Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН: 336/2495/24
Провадження №: 2/336/1740/2024
04.11.24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - Киричук Г.М., яка діє на підставі Довіреності (класу «Ю») від 14.10.2022 (строк дії до 14.10.2025) через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001721220601 від 30.10.2020 у сумі 78432,00 гривні, яка виникла станом на 01.02.2024.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №2001721220601 від 30.10.2019, відповідачці видано кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у сумі 5 000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 47683,77 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачка взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконувала у зв`язку з чим станом на 01.02.2024 виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 78432,00 гривні, яку позивач просить стягнути з відповідачки разом з понесеними витратами по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривні.
Копію позову з додатками позивачем було направлено на адресу реєстрації відповідачки, що підтверджується долученими до справи описом внутрішнього вкладення та списком згрупованих поштових відправлень (а.с.13-16)
Ухвалою суду від 21.03.2024 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
18.06.2024 відповідачка отримавши позовну заяву та ухвалу суду від 21.03.2024, подала заяву про відкладення розгляду справи для надання часу ознайомитись з позовом та подати відзив на нього. (а.с.112-113)
23.09.2024 відповідачкою подано пояснювальну записку, в якій зазначила, що вона є інвалідом 3-ї групи і до лютого 2022 року кредит сплачувала вчасно, але з введенням воєнного стану, у неї зменшилася заробітна плата, почалися проблеми зі здоров`ям, що призвело до додаткових витрат, та у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості вчасно сплачувати кредит. Влітку 2022 року банк автоматично почав зписувати її заробітну плату з картки , не залишаючи мінімальної суми для життя. Після цього, вона звернулася до Банка з питанням про реструктуризацію боргу, але порозуміння не було знайдено. У заяві просила прийняти рішення, яким стягнути лише заборгованість по тілу кредиту.(а.с.122)
В обґрунтування обставин, зазначених у заяві, відповідачкою не було надано жодного документу.
Відповідачкою відзив на позов подано не було.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників по справ до суду не надходило.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просила проводити розгляд справи без її участі, позов підтримала, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі або відкладення розгляду справи не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вищевказаного, суд вирішує справу на підставі наявних у ній та поданих сторонами по справі письмових доказів та ухвалює рішення.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що з метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ»), де підписала власноручним підписом Заяву №2001721220601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 30.10.2020 (далі Заява).
ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях, надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) № НОМЕР_1 тип персоніфікованої Кредитної картки, та просила Банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за заявою, кредитний ліміт у сумі 5 000 гривень. Розрахунковий день 30 число місяця; платіжна дата 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня надання кредитного ліміту . Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разів відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО у залежності від типу кредитної картки.
Підписанням заяви відповідачка підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані картка і ІПН, а також, що ознайомлена з правилами користування платіжною карткою, які надають клієнту в день підписання цієї Заяви шляхом розміщення на сайті Банку як складову частину ДКБО.
Стандартна процентна ставка складає 47,88%. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 577,58 грн.(розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у сумі 10000,00 та наступним її погашенням протягом 12 місяців рівними платежами).
Права та обов`язки Клієнта і Банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються Клієнтом при підписанні цієї Заяви. Клієнт, підписанням Заяви підтверджує, що йому зрозумілий порядок внесення змін до ДКБО (в тому числі умови пункту 2.3. розділу І ДКБО та інші), він погоджується із ним. Зміни вносяться у встановлені ДКБО строки шляхом направлення Банком Клієнту повідомлення на Сайті Банку, і при цьому датою направлення повідомлення є дата розміщення на Сайті Банку, а Клієнт погоджується самостійно відскакувати повідомлення на Сайті Банку, в тому числі й щодо змії і до ДКБО. Тарифи, ж складова частина ДКБО, можуть змінюватися у порядку та на умовах, що зазначені вище. Комісії залишаються незмінними.
Розірвання Договору за ініціативою Клієнта можливе при відсутності заборгованості за договором та здійснюється шляхом піщаним (протягом строку дії Договору) Клієнтом до Банку заяви за встановленою Банком формою про відмову від послуг. Розірвання договору за ініціативою Клієнта не звільняє Клієнта від обов`язку погасити в повному обсязі заборгованості в разі її наявності Клієнт має право у будь-який час достроково повністю повернути кредит Клієнт має право відмовитися від надання/ одержання кредиту в порядку та на умовах, визначених законодавством, а також протягом 14-ти календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит з урахуванням положень ЗУ «Про споживче кредитування». Наслідки невиконання (несвоєчасного) виконання зобов`язань: Банк має право застосувати штраф, а Клієнт на вимогу Банку зобов`язаний сплатити Банку штраф, відповідно до умов ДКБО, і це положення має поновлювальний характер (може застосовуватися протягом всього строку користування кредитом). Банк, за умови щ сума заборгованості Клієнта дорівнює або перевищує суму 100 (сто) гривень, має право застосувати штрафи:
- за період з 3 (третього) по 4 (четвертий) календарний день (включно) від дати прострочення, передбаченої Графіком платежів, у розмірі 100,00 гривень;
- за період з 5 (п`ятого) календарного дня від дата прострочення платежів і до кінця місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, а також за кожен наступний місяць прострочення встановленого терміну, у розмірі 10% від простроченої суми.
Також, у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом, застосовується процентна ставка на суму Основного боргу у розмірі 62 % річних.
У випадку порушення зобов`язати» з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом/ комісій, та інших зобов`язань за договором Банк може застосувати іншу процентну ставку, що передбачена договором.
Підписанням цієї заяви відповідачка надала, крім викладених в ДКБО, наступні твердження та запевнення, що: 1. Ця заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України; 2. Ознайомлена з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодна, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 3. Отримала від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. Їй відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов`язковою умовою отримання кредиту в Банку, таку послугу було обрано ним за власною ініціативою з числа послуг, що пропонуються Банком, і відносини за договором страхування, після його укладення виникають виключно між страхувальником та страховиком.
До позовної заяви Банк додав Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (діє з 12.08.2020), затверджену рішенням Правління ПАТ «ПУМБ», протокол № 818 від 11.08.2020 .
Окрім того Банком було надано Паспорт до споживчого кредиту, підписаний відповідачкою 30.10.2020.
Паспорт містить інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
30.10.20120 на підставі Заяви №2001721220601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях, надано кредитну картку № НОМЕР_1 , та встановлено на його поточний рахунок кредитний ліміт у сумі в сумі 3 000,00 грн.
В подальшому кредитний ліміт було збільшено та станом на день звернення з позовом до суду він складає 57683,77 гривні.
Вказана обставина не заперечувалася відповідачкою та підтверджується долученою до позову Довідкою про збільшення кредитного ліміту. (а.с.65)
Таким чином, 30.10.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» було укладено кредитний договір №2001721220601.
Банк свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачці картку з установленим лімітом кредитної лінії, що не заперечувалося відповідачкою та підтверджується Розрахунком заборгованості станом на 01.02.2024 та Виписками по особовому рахунку за період з 30.10.2020 по 01.02.2024.
З наданого АТ «ПУМБ» розрахунку вбачається, що станом на 01.02.2024 включно заборгованість відповідачки перед банком за кредитним договором №2001721220601 становить 78432,00 гривні, з яких: 47683,77 гривні - заборгованість за кредитом; 30748,23 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Перший Український Міжнародний банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 сформульований такий правовий висновок про те, що «пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Заяві №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, власноручно підписаній ОСОБА_1 , процентна ставка за користування кредитними коштами вказана у розмірі 47,88% річних.
Представник АТ «Перший Український Міжнародний банк», обґрунтовуючи право на нарахування процентів за користування кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №2001721220601 від 30.10.2020, посилався на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12.08.2020) та Паспорт до споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надавалась споживачу до укладення договору до споживчого кредиту, як невід`ємні частини кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які містяться в Публічній пропозиціі ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12.08.2020), розуміла позичальниця, ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи Заяву №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Як вбачається з матеріалів справи, представником АТ «Перший Український Міжнародний банк» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №2001721220601 від 30.10.2020, містяться посилання на те, що правовідносини між Банком та Позичальником будувалися саме на Заяві, умовах та порядку, що містяться в Публічній пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорті споживчого кредиту.
Проте, роздруківка з сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15).
Також, у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки, як встановлено судом та не заперечується представником Банку, Умови та порядок укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк», що розміщені на офіційному сайті Банку неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Перший Український Міжнародний банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надану позивачем Публічну пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що містить умови та порядок надання банківських послуг в «Перший Український Міжнародний банк», з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Заяві позичальника №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
Разом з тим, долучена до позову копія заяви №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 47,88 % річних.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, становленої у Додатку 1 до цього Закону, та містити інформацію визначену ст. даного Закону.
Наданий Банком Паспорт до споживчого кредиту, з яким 30.10.2020 під особистий підпис було ознайомлено відповідачку до підписання заяви №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не є доказом додержання передбачених законом умов щодо укладення у відповідній формі кредитного договору.
Зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що він містить інформацію про умови кредитування. У тексті Паспорту споживчого кредиту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживання є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування наведених вище, і на припущеннях, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та основної загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту, та передує укладенню кредитного договору з позичальником.
Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо.
За відсутності зазначеної інформації не є можливим встановити дійсні умови кредитування в частині плати за кредит (відсотків, комісії) на відповідний період, ставки і сплати підвищених процентів, конкретної відповідальності за порушення зобов`язання позичальником (неустойки).
Окрім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази про погодження з відповідачкою у встановленому законом порядку відповідних умов користування наданими банком коштами з фіксацією цих умов у Паспорті споживчого кредиту.
Заява №2001721220601 від 30.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить жодних відомостей про сам Паспорт споживчого кредиту, як складову цього договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20) викладений правовий висновок, стосовно того, що «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.»
Отже, надана у справу сканкопія Паспорта споживчого кредиту не є доказом укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
Окрім того, суд звертає увагу, що згідно відмітки у Паспорті споживчого кредиту інформація, зафіксована у ньому, є актуальною до 30.10.2020, тоді як заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачки обрахована станом на 01.02.2024.
З метою досудового врегулювання спору, Банк 01.02.2024 звернувся до відповідачки з письмовою вимогою (повідомленням) про сплату заборгованості у сумі 78432,00 гривні за Заявою №2001721220601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 30.10.2020, яка зі сторони останньої залишилася без виконання, у зв`язку з чим Банк вимушений був звернутись з вказаним позовом до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено уст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п 6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За змістом положень ст.ст 12,13,89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що Банк надав суду докази укладання з відповідачем договору саме на тих умовах, виходячи з яких пред`явив до нього вимогу про стягнення боргу з відповідними його елементами (відсотками), суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог у повному обсязі.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду виписку по рахунку відповідачки за період з 30.10.2020 по 01.02.2024, якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором та розрахунок заборгованості за кредитним договором №2001721220601 від 30.10.2020 зі всіма змінами і доповненнями до нього.
Станом на час розгляду справи, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачкою не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору повному або частковому розмірі, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідачкою не заперечувалось про наявність заборгованості, не було спростовано її розмір, контррозрахунок не надано. Під час перебування справи на розгляді, остання з клопотанням про проведення судово-економічної експертизи по справі, до суду не зверталася.
Посилання відповідачки на те, що вона визнає лише заборгованість за тілом кредиту і просить не стягувати з неї відсотки за користування ним, суд вважає необґрунтованим і не доведеним. Крім того, матеріалами справи повністю доведено наявність заборгованості, у зазначеному в позові розмірі.
Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а відповідачкою не надано доказів того, що заборгованість нею сплачена, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 78432,00 гривні.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 гривні.
Керуючись ст.3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за Договором №2001721220601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 30.10.2020 у сумі 78432 (сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок, з яких:
47 683,77 гривні - заборгованість за кредитом;
30 748,23 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова
Судове рішення № 123284912, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 04.11.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 336/2495/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: