Рішення № 123282077, 14.11.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/942/22

2/465/945/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мигаль Г.П.,

з участю секретаря судового засідання - Титикайла І.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у справі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" про стягнення з відповідача на його користь по договору банківського вкладу «СТАНДАРТ ПЛЮС» №2635/62/587230 від 27.07.2012 суму вкладу 50000,00 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.07.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2635/62/587230. Сума вкладу згідно даного договору становила 50000,00 доларів США. Згідно з п. 1 даного договору Банк відкриває Клієнту Вкладний рахунок №26359010407596 (іноземній валюті, Долар США) на строк 365 днів до 30.07.2018 року. 15.06.2012 позивачем укладено два договори банківського вкладу: договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2630/62/577930 на суму 10000,00 доларів США та договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2630/62/577932 суму 7000,00 Євро. Дані договори укладались позивачем строком на 1 місяць до 15.07.2012. З метою довгострокового зберігання коштів та отримання процентів, позивач вирішив фактично поповнити свій внесок до 50000,00 доларів США, про що звернувся у відділення № НОМЕР_1 у м.Львові Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК» за адресою м.Львів, вул. Гнатюка, 16. У відділенні банку в кабінеті начальника відділення ОСОБА_4 позивач особисто готівкою передав решту суми. Кошти у сумі 10 000,00 доларів США та 7000,00 Євро в готівковій формі позивачу не повертались, а були зараховані на відкритий вкладний рахунок №26359010407596 згідно з договором банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012. В подальшому протягом 2012-2018 років позивач отримував нараховані проценти 4,25% річних від суми вкладу згідно договору банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012. Нараховані проценти передавались позивачу особисто готівкою начальником відділенні №10 у м.Львові Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК» ОСОБА_4 та іншими працівниками банку (за вказівкою начальника відділення). Жодних квитанцій, що підтверджували виплату позивачу нарахованих процентів працівники банку не надавали. Оскільки, суми нарахованих процентів виплачувались позивачу вчасно та в розмірі, згідно з умовами договору №2635/62/587230 від 27.07.2012 претензій у нього не було. У вересні 2017 року позивач звертався до відділення № 10 у м. Львові для отримання інформації про розміщення коштів на рахунку, на що було надано квитанцію підтвердження про залишки коштів на рахунку від 19.09.2017 та примірник договору банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012. Згідно з даною квитанцією на рахунку позивача були кошти у сумі 50000 доларів США. 12.02.2019 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача, у якій просив надати йому інформацію щодо укладеного мною договору банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012 на суму 50000,00 доларів США. Відповідач у відповіді №149-15701/19 від 04.04.2019 повідомив, що договір №2635/62/587230 від 27.07.2012 банківського вкладу «Стандарт Плюс» - за наданими реквізитами договорів банківських вкладів в автоматизованій банківській системі відсутній, а також, що договір №2630/62/577930 від 15.06.2012 банківського вкладу «Стандарт плюс» та договір №2630/62/577932 від 15.06.2012 банківського вкладу «Стандарт плюс» - закриті, кошти на рахунку відсутні. Водночас повідомлялось, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі звернення ПАТ «КРЕДОБАНК» до правоохоронних органів з приводу зняття та привласнення коштів із депозитних рахунків, 20.01.2019 року внесено відповідні відомості та розпочато кримінальне провадження №12019140000000134. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.3 ст. 191 КК України. Позивач вважає, що АТ «КРЕДОБАНК» не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів згідно з договором банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012, чим порушує його права споживача фінансових послуг, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому покликається на таке. В якості доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог до позовної заяви, Позивачем долучено копію з копії непідписаного Договору, датованого 27.07.2012, не надано жодних доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку факт внесення позивачем грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок. Дана копія з копії Договору, датованого 27.07.2012 взагалі не містить підпису Сторони-Клієнта в розділі реквізити та підписи сторін, що свідчить про неукладеність такого договору, якщо б навіть припустити, що позивач має його оригінал. Спірний договір нібито датований 27.07.2012, в той же час в преамбулі Договору, датованого 27.07.2012, вказується на те, що нібито від імені Банку діє начальник відділення на підставі нотаріально посвідченої довіреності №7810 від 17.11.2016 (посилання ж на довіреність, яка могла б бути чинною станом на 27.07.2012, відсутнє, а в 2012 році очевидно не можна було знати про номер і дату довіреності, яка посвідчуватиметься нотаріально в 2016 році. В пункті 1 Договору датованого 27.07.2012 вказується про те, що Банк відкриває Клієнту вкладний рахунок № 26359010407596 (в іноземній валюті, Долар США на строк 365 днів до 30.07.2018 року. Навіть якщо теоретично припустити, що спірний договір укладено 27.07.2012, то строк 365 днів спливав би 27.07.2013, а не 30.07.2018 (через шість років після дати, якою датовано спірний договір). Договір датований 27.07.2012 відсутній в автоматизованій банківській системі, вкладний рахунок № 26359010407596 (в іноземній валюті, Долар США) в АТ «Кредобанк» не відкривався на ім`я позивача. Позивач свідомо вводить суд в оману, оскільки наявні очевидні ознаки підроблення Договору, датованого 27.07.2012 (не може йтися про його достовірність як доказу), ніякий договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2635/62/587230 між позивачем та відповідачем 27.07.2012 не укладався, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Позивачем на адресу суду подано відповідь на відзив, у якій покликається на таке. Зі змісту відповіді на заяву позивача про надання інформації від 12.02.2019 вбачається, що відповідач не заперечував факту виникнення договірних відносин між позивачем та АТ «Кредобанк». Повідомлення відповідача, що договір №2630/62/577930 від 15.06.2012 банківського вкладу «Стандарт плюс» та договір №2630/62/577932 від 15.06.2012 банківського вкладу «Стандарт плюс» - закриті, кошти на рахунку відсутні, є підтвердженням, що такі договори були укладені та кошти на рахунку були зараховані. Щодо відповіді відповідача, то інформація щодо договору №2635/62/587230 від 27.07.2012 банківського вкладу «Стандарт Плюс» в автоматизованій системі відсутня. В цій частині позивач звернув увагу, що укладення договору здійснювалось позивачем особисто у приміщенні відділення № НОМЕР_1 ПАТ «КРЕДОБАНК» за адресою м.Львів, вул. Гнатюка,16. На момент укладення договорів, працівник банку ОСОБА_4 була уповноваженою відповідачем особою на вчинення вказаних дій. На підтвердження договірних відносин ОСОБА_4 надавала позивачу другий примірник договору із печаткою банку та її підписом, що свідчить про наявність правовідносин між позивачем та відповідачем. Щодо покликання представника відповідача про відсутність оригіналу договору №2635/62/587230, то оригінал такого знаходяться у Слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у Львівській області в матеріалах кримінального провадження за № 12019140000000134, розпочатому 29.01.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 362 КК України. Оскільки, відповідач є потерпілим у даному кримінальному провадженні, то ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, а відтак володіє інформацією про існування оригіналів вищезазначених документів.

На адресу суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що посилання Позивача на відповідь Відповідача від 04.04.2019 як на доказ (у межах предмета доказування) надуманих підстав позову суперечить ст. 81 ЦПК України, так як до позовної заяви позивачем не долучено доказів укладення Договору, датованого 27.07.2012, не надано жодних доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку факту внесення Позивачем грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок. Отже, Позивачем не здійснено доказування обставин, на які Позивач посилається як підставу своїх позовних вимог, адже відсутні допустимі докази.

Позивач, його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно дост.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач покликається на те, що 27.07.2012 укладено між Відкритим акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» в особі начальника відділення пр. Шевченка. 12/1 ПАТ «КРЕДОБАНК» у м.Львові Денікевич Галини Ярославівни, яка діє на підставі Положення та довіреності №7810 від 17.11.2016 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони договір банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.07.2022 року витребувано з Акціонерного товариства"КРЕДОБАНК" належним чином завірені копії виписок по рахунках ОСОБА_1 , відкритих в Акціонерному товаристві "КРЕДОБАНК":

-№26309000407596, відкритого згідно з договором банківського вкладу №2630/62/577932 «Стандарт плюс» від 15.06.2012;

-№26309000407596, відкритого згідно з договором банківського вкладу №2630/62/577930 «Стандарт плюс» від 15.06.2012;

-№26359010407596, відкритого згідно з договором банківського вкладу №2635/62/587230 «Стандарт плюс» від 27.07.2012.

Із виписки № 52-2291 бт /22 від 14.09.2022 року, долученої до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 11.07.2022 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 за даними автоматизованої банківської системи були відкриті в АТ «КРЕДОБАНК» рахунки № НОМЕР_2 валюта 978 та № 26309000407596 валюта 840, рахунок НОМЕР_3 в АТ «КРЕДОБАНК» не відкривався, а договір банківського вкладу від 27.07.2012 не укладався.

Відповідно до довідки, виданої АТ «КРЕДОБАНК» 19.04.2022 року, ОСОБА_1 у період з 01.01.2012 по 19.04.2022 року були відкриті депозитні угоди та нараховані відсотки по них: 2630/62/577930 валюта депозиту Долар США сума 10000,00, 2630/62/577932 валюта депозиту Євро, 2630/62/578222 валюта депозиту Євро сума 7000,00, 2630/62/578853 валюта депозиту Євро сума 5800,00, 2630/62/5784365 валюта депозиту Євро сума 1301,37, 2630/62/604146 валюта депозиту Гривня сума 205725,00.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладуз видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 03.12.2003 року № 516 (в редакції станом на 24.08.2012 року, тобто на дату, якою датований договір), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту)з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту)з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту)з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової сумиі відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (яка була чинною станом на 24.08.2012 року, тобто на дату, якою датований договір), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладуз видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту(пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 вищезгаданої Інструкції № 492 також передбачено, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Договором банківського вкладу № 2635/62/587230 від 27.07.2012 року також встановлено, що внесення коштів на Вкладний рахунок підтверджується цим Договором«та відповідним розрахунковим або касовим документом» (том 1, а.с. 12).

В той же час, будь-яких інших доказів банківських вкладів 27.07.2012 року (як то розрахункові та/або касові документи) стороною позивача до суду подано не було.

Крім того, суд бере до уваги те, що у долученій позивачем копії Договору № 2635/62/587230 від 27.07.2012 не міститься підпису Сторони-Клієнта в розділі реквізити та підписи сторін.

Із позовної заяви вбачається, що 15.06.2012 позивачем укладено два договори банківського вкладу: договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2630/62/577930 на суму 10000,00 доларів США та договір банківського вкладу «Стандарт плюс» №2630/62/577932 суму 7000,00 Євро. Дані договори укладались строком на 1 місяць до 15.07.2012. З метою довгострокового зберігання коштів та отримання процентів, позивач вирішив фактично поповнити свій внесок до 50000,00 доларів США та звернувся у відділення № НОМЕР_1 у м.Львові Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК» за адресою м.Львів, вул. Гнатюка, 16, де у кабінеті начальника відділення ОСОБА_4 особисто готівкою передав решту суми. Кошти у сумі 10 000,00 доларів США та 7000,00 Євро в готівковій формі позивачу не повертались, а були зараховані на відкритий вкладний рахунок №26359010407596 згідно з договором банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012.

Суд звертає увагу, що із копії Договору № 2635/62/587230 від 27.07.2012 місцем укладення такого договору є відділення пр. Шевченка. 12/1 ПАТ «КРЕДОБАНК» у м. Львові. Зазначене суперечить доводам позивача про укладення договору у відділенні №10 у м.Львові Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК» за адресою м.Львів, вул. Гнатюка, 16. В преамбулі Договору № 2635/62/587230, датованого 27.07.2012, вказується на те, що від імені Банку діє начальник відділення на підставі нотаріально посвідченої довіреності №7810 від 17.11.2016, в той час як договір датований 2012 роком.

Із виписки № 52-2291 бт /22 від 14.09.2022 року, долученої до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 11.07.2022 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 за даними автоматизованої банківської системи були відкриті в АТ «КРЕДОБАНК» рахунки № НОМЕР_2 валюта 978 та № 26309000407596 валюта 840, рахунок НОМЕР_3 в АТ «КРЕДОБАНК» не відкривався, а договір банківського вкладу від 27.07.2012 не укладався.

Відповідно до довідки, виданої АТ «КРЕДОБАНК» 19.04.2022 року ОСОБА_1 у період з 01.01.2012 по 19.04.2022 року були відкриті депозитні угоди та нараховані відсотки по них: 2630/62/577930 валюта депозиту Долар США сума 10000,00, 2630/62/577932 валюта депозиту Євро, 2630/62/578222 валюта депозиту Євро сума 7000,00, 2630/62/578853 валюта депозиту Євро сума 5800,00, 2630/62/5784365 валюта депозиту Євро сума 1301,37, 2630/62/604146 валюта депозиту Гривня сума 205725,00. Із зазначеної довідки вбачається, що банківського вкладу № 2635/62/587230 від 27.07.2012 не укладався.

В судовому засіданні позивач зазначив, що частина коштів була внесена на депозитний рахунок у гривні, однак це не відображено у договорі банківського вкладу «Стандарт Плюс» №2635/62/587230 від 27.07.2012, який був наданий позивачем, та позивачем не було надано жодного доказу на внесення грошових коштів в розмірі 50 тисяч доларів США на його особовий рахунок у банк за вказаним договором.

Позивач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц, Відповідно до п. 39 згаданої вище постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 29 листопада 2017 року Верховний Суд України розглянув справу № 6-109цс17 за позовом фізичної особи-вкладника (потерпілої у кримінальній справі № 463/3982/14-к ОСОБА_10 ) до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та за зустрічним позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до фізичної особи-вкладника про визнання договору банківського вкладу нікчемним. Верховний Суд України, як і у справах № 6-17цс12 та № 6-118цс14, теж зазначив, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У справі № 6-109цс17 Верховний Суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заява на внесення готівки не є прибутковим касовим документом, передбаченим Інструкцією № 174, та не засвідчує факт прийняття банком від відповідача готівки, а судам нижчих інстанцій необхідно у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи і докази сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу та щодо розмірів вкладів, досліджувати документи про укладення договорів, перевіряти проведення розрахунків, внесення сум і наводити відповідні висновки у судовому рішенні.

У пункті 40 Постанови зазначено, що з огляду на наведені вище мотиви Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне цей висновок конкретизувати: суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 50 тисяч доларів США за договором № 2635/62/587230 від 27.07.2012. Договір вкладу вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника грошовоі суми вкладу. Доказом на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення коштів є ощадна книжка або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Доказів внесення коштів позивачем на депозитний рахунок за договором № 2635/62/587230 від 27.07.2012р. суду не надано, примірник договору, наданий суду, не підписаний зі сторони позивача. А отже, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору банківського вкладу № 2635/62/587230 від 27.07.2012р. в сумі 50 тисяч доларів США, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується доказу - довідки ПАТ "Кредобанк" від 19.04.2022 року за підписом менеджера по роботі з клієнтами ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 01.01.2012р. по 19.04.2022р. були відкриті депозитні рахунки та нараховані по них відсотки, то зазначена довідка не містить інформації щодо договору банківського вкладу № 2635/62/587230 від 27.07.2012р., а отже суд доходить висновку, що вказана довідка не є належним доказом у даній справі, оскільки предметом спору є стягнення суми вкладу за договором № 2635/62/587230 від 27.07.2012.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29).

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

еруючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" про стягнення за договором банківського вкладу № 2635/62/587230 від 27.07.2012 року суми вкладу 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м.Львів вул.Сахарова,78.

Повне рішення складено 22 листопада 2024 року.

Суддя Мигаль Г.П.