Ухвала суду № 12328359, 14.11.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

11 листопада 2008 року Справа № 2-16/1778-2008А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: Комарова Наталя Олександрівна, довіреність №б/н від 03.12.07;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 23 червня 2008 року у справі №2-16/1778-2008А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" (вул. М. Залкі, 27-67, Сімферополь, 95013)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0016602301/1 від 10.01.2008 року, №0016612301/1 від 10.01.2008 року та № 0000052301/1 від 10.01.2008 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 23 червня 2008 року у справі №2-16/1778-2008А позов задоволено.

Господарський суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит з податку на додану вартість, були складені відповідно до вимог законодавства.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду спору судом були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 11.11.2008 року у звязку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М на суддю Голика В.С.

У судовому засіданні 11.11.2006 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник податкової інспекції не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника податкової інспекції, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період 26.09-09.10.2007 року Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Фаворит" з питань правових відносин з приватним підприємством "Омега-Центр" за період з 01.04.2004 року по 30.06.2005 року. По результатах перевірки був складений акт №6499/23-7/31859504 від 15.10.2007 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилося у завищенні валових витрат протягом перевіреного періоду, внаслідок чого занижена сума податку на прибуток на суму 58262,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2004 року - 14687,00 грн., за 3 квартал 2004 року - 14930,00грн., за 4 квартал 2004 року - 22068,00 грн. та за 1 квартал 2005 року - 6577,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 17375,00 грн., в тому числі: у вересні 2004 року - 4269,00 грн.; у жовтні 2004 року - 3678,00 грн.; у листопаді 2004 року - 4166,00 грн.; у січні 2005 року - 2077,00 грн.; у лютому 2005 року - 733,00 грн.; у березні 2005 року - 2452,00 грн. та завищення від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2004 року у розмірі 9810,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 26.10.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0016612301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34374,00 грн., в тому числі 22916,00 грн. - основного платежу та 11458,00 грн. - штрафних санкцій, а також №0016602301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 65362,50 грн., в тому числі 43575,00 грн. - основного платежу та 21787,50 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі.

Рішенням Державної податкової інспекції у місті Сімферополі "Про результати розгляду первинної скарги" №76639/10/25023, скаргу позивача задоволено частково: залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0016602301/0 від 26.10.2007 року про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43575,00 грн. та 21787,50 грн. штрафних санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення №0016612301/0 від 26.10.2007 року в частині 9810,00 грн. нарахованого податку на додану вартість та 4905,00 грн. штрафних санкцій; а також прийнято податкове повідомлення-рішення (форма "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9810,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 4905,00 грн.

З вказаним рішенням позивач також не погодився і звернувся з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 165/10/25-023 від 24.01.2008 року, у зв'язку з порушенням позивачем встановленого 10-денного строку для подання скарги на податкові повідомлення-рішення, скаргу позивача залишено без розгляду.

10.01.2008 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі були прийняті податкові повідомлення-рішення №0016602301/1 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43575,00 грн. та 21787,50 грн. - штрафних санкцій, №0016612301/1 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19659,00 грн., в тому числі 13106,00 грн. - основного платежу та 6553,00 грн. - штрафних санкцій, а також №0000052301/1 про зменшення суми податкового відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4905,00 грн.

Зазначені повідомлення-рішення оскаржувались позивачем у судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.05.2004 року по 28.03.2005 року, приватне підприємство "Омега-Центр" здійснювало позивачу у справі продаж спецій. За вказаними господарськими операціями приватне підприємство "Омега-Центр" виписувало та надавало позивачу податкові накладні, що підтверджується актом перевірки.

Проведення даних операцій підтверджується також прибутковими накладними, банківськими виписками та не заперечується Державною податковою інспекцією.

Як зазначено в акті перевірки, згідно наданих журналу-ордеру за рахунком 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за період з 01.06.2004 року по 30.06.2005 року, загальна сума поставки склала 279656,65 грн., у тому числі податок на додану вартість - 42778,98 грн. Кредиторська заборгованість по рахунку 631 станом на кінець періоду, що перевіряється, відсутня.

Витрати по придбанню вищевказаних товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства "Омега-Центр" на загальну суму 233048,00 грн. позивач відніс до валових витрат відповідних періодів та відобразив це у деклараціях з прибутку підприємства, а сплачений у складі вартості товарів податок на додану вартість - до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Як було встановлено під час перевірки, приватне підприємство "Омега-центр", зареєстроване Реєстраційною Палатою Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 24.07.2000 року та перереєстроване у грудні 2003 року в частині зміни місцезнаходження його засновника - ОСОБА_1, за вказаною у статутних документах адресою не знаходиться. Заочним рішенням Київського районного суду міста Кіровограда від 13.06.2006 року, визнані недійсними з моменту реєстрації на ОСОБА_1 (з 25.12.2003) статутні документи приватного підприємства “Омега-Центр” та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що придбані спеції використовувались позивачем у власній господарській діяльності - при виробництві консервів. Доказів зворотного відповідачем у справі судовій колегії не надано.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Однак, як свідчить акт перевірки, відповідачем були досліджені відповідні документи, що підтверджували здійснення господарських операцій з приватним підприємством "Омега-Центр", а саме: прибуткові накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки - докази здійснення оплати, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо первинних облікових документів (стаття 9 Закону), а тому їх слід вважати належними доказами валових витрат.

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає, що угодою є дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В той же час, вимоги щодо форми угоди встановлені частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України - угода повинна укладатися у формі, встановленій законом.

В силу статті 207 Цивільного кодексу України, угода вважається вчиненою у письмовій формі, якщо її зміст зафіксовано в одному чи декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Угода вважається також вчиненою у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Усно можуть вчинятися угоди, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за виключенням угод, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також угод, недотримання письмової форми яких тягне їх недійсність.

Жодною нормою Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не встановлено, що договір поставки обов'язково повинен укладатись в письмовій формі, а також те, що недотримання письмової форми угоди поставки між юридичними особами тягне її недійсність чи нікчемність.

Вказані угоди не оскаржені, в судовому порядку недійсними не визнані, а тому їх не можна вважати такими, що не відповідають вимогам Закону.

Пункт 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що позивач правомірно відніс понесені за цими операціями поставки витрати до складу валових витрат та вважає неправомірними доводи відповідача про те, що недійсність вищезазначених угод витікає з недійсності статутних документів та свідоцтва податку на додану вартість приватного підприємства "Омега-Центр".

Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327.

В той же час, частиною 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Крім того, судова колегія не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 17375,00 грн. по спірним операціям з придбання спецій у приватного підприємства "Омега-Центр".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: -або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість - приватним підприємством "Омега-Центр" та були досліджені перевіряючими при перевірці.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити та виписані відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.

Як вбачається з рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 76639/10/25023 "Про результати розгляду первинної скарги", підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0000052301/1 від 10.01.2008 року про зменшення суми податкового відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4905,00 грн. стало те, що заявлена товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" у сторінці 25 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, сума бюджетного відшкодування в розмірі 88181,00 грн. перекрита наступними нарахованими платежами.

Враховуючи те, що судова колегія дійшла висновку про безпідставність та неправомірність нарахованих відповідачем платежів податку на додану вартість та податку на прибуток, судова колегія вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обґрунтовано, відповідачем судовій колегії не надано.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року у справі №2-16/1778-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

І.В. Черткова