Ухвала суду № 12327866, 06.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

6 жовтня 2008 року Справа № 2-24/2720-2008А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

представник позивача - Угрин Анастасія Володимирівна, довіреність № 380/10 від 26.02.07 - Національний центр управління та випробувань космічних засобів;

представник відповідача - Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність № 5/9/10-00 від 08.01.08 - Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 14 липня 2008 року у справі №2-24/2720-2008А

за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів (Євпаторія-19, АР Крим, 97419)

до          Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки, 96500)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач звернувся з позовом до суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000451502/0 від 14.02.2008 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 6155,52грн. та № 0000461502/0 від 14.02.2008 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 143,70грн.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 14 липня 2008 року у справі №2-24/2720-2008А позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 14.02.2008 № 0000451502/0 про застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів штрафних санкцій у розмірі 6155,52грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 14.02.2008 № 0000461502/0 про застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів штрафних санкцій у розмірі 143,70грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів 3,40грн. судових витрат.

                    Не погодившись з постановою суду, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм чинного законодавства України.

                    Розглянувши матеріали справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

          Національний центр управління та випробувань космічних засобів зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим 10.02.1997 та взятий на податковий облік у Сакській об’єднаній державній податковій інспекції.

                    06.02.2008, Сакська об’єднана державна податкова інспекція здійснила невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за серпень, грудень 2007 року, про що складено акт № 165/15-02/24507442 (а.с.6).

          На підставі цього акту Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення–рішення від 14.02.2008 № 0000451502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 148 днів узгодженого податкового зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 12311,04грн. та № 0000461502/0 від 14.02.2008 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 % за порушення граничного строку сплати на 21 день узгодженого податкового зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 1437,00грн. (а.с.7-8).

У позовній заяві позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення об’єднаної державної податкової інспекції, оскільки вважає їх незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від21.12.2000 №2181-III (Закон № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті ПДВ, що відображено в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 4.1.1. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпункт 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як вбачається з наданих документів, а саме: податкових декларацій з ПДВ, а також платіжних доручень по сплаті ПДВ з вказанням номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.

Таким чином, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк ПДВ по розрахунках за липень 2007 року –21.08.2007 (граничний строк сплати – 30.08.2008) , за листопад 2007 року –27.12.2007 (граничний строк сплати –04.01.2008).

Але, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тобто, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.

Відповідно до статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3 статті 47 Господарського кодексу України, держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          При таких обставинах, судова колегія дійшла до висновку, що Сакська об’єднана державна податкова інспекція діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за згодою платника податків.

Крім того, судова колегія встановила непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов’язання, тому суд ова колегія вважає безпідставним застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач узгоджену суму податкового зобов’язання сплатив без порушень строків сплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, застосовані до позивача неправомірно.

          З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками господарського суду стосовно того, що позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно з'ясованих обставинах справи, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд          

                                                            УХВАЛИВ:

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2008 року у справі №2-24/2720-2008А залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        

Судді                                                                      

                                                                      І.В. Черткова