Постанова № 12329803, 14.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.10.10 Справа №2а-6467/10/13/0170

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Версія"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - Ключник О.С., довіреність від 03.02.2010;

представника відповідача Грішина Р.Ю., довіреність № 28від 02.04.10;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Версія" (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно нарахована орендна плата за земельну ділянку у сумі 9635,57грн., оскільки підставою нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку є додаткова угода, яка укладена між позивачем та Береговою сільською радою 06.02.2009р., згідно якої позивачем розрахована орендна плата з вересня 2009р.

Позивач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, був сповіщений належним чином судовою повісткою, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 34.04.2003 зареєстрований виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим як юридична особа (а.с.20).

Таким чином, відповідач є субєктом господарювання, платником податків, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

12.09.2007 між позивачем та Береговою сільською радою укладений договір оренди строкового платного користування земельної ділянки , яка знаходиться : м. Феодосія, с. Берегове, район ДОЛ "Родина миру", зона VIII, оцінний район № 19, кадастровий № ділянки - 01.116.903.00.01.0010579 (а.с.8). Згідно п.8 договір укладений строком на один рік, до 07.09.2008.

Згідно акту прийому - передачі орендодавцем передано, а орендатором - Позивачем у справі - прийнято у користування зазначену земельну ділянку (а.с.13).

06.02.2009 між орендодавцем - Береговою сільською радою та позивачем укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, згідно п.п.1.1 якої, продовжено строк дії договору від 12.07.2009 з 08.09.2008 до 08.09.2010 (а.с.15).

Відповідач знаходиться на обліку платників податків у ДПІ в м. Феодосія АР Крим.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Позивачем 06.11.2009 самостійно надана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у якій до сплати визначено зобов'язання з орендної плати за землю за період з вересня до грудня 2009 у сумі 3141,28грн., по 785,32грн. щомісячно (а.с.16).

01.12.2009 за результатами камеральної перевірки податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача, відповідачем складений акт №2863/15-3/24492671, яким встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 8850,25грн. (а.с.6).

Згідно до п.4.2.2 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акту перевірки №2863/15-3/24492671 від 01.12.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0009751503/0 від 14.12.2009, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 8850,25грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) у сумі 442,51грн. (а.с.7).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням -рішенням позивач звернувся до суду.

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України “Про плату за землю”).

Положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Стаття 17 Закону України “Про плату за землю” передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно до ст. 15 Закону України “Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем не надано суду доказів повернення орендодавцю земельної ділянки (акт прийому передачі, тощо), а також не надано доказів не користування земельною ділянкою у період з 08.09.2008 до моменту укладення додаткової згоди від 06.02.2009.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача як на підставу виникнення обов'язку сплати орендної плати за земельну ділянку з моменту укладення додаткової угоди є необґрунтованим, оскільки позивач користувався зазначеною ділянкою весь цей час та зобов'язаний був сплачувати орендну плату.

За таких обставин справи позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14.10.2010.

У повному обсязі постанову складено та підписано 18.10.2010.

На підставі викладено, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.