Постанова № 12327991, 23.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

4 листопада 2008 року Справа № 2-13/2695.1-2008

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, приватне підприємство "Анастасія";

представник відповідача, Романенко Олена Миколаївна, довіреність № 24/01-06/3215 від 20.10.08, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;

представник третьої особи, не з'явився, Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації;

представник третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя";

представник третьої особи, Романенко Олена Миколаївна, довіреність № 1656/40/01 від 17.10.08, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 31 липня 2008 року у справі №2-13/2695.1-2008

за позовом приватного підприємства "Анастасія" (вул. Калініна, 6 місто Сімферополь,95051) до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000) треті особи: Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11, місто Сімферополь, 95000)

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя" (вул. Дзюбанова, 13, місто Сімферополь, 95000)

Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)

про визнання недійсним рішення,                              

                                        ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство "Анастасія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1539 від 26 вересня 2003 року "Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м, які розташовані по вул. Калініна, 6 у місті Сімферополі".

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року у справі №2-26/2300-2006 (суддя Проніна О.Л.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року, позов приватного підприємства "Анастасія" задоволено: визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26 вересня 2003 року №1539 "Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1077 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна, 6”.

          Постановою Вищого господарського суду України від 07 лютого 2008 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

В процесі нового розгляду справи позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог від 22 квітня 2008 року, згідно з якою просив визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 „Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калиніна, 6” як таке, що прийнято з порушенням діючого законодавства, та зобов’язати Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради скасувати рішення № 1539 від 26 вересня 2003 року "Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м, які розташовані по вул. Калініна, 6 у місті Сімферополі".

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року у справі №2-13/2695.1-2008 позов приватного підприємства "Анастасія" задоволено. Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1539 від 26 вересня 2003 року "Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1077 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна, 6".

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з перевищенням наданих йому повноважень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем фактично здійснена приватизація першого поверху спірного приміщення площею 100,6 кв. м відповідно до експертної оцінки, яка є обов’язковою при здійсненні приватизації державного майна, однак відносно приміщень підвалу площею 100,1 кв. м експертна оцінка не проводилась, що унеможливлює передачу майна у власність юридичної особи, оскільки відповідно до вимог Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” не допускається безоплатна передача у власність споруд, крім випадків, передбачених законодавством.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2008 року суддю Градову О.Г. замінено на суддю Прокопанич Г.К.

Представники приватного підприємства "Анастасія", Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації, комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя" у судове засідання, призначене на 04 листопада 2008 року, не з’явились.

Від представника приватного підприємства "Анастасія" до суду надійшло клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність.

Судова колегія вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представників позивача і третіх осіб, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 1997 року між представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі та орендним підприємством "Лаванда" було укладено договір №136 купівлі-продажу майнового комплексу - магазину №4 орендного підприємства "Лаванда". За вказаним договором представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі продало, а товариство покупців магазину №4 орендного підприємства "Лаванда" придбало у власність майно цілісного майнового комплексу - магазину №4 орендного підприємства "Лаванда", який розташований у місті Сімферополі по вул. Калініна, 6.

Площа приміщень магазину у договорі купівлі-продажу зазначена не була.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору характеристика приміщень зазначена у технічному паспорті, який має бути виданий органом бюро технічної інвентаризації та є додатком до договору. Майно включає: приміщення, інвентар, облаштування та інше майно відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії, згідно з балансом та актом оцінки вартості майна станом на 01 травня 1997 року.

Відповідно до пункту 1.3 договору згідно з актом оцінки майна, затвердженим начальником представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі 07 липня 1997 року, вартість відчужуваного майна складає 19069,00 грн.

          12 березня 1999 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради зареєстровано приватне підприємство "Анастасія" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30257767).

          Як вбачається із Статуту підприємства, приватне підприємство "Анастасія" є правонаступником частини прав та обов'язків орендного підприємства "Лаванда". Власність підприємства сформована на базі майна приватизованого магазину №4 орендного підприємства "Лаванда".

          12 липня 2000 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1077 "Про оформлення документів про право приватної власності по вул. Калініна 6", яким Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації зобов’язано оформити документи про право приватної власності, а Управління міського господарства зобов’язано посвідчити свідоцтво про право приватної власності на нежитлові приміщення загальною площею 200,7 кв. м по вул. Калиніна, 6 за приватним підприємством „Анастасія”.

          На підставі вказаного рішення 09 жовтня 2000 року приватному підприємству "Анастасія" було видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна, 6 у місті Сімферополі.

26 вересня 2003 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1539 „Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна 6", яким пункт 1 рішення Виконавчого комітету від 12 липня 2000 року №1078 викладено в наступній редакції: „Оформити право власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Калініна, №6 загальною площею 100,6 кв. м за приватним підприємством „Анастасія” на праві приватної власності”.

Прийняття вказаного рішення обґрунтоване зверненням Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, за результатами розгляду якого Виконавчим комітетом встановлено, що позивачем для оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна було надано договір № 136 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу - магазину орендного підприємства „Лаванда” від 14 липня 1997 року, в якому не зазначена площа відчужуваного майна; а відповідно до експертної оцінки станом на 01 травня 1997 року відчужувана площа вбудованого магазину по вул. Калініна, 6 становила лише 100, 6 кв. м.

Вважаючи рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 та від 26 вересня 2003 року № 1539 незаконними, приватне підприємство „Анастасія” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з даною позовною заявою.

Дослідивши обставини справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з огляду на наступне.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень тими засобами доказування, які встановлені для доведення певного роду фактів.

Зі змісту змінених позовних вимог не вбачається юридичних підстав недійсності рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна 6", крім твердження приватного підприємства "Анастасія" про його фальсифікацію і посилання на нього в рішенні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1539 від 26 вересня 2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна 6" Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради не приймалося і сторонами суду для дослідження не надавалось.

Зазначене свідчить про те, що у рішенні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1539 від 26 вересня 2003 року йдеться мова про рішення від 12 липня 2000 року №1077 "Про оформлення документів про право приватної власності по вул. Калініна 6", яке не порушує прав і законних інтересів позивача і ним не оспорюється.

Тим більш, у заяві про зміну позовних вимог позивач зазначає, що рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1077 від 12 липня 2000 року прийнято у встановленому порядку і відповідає вимогам закону (а. с. 73-75, т.2).

За даних обставин підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна 6" відсутні.

Судова колегія також не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради скасувати рішення № 1539 від 26 вересня 2003 року "Про часткову зміну рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м, які розташовані по вул. Калініна, 6 у місті Сімферополі", оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів не відповідає главі 3 Цивільного кодексу України та вимогам норм Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога приватного підприємства „Анастасія” про зобов’язання Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради скасувати рішення № 1539 від 26 вересня 2003 року "Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1078 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м, які розташовані по вул. Калініна, 6 у місті Сімферополі" не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського або Цивільного кодексів України. Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Крім того, розглянувши в засіданні суду змінені позовні вимоги, суд першої інстанції не прийняв по ним рішення, помилково визнавши недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26 вересня 2003 року №1539 "Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 липня 2000 року №1077 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 200,7 кв. м по вул. Калініна, 6”.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процессуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Неправильне прийняття рішення у даній справі дає підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року у справі №2-13/2695.1-2008 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.                              

Головуючий суддя                                                  

Судді