Щодо спірного періоду не зарахованого до страхового стажу, відповідач 2 зазначив, що х 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. До страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.02.2024 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

15.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності було прийнято рішення №143550004736 про відмову в призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що позивачу на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком 59 років 11 місяців, страховий стаж складає 25 років 08 місяців 14 днів. Період роботи з 21.02.2010 по 07.12.2016 та з 09.12.2016 по 30.06.2020 роки не зараховано, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. Тому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року.

Позивач не погоджуючись з не зарахуванням до його страхового стажу періодів його роботи в російській федерації з 21.02.2010 по 07.12.2016 та з 09.12.2016 по 30.06.2020 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1982 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.12.2016 року, звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що стаж позивача у спірний період підтверджується записами у трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1982 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.12.2016 року.

Щодо посилання відповідачів на те, що періоди роботи в РФ з 01.01.1992 по теперішній час не передбачено чинним законодавством, суд зазначає наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивача в РФ.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в РФ з 21.02.2010 року по 07.12.2016 року та з 09.12.2016 року по 30.06.2020 року на підставі записів його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1982 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.12.2016 року підлягає врахуванню до страхового стажу позивача. Відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №143550004736 від 15.02.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, задоволенню підлягає вимога позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України, але не в Харківській області, а в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.02.2024 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Так, сплачений позивачем судовий збір в сумі 968,96 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, оскільки саме ним прийнято скасоване судом рішення. Доказів понесення інших витрат сторонами до суду не надано.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022 14099344) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №143550004736 від 15.02.2024 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) для призначення мені пенсії за віком періоди роботи з 21.02.2010 року по 07.12.2016 року та з 09.12.2016 року по 30.06.2020 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1982 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.12.2016 року та повторно розглянути заяву від 08.02.2024 з урахуванням висновків суду у даній справі.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України

Суддя І. А. Устинов