Постанова № 12328134, 04.11.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 листопада 2008 року Справа № 2-10/17737-2007 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: Павлушкіна Олена Сергіївна, довіреність б/н від 19.05.2008,

відповідача: Павлюк Олексій Володимирович, довіреність № 65 від 17.09.2008,

3 осіб: не з'явились,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" та Закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 05.08.2008 у справі № 2-10/17737-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Лісова, 1, с. Андрусове, Сімферопольський р-н, 97571)

до Закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" (Промзона, місто Армянськ, 96012)

3 особи: Відділення державної виконавчої служби Армянського міського управління юстиції (вул.Сімферопольська, 25, місто Армянськ, 96012)

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" Армянський РЕМ (вул.Сімферопольска, 15, місто Армянськ, 96012)

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго", третя особа ОСОБА_1, про зобовязання укласти договір про сумісне використання технологічних електричних мереж на умовах, викладених в проекті договору від 01.01.2008.

Позов мотивовано тим, що основний споживач електроенергії (монополіст), яким є Закрите акціонерне товариство "Сиваш-Енерго", не має права відмовлятися від укладення з субспоживачем договору про сумісне використання технологічних електричних сітей у випадку дотримання ним Правил використання електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ 31.07.1996 № 28.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 (суддя Тітков С.Я.) у справі № 2-10/17737-2007 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_1, провадження у справі припинено. Ухвалено скерувати справу по підвідомчості і по підсудності у місцевий Армянський міський суд.

Ухвала суду мотивована тим, що переддоговірні спори за участю фізичних осіб господарським судам не підвідомчі.

Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, позов задовольнити.

На думку позивача, ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер” зверталось до господарського суду з позовом про спонукання укласти договір з Закритим акціонерним товариством "Сиваш-Енерго", а ні фізичною особою ОСОБА_1

Відповідач продав трансформаторну підстанцію ТП-22/23, яка є обєктом спору, ОСОБА_1 вже після направлення позовної заяви до господарського суду.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що 11.12.2007 позивач направив на адресу відповідача пропозицію підписати договір про сумісне використання технологічних електричних сітей від 01.01.2008, однак у встановлений строк позивач відповіді не отримав.

Сторона посилається на статтю 181 Господарського кодексу України, згідно з якою якщо сторона, яка отримала пропозицію укласти договір і укладення якого є обовязковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором є монополістом, не передала в двадцятиденний строк до суду розбіжностей, які залишились неврегульованими, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими. Поставка електроенергії здійснювалась до 01.01.2008.

Також, судом не враховано, що 03.01.2007 між позивачем та відповідачем був заключний договір про сумісне використання технологічних електричних сітей. Пунктом 10.4 вказаного договору передбачено, що договір діє до 31.12.2007, а також, якщо за місяць до закінчення цього строку від сторін не буде заявлено про відмову від договору або перегляд, він вважається пролонгованим на послідуючий календарний рік. Додаткової угоди про розірвання договору від 03.01.2007 на адресу позивача не надходило, таким чином, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер”, договір можливо вважати діючим.

Позивач, крім того, вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд не всебічно дослідив усі обставини справи, які мають суттєве значення для справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Також не погодившись з ухвалою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 3 резолютивної частини ухвали.

На думку відповідача, ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки Господарським процесуальним кодексом України суду не надано право приймати рішення за межами спору та направляти матеріали господарського спору за підвідомчістю та підсудністю до місцевого суду. Таке рішення не входить до компетенції господарського суду.

Також, припиняючи провадження у справі, суд повинен був вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита, а також про штрафи, передбачені пунктами 4, 5 частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відзивів на апеляційні скарги не надходило.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Фенько Т.П.

Судове засідання відкладалось з 22.10.2008 на 05.11.2008.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 змінено склад судової колегії, суддю Фенько Т.П. у звязку з відпусткою замінено на суддю Антонову І.В.

В судове засідання не зявились представники третіх осіб, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судова колегія розглядає апеляційні скарги за відсутністю третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що вирішення спірного питання відносно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" неможливо без участі у справі фізичної особи, яка є власником трансформаторної підстанції ТП-22/23, що є складовою частиною технологічних електричних мереж, через які подається електрична енергія субспоживачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер"

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про суттєве зачіпання прав фізичної особи та необхідності вирішення вказаної справи у суді загальної юрисдикції за підвідомчістю є правильним.

Але господарсько-процесуальний кодекс України не передбачає можливості залучення до участі у господарській справі в якості відповідача фізичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції в частині залучення фізичної особи в якості відповідача підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню ухвала суду в частині скерування вказаної справи до місцевого суду загальної юрисдикції.

Господарський процесуальний кодекс України в разі припинення провадження у справі за непідвідомчістю, а саме тому, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, не передбачає можливості скерування справи до іншого суду.

Так, згідно з частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України при припиненні провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розвязані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини 2 статті 83 цього Кодексу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтованими.

При вирішенні питань про розподіл судових витрат судова колегія вважає, що державне мито, сплачене за подачу апеляційних скарг, підлягає покладенню на обидві сторони пропорційно понесеним витратам.

Судові витрати за подачу позовної заяви, яка не підлягає розгляду у господарських судах, повертаються на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 47 Господарського процесуального кодексу України в рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Відповідно до статті 8 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. сплачені позивачем 18.12.2007.

Згідно зі статтею 47-1 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Таким чином, судові витрати на підставі декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 підлягають поверненню позивачеві у повному обсязі.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4 частини 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сиваш-Енерго" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 у справі № 2-10/17737-2007 частково скасувати.

Резолютивну частину ухвали викласти у наступній редакції:

"Провадження у справі припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул.Лісова, 1, с.Андрусове, Сімферопольський р-н, 97571, р/р 26005054906304 в КРУ КБ "Приватбанк" міста Сімферополя, МФО 384436, ЄДРПОУ 25135942) з Державного бюджету України судові витрати, а саме: 85,00 грн. державного мита.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул.Лісова, 1, с.Андрусове, Сімферопольський р-н, 97571, р/р 26005054906304 в КРУ КБ "Приватбанк" міста Сімферополя, МФО 384436, ОКПО 25135942) з Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" (р/р 26002014180001 в ВАТ "Банк Універсальний", місто Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) судові витрати, а саме: 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддяпідпис

Суддіпідпис

підпис