Постанова № 12329088, 12.12.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 грудня 2008 року Справа № 5020-12/365                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: Хорошилова Світлана Олександрівна, довіреність № 0015 від 09.01.08, Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Черноморець";

представник відповідача: не з'явився, Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23 вересня 2008 року у справі №5020-12/365

за позовом           закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Черноморець" (вул. Леніна, 68,Углове, Бахчисарайський р-н,98435)

до           державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8,м.Севастополь,99009)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1761620,24грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач –закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Агрофірма          "Чорноморець" звернувся до господарського суду м. Севастополя до державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 2 621 620,24 грн., з якої 2 432 112, 00 грн. –основна заборгованість, 155 158,82 грн. –індекс інфляції, 17 174,71 –пеня, 17 174,71 грн. –3% річних.

Заявою від 18 вересня 2008 року позивач зменшив суму позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1572 112,00 грн., суму пені, 3 % та суму інфляційних втрат позивач не змінював.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23 вересня 2008 року у справі №5020-12/365 задоволено позов закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Чорноморець" до державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1761620,24 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, виходив з недоведеності виконання відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором поставки, укладеним між сторонами, а також правомірності нарахування 3 % річних, індексу інфляції та пені у зв’язку з простроченням виконання обов’язків з боку відповідача.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що виразилося у неповідомленні відповідача про час наступного судового засідання.

Також заявник скарги стверджує про несплату позивачем державного мита та плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ненадання останнім розрахунку позовних вимог.

В інший частині по суті наявних порушень, встановлених місцевим судом, відповідачем ніяких заперечень в апеляційній скарзі не наведено.

За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Черткової І.В. на суддю Борисову Ю.В.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 грудня 2008 року, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, надав судовій колегії відповідь державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" від 04 червня 2008 року № 527 на претензію закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Чорноморець". Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується штампом на зворотному боці ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2008 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи 03 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір №26, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виноматеріали шампанські для виробництва ігристих вин в асортименті та по ціні, в строки та в об'ємах, узгоджених сторонами в додатках, які є невіддільною частиною цього договору (том 1 арк. с. 9).

Згідно з розділом 6 договору строк оплати та строк поставки встановлені відповідно графіків, які вказані у додатках.

Додатком №2 та Додатком від 03 лютого 2006 року встановлений графік оплати та строки поставки виноматеріалу: в період з листопада 2007 року по травень 2008 року відповідач повинен сплатити 4 000 000,00 грн. частками: листопад, грудень 2007 року по 400 000,00 грн., січень-травень 2008 року по 640 000,00 грн. за поставний в строк до 28 грудня 2007 року виноматеріал на суму 4 000 000,00 грн. (том 1 арк. с. 12-13).

27 грудня 2007 року між сторонами укладена додаткова угода №3, відповідно до умов якої, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач прийняти та сплатити виноматеріал шампанський на суму 960 000,00 грн., поставка якого здійснюється відповідно до додаткової угоді № 4 від 14 квітня 2008 року до 01 травня 2008 року (том 1 арк. с. 14-15).

На виконання умов договору позивачем в період з 09 жовтня 2007 року по 22 квітня 2008 року згідно товарно-транспортних накладних поставлено виноматеріалу на загальну суму 3 995204,00 грн. (податкові накладні №000131 від 31.10.2007 на суму 2116908,00 грн., №000044 від 30.11.2007 на суму 525760,00 грн., №000001 від 27.12.2007 на суму 407836,00 грн., №000089 від 31.01.2008 на суму 208956,00 грн., №000096 від 29.02.2008 на суму 427332,00 грн., № 000082 від 22.04.2008 на суму 308412,00 грн.) (том 1 арк. с. 16, 17, 19, 21-23, 35-41, 44-54, 59-62, 64-81, 90-118, 125-183).

Відповідач оплатив отриманий виноматеріал частково на суму 1563092,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №950 від 12.12.2007 на суму 50000,00 грн., №1686 від 18.12.2007 на суму 43092,00 грн., №1137 від 28.12.2007 на суму 200000,00 грн., №1418 від 31.01.2008 на суму 200000,00 грн., №1534 від 15.02.2008 на суму 40000,00 грн., №1592 від 21.02.2008 на суму 100000,00 грн., №1619 від 26.02.2008 на суму 50000,00 грн., №1631 від 28.02.2008 на суму 50000,00 грн., №1747 від 17.03.2008 на суму 20000,00 грн., №1746 від 17.03.2008 на суму 80000,00 грн., №1776 від 20.03.2008 на суму 30000,00 грн., №1782 від 21.03.2008 на суму 70000,00 грн., №1838 від 27.03.2008 на суму 15000,00 грн., №1910 від 04.04.2008 на суму 100000,00 грн., №2000 від 21.04.2008 на суму 100000,00 грн., №2137 від 08.05.2008 на суму 100000,00 грн., №2197 від 16.05.2008 на суму 100000,00 грн., №2233 від 20.05.2008 на суму 100000,00 грн., №2303 від 27.05.2008 на суму 25000,00 грн., №2316 від 28.05.2008 на суму 40000,00 грн., №2319 від 29.05.2008 на суму 50000,00 грн.) (том 1 арк. с. 42-43, 55-58, 63, 82-89, 119-124).

Таким чином, заборгованість відповідача на день подачі позовної заяви до суду складала 2 432 112,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 860000,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог в частині суми основного боргу до 1 572 112,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем обов’язків за договором на заявлену суму –1 572 112,00 грн., проте, відповідач доказів оплати поставлених товарів суду не надав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України.

Таким чином суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 572 112,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача індекс інфляції та 3% річних за прострочу виконання грошових зобов'язань.

Згідно правил частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних (том 1 арк. с. 29-32), судова колегія погоджується з судом першої інстанції у правомірності стягнення з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" сум у розмірі 155158,82 грн. індексу інфляції та 17174,71 грн. –3% річних.

Згідно правил статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що за несвоєчасну та неповну оплату товару відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України не перерахованої суми за кожний день прострочення, але не більш 3%.

Таким чином договором між сторонами встановлено інший порядок нарахування штрафних санкцій, а саме - за кожний день прострочення.

Перевіривши правильність розрахунку пені за період з 01 грудня 2007 року по 31 травня 2008 року (том 1 арк. с. 26-28), колегія суддів вважає, що позов в частині стягнення пені у розмірі 17174,71 грн. також задоволений місцевим господарським судом правомірно.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04 вересня 2008 року розгляд справи було відкладено на 15 вересня 2008 року о 15 год. 30 хв. Зазначена ухвала скерована на адресу відповідача та отримана ним, що не заперечується заявником апеляційної скарги (арк. с. 9).

У судовому засіданні місцевого господарського суду, яке відбулося 15 вересня 2008 року, суд оголосив перерву для підготовки рішення (арк. с. 11).

Згідно з частиною 2 пункту 3.9.5. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18 вересня 1997 року N 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника. За відсутності відповідної згоди суд згідно з частиною третьою статті 77 ГПК може оголосити перерву в засіданні з метою виготовлення повного тексту рішення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а стаття 28 цього Кодексу не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені положення Господарського кодексу України, а також те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, апеляційна інстанція не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, в тому числі в частині розгляду справи без представника відповідача та за відсутності акту звірки розрахунків між сторонами.

Твердження заявника апеляційної скарги про несплату позивачем держаного мита та плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу спростовуються матеріалами справи (арк. с. 7-8).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2008 року державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" було зобов’язано надати судовій колегії докази сплати державного мита за подачу апеляційної скарги. Судова колегія знаходить необґрунтованим клопотання заявника апеляційної скарги про відстрочку сплати державного мита за подачу апеляційної скарги, оскільки важкий фінансовий стан, яким сторона обґрунтовує вказане клопотання –не підтверджено матеріалами справи. Тому державне мито за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню у примусовому порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 вересня 2008 року у справі №5020-12/365 залишити без змін.

3. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (р/р 26008350004201 у філії Акціонерного банку "Південний" в м. Севастополі, МФО 384919, ОКПО 05431414) до Державного бюджету України (р/р 31113095700007, МФО 824509, ОКПО 24035598, банк одержувача ГУДКУ в м. Севастополі, одержувач УДК у Ленінському районі м. Севастополя) державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 500,00 грн.

4. Зобов’язати суд першої інстанції видати виконавчий документ.

Головуючий суддя                                                  

Судді