Ухвала суду № 12327809, 18.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 вересня 2008 року Справа № 2-4/533.1-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 22 травня 2008 року у справі №2-4/533.1-2006А

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

до малого підприємства "Агротехналадка" (вул. 1-ї Конної Армії, 13а-56, Сімферополь, 95000)

приватного підприємства "Кречет" (пров. Заводський, 29-204,Сімферополь,95000)

про визнання недійсною угоди та стягнення 32424,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до малого підприємства "Агротехналадка", приватного підприємства "Кречет" про визнання недійсною угоди та стягнення 32424,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення документальної перевірки було встановлено, що мале підприємство “Агротехналадка” на підставі рахунків та податкових накладних № 17 від 29.11.2001 та № 18 від 12.12.2001 придбало у приватного підприємства “Кречет” товарно-матеріальні цінності, здійснивши платіжними дорученнями № 149 від 03.12.2001 та № 154 від 12.12.2001 оплату за отриманий товар у сумі 32424грн., у тому числі ПДВ -5404грн.

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 08.05.2003, статут приватного підприємства “Кречет” та свідоцтво платника ПДВ, видані приватним підприємством “Кречет”, визнані недійсними з моменту реєстрації та видачі. Засновник підприємства був підставною особою, що, на думку позивача, свідчить про те, що підприємство реєструвалося з метою здійснювати незаконну фінансово-господарську діяльність. Приватне підприємство “Кречет”, у порушення вимог статті 67 Конституції України, при укладенні угоди з Малим підприємством “Агротехналадка” не мало наміру нараховувати та сплачувати податки. Мале підприємство “Агротехналадка” порушило підпункти 7.2.4 та 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пункту 19 Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 у редакції від 26.04.2002 укладена сторонами угода має бути визнана недійсною в силу статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідач - мале підприємство “Агротехналадка”, заперечуючи проти позову, посилалось на те, що укладена з приватним підприємством “Кречет” угода повністю виконана. Придбане обладнання було встановлено у котельній у селищі Поштове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим та передане у комунальну власність Поштовській селищній раді. З боку малого підприємства “Аагротехналадка” не було мети, противної інтересам держави та суспільства. Позивач також не довів, що угоди, укладені з приватним підприємством “Кречет”, суперечили інтересам держави та мали за мету ухилення від сплати податків. Приватне підприємство “Кречет” було зареєстроване як платник ПДВ , надавало декларації у 2002 році. На момент укладення угоди приватне підприємство “Кречет” мало цивільну правоздатність та було платником ПДВ. Мале підприємство “Агртехналадка” не мало змоги перевірити виконання приватним підприємством “Кречет” податкових зобовязань перед державою. Здійснення таких перевірок та стягнення податкового боргу покладено на державні податкові органи.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 22 травня 2008 року у справі №2-4/533.1-2006 А відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до малого підприємства "Агротехналадка", приватного підприємства "Кречет" про визнання недійсною угоди та стягнення 32424,00грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що постанова господарського суду винесена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників учасників процесу за матеріалами справи, оскільки відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було проведено позапланову документальну перевірку малого підприємства “Агротехналадка” з питань дотримання податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість та податок на прибуток у взаємовідносинах з Приватним підприємством “Кречет” у період з 01.11.2001 по 31.12.2001 за результатами якої складено акт № 346/26-2-16-16514830 від 08.08.2003.

Перевіркою встановлено, що між малим підприємством “Агротехналадка” та приватним підприємством “Кречет” було укладено угоду, згідно якої у листопаді та грудні 2002 року, малим підприємством “Агротехналадка” були придбані товарно-матеріальні цінності, відповідно до податкової накладної № 17 від 29.11.2001 на суму 16180грн. та 3236грн. ПДВ , податкової накладної № 18 від 12.12.2001 на суму 10840грн., 2168 грн. ПДВ.

Оплату за товар здійснено з поточного рахунку малого підприємства “Агртехналадка” у сумі 32424грн., у тому числі ПДВ 5404грн. (платіжні доручення № 149 від 03.12.2001, № 154 від 12.12.2003). ( том 1 а.с.11,16).

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя від 08.05.2003, визнаний недійсним з моменту реєстрації статут приватного підприємства “Кречет”, зареєстрований Виконкомом Центральної районної Ради міста Сімферополя 15.10.2001., а також свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі 02.11.2001.

На підставі цього рішення, 23.07.2003 було анульовано свідоцтво платника ПДВ № 00952813. З цього ж дня приватне підприємство “Кречет” було виключено з реєстру платників ПДВ.

Постановою Київського районного місцевого суду міста Сімферополя від 05.05.2006, громадянина ОСОБА_1., який є засновником приватного підприємства “Кречет”, звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального Кодексу України у звязку зі зміненням обставин.

Посилаючись на вказані судові рішення, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі просить визнати здійснені приватним підприємством “Кречет” та малим підприємством “Агротехналадка” угоди від 29.11.2001 та від 12.12.2001 недійсними, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Згідно з цією нормою закону, яка діяла на момент вчинення угоди, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Отже, для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР, необхідно довести наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та умислу з боку хоча б однієї з сторін.

Метою приватного підприємства “Кречет”, яка суперечить інтересам держави та суспільства, Державна податкова інспекція вважає ухилення від оподаткування. На думку позивача, приватне підприємство “Кречет” при здійснення угод не мало наміру виконати свій конституційний обовязок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, ніяких доказів, крім зазначених вище судових актів, позивачем судовій колегії не наведено. Аналізуючи надані судові рішення, судова колегія приходить до висновку, що ними встановлено відсутність у засновника приватного підприємства “Кречет” громадянина ОСОБА_1. мети зайняття підприємницькою діяльністю, але факт наявності умислу на приховування доходів від оподаткування судами не було встановлено.

Крім того, згідно частині 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обовязковими для адміністративного суду є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Позивачем у даному випадку надана постанова про припинення провадження у справі та про звільнення громадянина ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності, яка відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не звільняє позивача від доказування обставин, на які він посилається.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство “Кречет” у 2001-2002 роках подавало до Державної податкової інспекції податкові декларації з ПДВ, нараховувало податкові зобовязання, а також частково їх сплатило (том 1 а.с.50-56). Якщо приватне підприємство "Кречет" мало податковий борг, Державна податкова інспекція не була позбавлена можливості стягнути його у встановленому порядку. Але неналежне виконання податкових зобовязань однією з сторін цивільної угоди не може бути законною підставою для визнання угоди такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Інших обставин, які б свідчили про наявність у приватного підприємства "Кречет" умислу на укладення з малим підприємством "Агротехналадка" угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі не наведено.

Судова палата з господарських справ Верховного суду України, в постанові від 10.06.2003 у справі № 21-321 вказує, що визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за угодою можуть нести відповідальність лише за наявності вини. Позивачем не надані докази наявності вини малого підприємства "Агротехналадка" у порушенні законодавства під час укладення угоди з приватним підприємством “Кречет”.

Матеріали справи підтверджують, що на дату укладення угоди та дату видачі податкових накладних приватне підприємство “Кречет” перебувало у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилося на податковому обліку як платник ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.2.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну.

Свідоцтво платника ПДВ було анульовано лише 23.07.2003, з цього ж дня приватне підприємство “Кречет” виключено з реєстру платників податків ПДВ, про що вказано в відповідному акті № 2215/15-2 від 23.07.2003 (а.с.35, том 1).

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В підтвердження законності своїх дій відповідачем малим підприємством “Агротехналадка” надані податкові накладні приватного підприємства “Кречет” № 17 від 29.11.2001, № 18 від 12.12.2001, рахунки б\н від 29.11.2001 на суму 19416грн., у тому числі 3236грн. ПДВ, № 278 від 12.12.2001 на суму 13008грн., у тому числі 3236грн. ПДВ, а також товарні накладні № 17 від 29.11.2001 на суму 19416грн., у тому числі 3236грн. ПДВ, та № 18 від 12.12.2001 на суму 13008грн., у тому числі 2168грн. ПДВ, а також платіжні доручення № 149 від 03.12.2001 на суму 19416грн., у тому числі 3236грн. ПДВ, № 154 від 12.12.2001 на суму 13008грн., у тому числі 2168грн.ПДВ.

Надані податкові накладні не мають будь-яких недоліків, порядок їх заповнення відповідав встановленому чинним законодавством.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі не спростовані доводи малого підприємства “Агротехналадка” про те, що на момент здійснення господарської операції продавець - приватне підприємство “Кречет” - не був виключений з Єдиного державного реєстру.

Згідно довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 06.05.2008 № 05-3-5/1376, приватне підприємство “Кречет” значилось у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України до 27.12.2007.

Отже, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Сімферополі.

При таких обставинах, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим, підстав для її скасування не існує.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2008 року у справі №2-4/533.1-2006А залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді