Ухвала суду № 12328781, 02.12.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

8 грудня 2008 року Справа № 2-29/1664-2008А                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши заяву паливно-енергетичного комплексу "Современник" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2008 року у справі №2-29/1664-2008А

за позовом           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь,95053)

до          паливно-енергетичного комплексу "Современник" (вул. Київська, 73,Сімферополь,95017)

товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" (вул. Саксаганського, 41,Київ,01001)

про визнання угод недійсними та стягнення 303246,02 грн.                              

                                                                      ВСТАНОВИВ:

                    Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, оформлених угодами між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" про поставку пального по податковій накладній №265 від 29.03.05 року на суму 303246,02 грн. та стягнення з паливно-енергетичного комплексу "Современник" на користь Державного бюджету України вартості отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" пального в сумі 303246,02 грн.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 01 липня 2008 року у справі № 2-29/1664-2007А у задоволенні позову відмовлено.

                    Постанова господарського суду мотивована тим, що спірна угода була спрямована на реальне настання правових наслідків, зобов’язання за договором сторонами були виконані у повному обсязі, а мета укладення –приховування прибутку від оподаткування – не була доведена податковим органом.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати, позов задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.06 року у справі №2-581/6 2007р визнано недійсними статут з моменту реєстрації (з 15.08.2003) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" з дати реєстрації 16.09.2003, у зв’язку з чим на думку позивача, договори та первинні документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" підписані невстановленими особами, які здійснюючи незаконну діяльність мали намір на ухилення від оподаткування, здійснення господарської діяльності всупереч законодавчо встановленому порядку, створення для паливно-енергетичного комплексу "Современник" штучних умов для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість без фактичної сплати суми цього податку.

                    Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2008 року у даній справі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року у справі №2-29/1664-2008А скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано недійсною угоду, укладену між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" про поставку пального по податковій накладній №265 від 29.03.2005 на суму 303246,02 грн. Стягнуто з паливно-енергетичного комплексу "Современник" на користь Державного бюджету України вартість отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" пального в сумі 303246,02 грн.

                    10 листопада 2008 року паливно-енергетичний комплекс "Современник" звернувся до апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2008 року у справі № 2-29/1664-2008А за нововиявленими обставинами.

                    Паливно-енергетичний комплекс "Современник" посилається на той факт, що судом апеляційної інстанції не враховано, що 1 березня 2005 року між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" був укладений договір поставки нафтопродуктів. Згідно податкової накладної № 265 від 29.03.2005 на адресу паливно-енергетичного комплексу "Современник" було поставлено товар на суму 303246,02грн. Згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2006 року (майже через рік після укладення договору) визнані недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" з моменту його реєстрації, визнані недійсними свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш". Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини справи та зроблені висновки, що вся діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" є незаконною, оскільки Голосіївським районним судом міста Києва не встановлено і не було предметом суперечки встановлення незаконності діяльності підприємства, а тим більше визначення мети - порушення економічних інтересів держави.

                    Переглянувши постанову Севастопольського апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у період з 21.09.2007 року до 01.10.2007 року було проведено невиїзну документальну перевірку паливно-енергетичного комплексу "Современник" з питань правових відносин з приватним підприємством "Весмастер”, приватним підприємством "Нертус-Ц", товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш", приватним підприємством "Ра-Рур", товариством з обмеженою відповідальністю "Ерматекс" за період з 01.01.2005-31.12.2005. По результатах перевірки був складений акт від 18.10.2007 №64105/23-2/24870616 (том 1 аркуші справи 17-32).

                    Вказаним актом встановлено, що паливно-енергетичний комплекс "Современник" (покупець) отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" (постачальник) паливо на підставі податкової накладної №265 від 39.03.2005 на загальну суму 303246,02грн. (в тому числі податок на додану вартість –50541,00грн.)

                    Вартість отриманого товару була віднесена відповідачем до складу валових витрат паливно-енергетичного комплексу "Современник", а сума податку на додану вартість - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів.

                    Отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" товар відповідач не оплатив, що підтверджується наявною кредиторською заборгованістю перед товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" за рахунком 6852, що підтверджується додатком №4 до акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.06.2007 №3877/23-7/24870616 (том 1 аркуші справи 34-35).

                    Також податковим органом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.06 року у справі №2-581/6 2007р визнано недійсними статут з моменту реєстрації (з 15.08.2003) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" з дати реєстрації 16.09.2003 (том 1 аркуш справи 75). Рішення набрало законної сили.

                    Вказані обставини стали підставою для звернення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсною угоди, укладеної між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" по податковій накладній №265 від 29.03.2005.

          Судова колегія перевіривши матеріали справи вважає, що вказане рішення Голосіївського районного суду міста Києва не є підставою для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 15.08.2003. До єдиного реєстру товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" включено 21.08.2003.

26.08.2003, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" взято на облік в Державній податковій інспекції в якості платника податків за № 9678.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2003, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" отримало свідоцтво платника податку на додану вартість № 37066117.

Судовою колегією встановлено, що 01.03.2005 між відповідачами укладено договір поставки нафтопродуктів (а.с. 96-97).

Відповідно до довідки Головного управління статистки в місті Києві від 12.06.2008 № 13-3339, станом на 12.06.2008, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" значиться в ЄДРПО України.

Частина 4 статті 87 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно частині 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, на момент виникнення господарських відносин між відповідачами, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" мало необхідний обсяг правоздатності та дієздатності.

Стаття 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28.04.1978, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 3.2. Роз’яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999, за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Позивач як на підставу для задоволення позову, посилається на те, що спірні угоди укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки спрямовані на приховування товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" від оподаткування.

Судова колегія вважає, що господарська операція з продажу нафтопродуктів не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключений з цивільного обороту, інших підстав, що обмежують його продаж, немає.

Під час перевірки, в акті про результати невиїзної документальної перевірки паливно-енергетичного комплексу "Современник", позивачем встановлено порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого, право нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку”. Внаслідок чого позивач зробив висновок про те, що податкова накладна виписана товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" 29.03.2005 №265 є недійсною, оскільки за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, свідоцтво платника податку на додану вартість, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" визнано недійсним з моменту видачі.

Судова колегія вважає, що вказана податкова накладна є дійсною, оскільки на момент укладення спірної угоди, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" було зареєстровано як платник ПДВ.

                    Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Судовою колегією встановлено, що укладення спірних угоди, було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, паливно-енергетичний комплекс "Современник" отримав бензин А-80 у кількості 92,992 тони, що підтверджується видаткової накладною від 01.02.2005. (а.с.91).

Вказане вище рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.2006 у справі № 2-581/6 2007 р. не може бути доказом того, що спірні зобов’язання суперечать інтересам держави, оскільки у цьому рішенні суд встановив факт того, що під час створення товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" порушені положення закону, що визначає порядок створення і здійснення підприємницької діяльності, а не наявність протиправного наміру при укладенні угод, що мали місце в ході підприємницької діяльності.

                    Судова колегія також бере до уваги той факт, що на момент укладення спірної угоди по купівлі-продажу, паливно-енергетичний комплекс “Современник” не знав і не міг знати про те, що при реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" були порушені вимоги чинного законодавства, яким визначається порядок створення і здійснення підприємницької діяльності, більш того, не міг передбачити, що волевиявлення засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" не було спрямовано на створення підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

          Судовою колегією встановлено, що укладення спірних угод, було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, паливно-енергетичний комплекс “Современник” отримав бензин А-80 у кількості 92,992 тони, що підтверджується видатковою накладною від 01.02.2005. (а.с.91).

Вказане вище рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.2006 у справі № 2-581/6 2007 р. не може бути доказом того, що спірні зобов’язання суперечать інтересам держави, оскільки у цьому рішенні суд встановив факт того, що під час створення товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" порушені положення закону, що визначає порядок створення і здійснення підприємницької діяльності, а не наявність протиправного наміру при укладенні угод, що мали місце в ході підприємницької діяльності.

                    Судова колегія також бере до уваги той факт, що на момент укладення спірної угоди по купівлі-продажу, паливно-енергетичний комплекс “Современник” не знав і не міг знати про те, що при реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" були порушені вимоги чинного законодавства, яким визначається порядок створення і здійснення підприємницької діяльності, більш того, не міг передбачити, що волевиявлення засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" не було спрямовано на створення підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

                    На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно з'ясованих обставинах справи, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін, отже постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови у справі.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 253, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                      ПОСТАНОВИВ:          

                    Заяву паливно-енергетичного комплексу "Современник" задовольнити.

                    Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2008 року у справі №2-29/1664-2008А скасувати.

                    Прийняти нову постанову у справі.

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року у справі № 2-29/1664-2007А залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу або постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  

Судді