Ухвала суду № 12328347, 13.11.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 листопада 2008 року Справа № 20-12/396

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Півненко Наталя Вікторівна, довіреність № 134/45-0566Д від 03.09.08, Освітна установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі;

відповідача: Трипус Євген Володимирович, довіреність № 9077/10-0 від 05.12.07, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

прокурора: не з'явився, Прокуратура міста Севастополя;

розглянувши апеляційні скарги Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 травня 2006 року у справі №20-12/396

за позовом           Освітної установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" (вул. Лобачевського, 90, Москва, 119454)

в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі (вул. Гер. Севастополя, 13, Севастополь, 99011)

до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, Севастополь, 99001)

за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

про визнання податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 року недійсним                                                  

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Освітня установа профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі, звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 1721879,00 грн., у тому числі 860684,00 грн. –основний платіж, 861195,00 грн. –штрафні санкції.

          Позов мотивований тим, що визначення податковим органом зобов’язання з податку на додану вартість є необґрунтованим, у зв’язку з тим, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.04.2004 у справі №20-12/089 анульовано свідоцтво №39691938 від 15.11.1999 про реєстрацію Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі як платника податку на додану вартість та ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.03.2005 роз’яснено, що реєстрація філії як платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15.11.1999. Таким чином, на думку позивача, оскільки філія не повинна була реєструватись платником податку на додану вартість, визначення позивачу цих зобов’язань є неправомірним.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.05.2006 у справі № 20-12/396 позов Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" задоволений частково. Податкове повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 визнано недійсним в частині донарахування податку в сумі 626851,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 743769,00 грн. В решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат між сторонами.

          Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 626851,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 743769,00 грн. - скасувати. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

          Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що до 26.04.2004 Інститут економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі надавав послуги з вищої освіти без наявності ліцензії, виданої в порядку, встановленому законодавством України, у зв’язку з чим пільги з оподаткування в частині надання платних послуг у позивача відсутні.

          Позивач, також не погодившись з рішенням суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмов у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 351259,00 грн., у тому числі 233833,00 грн. –основний платіж, 117426,00 грн. –штрафні санкції.

          На думку заявника скарги, судом помилково зроблений висновок про те, що позивач є представництвом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" (м. Москва) у місті Севастополі, перевищує граничне значення обсягу оподатковуваних операцій та не зареєстрований як платник податку на додану вартість, Філія несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника, оскільки поняття „філія” та „представництво” не є тотожними поняттями, а тому філія не може бути платником податку на додану вартість.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 провадження у даній справі було зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України пов’язаної з нею справи № 20-7/053-5/118-3/372 за позовом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі про визнання недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002, за результатами розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2008 у справі № 20-7/053-5/118-3/372 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

          За результатами нового розгляду справи, постановою господарського суду міста Севастополя від 17.06.2008 у справі № 5020-7/053-5/118-3/372-12/007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008, позов Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі про визнання недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002 задоволений.

          На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.09.2008, у зв'язку із зміною спеціалізації у судовій палаті, здійснено заміну головуючого судді Градової О.Г. на суддю Борисову Ю.В. Головуючим у справі призначено суддю Борисову Ю.В.

          Розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 у зв’язку з відпусткою судді Гоголя Ю.М. та зайнятістю судді Голика В.С. в іншому судовому процесі, здійснено їх заміну на суддів Гонтаря В.І. та Волкова К.В.

          У судовому засіданні 10.11.2008 представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі. Прокурор у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомленний належним чином.

                    Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившегося прокурора.          

Відповідно до статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень віднесено до компетенції адміністративних судів.

Апеляційна інстанція зазначає, що до адміністративної юрисдикції, в розумінні приписів статей 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши справу відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

В період з 03.10.2005 по 18.10.2005 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя була проведена виїзна планова документальна перевірка Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005, за результатами якої складений акт № 60/10/23-123/24689394/214 від 25.10.2005 (т. 1, а.с. 85-114).

Висновки акту мотивовані встановленням податковим органом факту заниження позивачем податку на додану вартість до сплати до бюджету в період з липня 2002 року по червень 2005 року.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до відповідача зі скаргою (вх. № 12441/10/106 від 04.11.2005), відповідь на яку відповідач не надав (т. 1, а.с. 115-118).

На підставі акту перевірки № 60/10/23-123/24689394/214 від 25.10.2005 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1721879,00 грн., у тому числі 860684,00 грн. за основним платежем, 861195,00 грн. штрафні (фінансові санкції) (т. 1, а.с. 119).

На думку позивача, дії відповідача щодо винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення є незаконними.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Як встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності Філії є надання послуг у сфері вищої освіти. Позивач у період, що перевірявся, надавав платні послуги з вищої освіти фізичним особам на договірній основі.

У відповідності до результатів перевірки, позивач не включив в базу обкладення податку на додану вартість грошові кошти, отримані в рахунок оплати за навчання від фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з надання (згідно переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України) послуг з вищої, середньої, професійно-технічної і початкової освіти установами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг.

Статтею 1 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що ліцензування - це процедура визнання здатності вищого учбового закладу певного типу почати освітню діяльність, пов'язану з отриманням вищої освіти і кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а так само з державними вимогами по кадровому, науково-методичному і матеріально-технічному забезпеченню.

Освітня діяльність на території України у відповідності з частиною п’ятою статті 18 Закону України „Про освіту” розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону, ліцензування і акредитація вищих учбових закладів незалежно від форм власності і підпорядкування, видача ліцензій і сертифікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області освіти і науки - Міністерством освіти України.

За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів (частина третя статті 15 Закону України „Про освіту”).

Положенням про ліцензування учбових закладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 12.02.1996, встановлено, що установи, підприємства і організації - юридичні особи незалежно від їх відомчої підлеглості і форм власності, можуть починати діяльність по окремих видах і напрямах, пов'язаних з наданням послуг для отримання загальної, середньої і професійної освіти, підготовкою фахівців різних рівнів і кваліфікації, тільки після отримання ліцензії.

Згідно з пунктом 2 вказаного Положення ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з отриманням професійної освіти - підготовка кваліфікованих працівників, перепідготовка з наданням іншої кваліфікації по напряму (професії), підвищення кваліфікації робочих кадрів, а так само підготовка фахівців різних рівнів кваліфікації: підготовка кадрів, та підготовка фахівців різних рівнів кваліфікації і перепідготовка за придбанням іншої вищої освіти по напрямках (спеціальностям), підвищенні кваліфікації керівних кадрів і фахівців, підготовка до вступу до вищих учбових закладів. Ліцензії на здійснення вказаної освітньої діяльності видає Міністерство освіти України за рішенням Державної акредитаційної комісії.

Позивач здійснював освітню діяльність на підставі ліцензій, виданих виконавчими органами Російської Федерації.

Відповідно до Положення про Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі, затверджених ректором Академії праці і соціальних відносин Російської Федерації 09.04.2001, внесених до державного реєстру підприємств і організацій Севастопольською міською державною адміністрацією 07.02.2002, Інститут не є юридичною особою, має свою печатку і штампи, рахунки, в тому числі валютні, в банку, проходить ліцензування і атестацію у відповідності до законодавства, а державну акредитацію - у складі Академії. Готує спеціалістів вищої професійної освіти, має право займатися підприємницькою діяльністю (т. 1, а.с. 60-78).

Відповідно до статті 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців перевищував 3600 неоподатковуваних доходів громадян.

Пунктом 9.3 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що особи, що підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 цього ж Закону, зобов’язані зареєструватися як платники податків в органах державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених правових норм можна дійти висновку, що учбовий заклад, що не підпадає під визначення платника податку (пункт 2.1) може бути зареєстрованим в якості такого платника у випадку набуття ним статусу юридичної особи.

Водночас встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.04.2004 у справі №20-1/089 анульовано Свідоцтво №39691938 від 15.11.1999 про реєстрацію Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі як платника податку на додану вартість та ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.03.2005 роз’яснено, що реєстрація філії як платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту її здійснення, тобто з 15.11.1999. Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України цей факт є доведеним і не потребує доведення при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, посилання відповідача, на те, що позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому з моменту такої реєстрації був зобов'язаний нараховувати і сплачувати цей податок є безпідставними.

Крім того, є преюдиційними у даній справі висновки суду, зроблені у справі № 20-7/053-5/118-3/372 за позовом Освітньої установи профспілок "Академія праці та соціальних відносин" в особі Інституту економіки та права (філія) Академії праці та соціальних відносин в місті Севастополі про визнання недійсним рішення №0002682310/0/1204 від 05.12.2002, адже предмет спору –донарахування податку на додану вартість є тим самим, що й у справі № 20-7/053-5/118-3/372 з тією різницею, що лише за результатами перевірок за різні періоди (т. 3, а.с. 8-15). Так, за висновками господарського суду першої інстанції, з якими погодилась й апеляційна інстанція, податковий орган необґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції, порушуючи при цьому норми чинного законодавства.

За таких обставин, господарський суд першої дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003132310/0 від 07.11.2005 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1370620,00 грн., у тому числі 626851,00 грн. –основний платіж, 743769,00 грн. –штрафні санкції, за виключенням податкових зобов’язань в сумі 351259,00 грн., з яких 233833,00 грн. –основний платіж, 117426,00 грн. –штрафні санкції, які не оскаржуються позивачем та у задоволенні яких господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Слід також зазначити, що при вирішенні справи суд першої інстанції керувався положеннями Господарського процесуального кодексу України, однак, як зазначалось вище, до адміністративної юрисдикції відноситься публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції, тому даний спір класифікується як адміністративний, вирішення якого повинно здійснюватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що зазначене порушення не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного судового рішення, рішення господарського суду міста Севастополя підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                             УХВАЛИВ:

          1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Апеляційну скаргу Інституту економіки та права (філія) Академії праці залишити без задоволення.

          3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.05.2006 у справі № 20-12/396 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

                    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        

Судді