Постанова № 12327763, 12.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 вересня 2008 року Справа № 2-21/1661.1-2207                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: не з'явились;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "КАНОН" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 19.06.2008 у справі №2-21/1661.1-2207

за позовом          акціонерного товариства закритого типу "КАНОН" (вул. Самохвалова, 19, м. Сімферополь,95022)

до дитячого спеціалізованого санаторію "Іскра" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Кірова, 91, м. Євпаторія,97411)

3-ті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Промхолдинг" (вул. Київська, 4, м. Сімферополь,95053)

Міністерство охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7, м. Київ 21,01021)

Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь,95000)

про стягнення 752443,43 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Канон” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до дитячого спеціалізованого санаторію „Іскра” Міністерства охорони здоров`я України про стягнення збитків у розмірі 752443, 43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТЗТ „Канон” набуло право володіння будівлі котельні та пральні по вул. Кірова, 91 у м. Євпаторія, на підставі агентського договору від 03.01.2003 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг”. В свою чергу, ТОВ „Промхолдинг” набув право власності на вказані будівлі за договором купівлі-продажу № 049-03 від 10.10.2003 року, укладеного між АТЗТ „Аспект” (засновник ТОВ „Промхолдинг”) та дитячим спеціалізованим санаторієм „Іскра”.

Позивач посилається на факт створення йому відповідачем перешкод у користуванні майном, яке перебуває в користуванні на підставі агентського договору від 03.01.2003 року, що потягло за собою спричинення збитків в сумі 752443,43 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20.06.2006 року у справі № 2-26/182-2006 позов Акціонерного товариства закритого типу „Канон” задоволено. Суд стягнув з дитячого спеціалізованого санаторію „Іскра” Міністерства охорони здоров`я України на користь позивача 752443,43 грн. збитків, а також судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2006 року у справі № 2-26/182-2006 рішення господарського суду АР Крим від 20.06.2006 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування Вищим господарським судом України рішення суду першої інстанції з`явився факт неповного дослідження обставин укладення агентського договору, правомірності здійснення позивачем своїх зобов’язань по агентській угоді, фактичного здійснення управління, експлуатації котельні, пральні, реальності пред’явлення позивачем збитків та фактичного надання послуг по опаленню санаторію „Іскра” у період з 2003 року по червень 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2008 року у справі № 2-21/1661.1-2007 у задоволенні позову акціонерного товариства закритого типу „Канон” відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт неправомірності використання позивачем спірного майна та, як наслідок, відсутність факту спричинення збитків. Крім того, господарський суд АР Крим встановив, що укладення агентської угоди суперечить положенням чинного на момент укладення (03.01.2003 року) Цивільного кодексу УРСР.

Не погодившись з цим судовим актом, Акціонерне товариство закритого типу „Канон” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у неповному дослідженні судом першої інстанції фактичних обставин справи, неприйнятті до уваги факту укладення 01.10.2003 року між Акціонерним товариством закритого типу „Канон” та санаторієм „Іскра” договору № 026-Е про встановлення котлів та відпуск теплової енергії, залишення поза увагою того, що пунктом 2 додаткової угоди до вказаного договору строк його дії було встановлено до 20.12.2005 року та саме в рамках дії зазначеного договору було створено перешкоди у користуванні майном та мало місце спричинення збитків.

Представники позивача, третіх осіб та прокурор у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання сповіщались належним чином ухвалою від 02.09.2008 року.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання. Однак, судова колегія зазначає, що представництво юридичної особи в суді не обмежується колом певних осіб. До того ж, заявлене клопотання не підтверджено жодними доказами дійсної неможливості явки представника у судове засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. За таких обставин судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, прокурора та третьої особи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2003 року між акціонерним товариством закритого типу „Канон” та товариством з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг” було укладено агентський договір, на підставі якого, позивач набув право володіння на будівлі котельні та пральні по вул. Кірова, 91 у м. Євпаторія. В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг” набуло право власності на вказані будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 049-03 від 10.10.2003 року, укладеного між АТЗТ „Аспект” (засновник ТОВ „Промхолдинг”) та дитячим спеціалізованим санаторієм „Іскра”.

Розділом 1 вказаної агентської угоди встановлено, що Принципал (ТОВ „Промхолдінг”) заказує, а Агент (АТЗТ „Канон”) виконує агентську роботу від носно майна, яке належить Принципалу. Строк дії договору було встановлено у 5 років.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення агентсь кого договору від 03.01.2003 року був чинним Цивільний кодекс УРСР, який хоча і не передбачав та кого правочину як агентська угода, однак, статтею 4 не забороняв укладення угод, що не суперечать закону.

Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначає, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відно син, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, поло ження цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому, оскільки агентський договір було укладено на п’ять років, тобто права і обов’язки продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, то до агентських правовідносин за договором від 03.01.2003 року мають застосовуватись норми Цивільного кодексу України 2004 року. Аналогічно регулюється питання набрання чинності 01.01.2004 року Господарським кодексом України.

Стаття 295 Господарського кодексу України встановлює, що комерцій не посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представ ляє.

Відповідно до статті 296 Господарського кодексу України, підставами для виникнення агентських відносин є юридичні факти, зокрема, укладення агентського договору, відповідно якого комерційному агенту надаються відповідні повноваження щодо обслуговування потреб комерційного обороту.

Стаття 297 Господарського кодексу України встановлює, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визнача ти сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередни цьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комер ційному агентові, строї: дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором пови нна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо території дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

10.10.2003 року між Санаторієм „Іскра” та акціонерним товариством закритого типу „Аспект” було укладено договір купівлі-продажу № 049-03, предметом якого з`явились будівлі котельні та пральні з приміщеннями площею 616,7 кв. м.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому - на підставі накладної № 23/А-е від 17.11.2003 року та відповідно до умов установчого договору від 05.12.2002 року, акціонерне товариство закритого типу „Аспект” передало товариству з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг” споруду котельні, пральну з приміщеннями площею 616,7 кв. м. та підвалом площею 57,5 кв. м. та мережами теплопостачання у м. Євпаторія по вул. Кірова, 91.

Відповідно до накладної № 458 від 17.11.2003 року товариство з обмеженою відповідальністю „Промхолдинг”, в рамках зазначеного вище агентського договору від 03.01.2003 року, передало АТЗТ „Канон” зазначені споруди та приміщення з мережами теплопостачання від котельні до споруд (Літери „А”, „Ж”, „Е”, „У”, „В”, „Г”, „И”, „Я”, „Ф”, „С”, „О”).

Судовою колегією також встановлено, що 21.03.2005 року господарським судом АР Крим було винесено рішення у справі № 2-8/2372-2005, яким договір купівлі-продажу № 049-03 від 10.10.2003 року, укладений між санаторієм „Іскра” та АТЗТ „Аспект” було визнано недійсним та зобов'язано АТЗТ „Аспект” повернути Санаторію „Іскра” будівлі котельні та пральні. Постановою Верховного Суду України від 28.03.2006 року рішення господарського суду АР Крим від 21.03.2005 року у справі № 2-8/2372-2005 про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Установчий договір ТОВ „Промхолдинг”, а також агентський договір від 03.01.2003 року на час розгляду справи недійсним у встановленому законом порядку не визнаний.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якого його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач являється належним користувачем спірного майна, отриманого за агентським договором від 03.01.2003 року, та мав використовувати передані йому на підставі агентського договору від 03.01.2003 року за накладною № 458 від 17.11.2003 року споруди та приміщення у господарської діяльності відповідно умов агентського договору.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм власним переконанням, заснованому на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в господарському процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судовою колегією встановлено, що в провадженні господарського суду АР Крим знаходилась справа № 2-22/5012.1-2006 за позовом акціонерного товариства закритого типу „Аспект” до Дитячого санаторію „Іскра” про стягнення 280622,94 грн. заборгованості по договору № 026-Е щодо оплати вартості спожитої теплової енергії в період з жовтня 2003 року по червень 2004 року, а також за зустрічним позовом Дитячого санаторію „Іскра” до акціонерного товариства закритого типу „Аспект” про розірвання договору.

Так, рішення господарського суду АР Крим від 11.01.2008 року у справі № 2-22/5012.1-2006 первісний позов акціонерного товариства закритого типу „Аспект” було задоволено. Суд стягнув з Дитячого санаторію „Іскра” на користь позивача у вказаній справі 276743,13 грн. заборгованості за теплову енергію. У задоволенні зустрічного позову про розірвання договору відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи господарським судом АР Крим було встановлено факт здійснення акціонерним товариством закритого типу „Аспект” робіт по реконструкції котельної, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Кірова, 91, яка раніше була у власності відповідача, та під час її отримання АТЗТ „Канон” знаходилась в аварійному стані.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В процесі розгляду справи № 2-22/5012.1-2006 господарським судом АР Крим було досліджено рішення господарського суду АР Крим від 21.03.2005 року по справі № 2-8/2372-2005, рішення господарського суду АР Крим від 18.06.2007 року у справі № 2-29/3392-2006, а також постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у справі № 2-13/16650-2006, якою залишено без змін рішення господарського суду АР Крим від 06.02.2007 року. Наведеними судовими актами було встановлено факт правомірного отримання акціонерним товариством закритого типу „Канон” від ТОВ „Промхолдінг” спірної будівлі котельної і пральної з приміщеннями загальною площею 616,7 кв. м.

Судова колегія також приймає до уваги те, що пунктом 2 додаткової угоди строк дії договору № 026-Е від 01.10.2003 року про встановлення котлів та відпуск теплової енергії було продовжено до 20.12.2005 року. При цьому, дана додаткова угода не являлась предметом дослідження в суді першої інстанції, що потягло неповне дослідження обставин справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що із 04.10.2005 року працівники акціонерного товариства закритого типу „Аспект” до спірних приміщень та споруд не допускались.

Частина 3 статті 390 Цивільного кодексу України передбачає, що доб росовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збережен ня майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на по вернення майна або передання доходів.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судова колегія приймає у якості доказу у справі лист вих. № 588 від 05.10.2005 року, яким Дитячий санаторій „Іскра” повідомив представників АТЗТ „Канон” про недопущення позивача та його представників до спірного майна, що позбавило позивача можливості виконувати власні зобов’язання по договору № 026-Е та отримувати прибуток.

Відповідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збиток суб'єкту, права та закони інтереси якого порушені.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються не одержані потерпілою особою доходи, яка управомочена сторона одержала б у разі додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Отже, обов'язок відшкодування збитків настає, зокрема, у разі порушення суб'єктами господарювання прав власності чи інших майнових прав, що охоронюються законом, інших прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Таким чином, зі змісту частини 1 статті 224 Господарського кодексу України впливає, що право на відшкодування збитків - один з основоположних принципів господарсько-правової відповідальності.

Стаття 225 Господарського кодексу України до складу збитків, відносить, зокрема, неотриманий прибуток.

Частиною 7 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що склад та розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, визначається відповідними суб'єктами господарювання з урахуванням специфіки їх діяльності.

Так, судовою колегією досліджено розрахунок збитків у вигляді неотриманого прибутку від експлуатації котельні, розташованої у м. Євпаторії по вул. Кірова, 91 за період з 01.06.2004 року по 31.09.2005 року, які складають 752443,43 грн. Судовою колегією заявлені у розрахунку суми збитків вважаються обґрунтованими.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 101, 103 п.2, 101 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу „Канон” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 19 червня 2008 року у справі №2-21/1661.1-2007 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов акціонерного товариства закритого типу „Канон” задовольнити.

5. Стягнути з дитячого спеціалізованого санаторію „Іскра” Міністерства охорони здоров`я України (97414, м. Євпаторія, вул. Кірова, 91, р/р 230119000215 у відділенні Державного казначейства у м.Євпаторії, ЗКПО 01995841) на користь акціонерного товариства закритого типу „Канон” (95022, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19; р/р 26005257614051 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 384436, ЗКПО 22278184) збитки в розмірі 752443,43 грн., 11424,45 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді