Постанова № 12327685, 05.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

1 вересня 2008 року Справа № 5020-4/093                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Супоницький Фелікс Михайлович (повноваження перевірені), приказ 1 від 26.03.01 - директор Приватного підприємства "Зеніт";

представник відповідача - не з'явився - Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт";

представник відповідача - Піманов Андрій Анатолійович, довіреність № б/н від 04.06.07 - Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

представник відповідача - Крічун Марк Михайлович, довіреність № 02/17-Ю від 16.04.08 - Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 23.06.2008 у справі №5020-4/093,

за позовом           Приватного підприємства "Зеніт" (вул. Луначарського, 29-18, Севастополь, 99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99000)

Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001)

про стягнення заборгованості в розмірі 41190,80 грн.                                        

                                                            ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Зеніт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 41190,80 грн., з яких: основний борг –34420,76 грн., пеня –5737,42 грн., 3 % річних –1032,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами умов договору про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння у Відкритому акціонерному товаристві “Севастопольський морський завод” в частині оплати за виконані позивачем у 2005 році роботи.

Позивач в ході розгляду справи змінював позовні вимоги, просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” як правонаступника Відкритого акціонерного товариства “СРК “Севморсудноремонт” заборгованість в сумі 34420,76грн., пеню за прострочення платежів в сумі 2017,34грн., витрати від інфляції в сумі 6423,00грн., 3 % річних за необґрунтоване користування чужими грошовими коштами в сумі 1032,62грн., всього в сумі 43894,24грн., провадження у справі в частині стягнення суми боргу з Відкритого акціонерного товариства “СРК “Севморсудноремонт” припинити.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивач в порушення статті 11 закону України “Про аварійно-рятувальні служби”, Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та по справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1539 від 02.11.2006, не пройшов обов’язкової атестації на спроможність до проведення аварійно-рятувальних робіт, внаслідок чого не включений до реєстру аварійно-рятувальних служб. На думку відповідача у позивача була відсутня цивільна правоздатність на укладення договору № 1 від 01.04.2002, і Приватне підприємство “Зеніт” не мало правових підстав на надання відповідачам послуг, передбачених цим договором.

Також відповідач зазначив на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.06.2008 (суддя Остапова К.А.) позов задоволено частково.

                    Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на користь Приватного підприємства "Зеніт" 41876,38грн., у тому числі основний борг - 34420,76грн., інфляційне відшкодування - 6423,00грн., 3 % річних - 1032,62грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 418,76грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103,84грн.

                    В решті позовних вимог відмовлено.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням,           Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а також неповне встановлення судом обставин справи.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

01.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” в особі голови правління, а також учасників цього Договору в особі керівників підприємств Відкритого акціонерного товариства (“Замовник”) та Приватним підприємством “Зеніт” (Виконавець”) укладений договір № 1 про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт і пожежегасіння на Відкритому акціонерному товаристві “Севастопольський морський завод” (далі –Договір) (а.с.19-20).

Позивачем наданий суду перелік учасників договору № 1 від 01.04.2002, відповідно до якого одним з учасників Договору є відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” (а.с.60).

Обов’язки виконавця за цим Договором встановлені розділом 2 Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначені обов’язки учасників цього договору з боку “Замовника”, в частині, що стосується їх. Так, підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 Договору передбачений обов’язок здійснювати оплату вартості послуг “Виконавця”.

Вартість робіт та порядок розрахунків встановлений у розділі 4 Договору.

Пунктом 4.1 передбачено, що з метою виконання договірних умов сторони укладають додаткові угоди до цього Договору, в яких на госпрозрахунковій основі визначається вартість послуг “Виконавця” для кожного учасника Договору з боку “Замовника”, а також інші умови, які не оговорені цим Договором.

Згідно пункту 4.2 Договору, оплата вартості послуг “Виконавця” по додатковим угодам здійснюється “Замовником” щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця відповідно до виставлених “Виконавцем” рахунків.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, Договір укладається строком на один рік, набирає чинності з 01.04.2002.

Згідно пункту 5.3 Договору, якщо за три місяці до закінчення Договору жодна зі сторін не вимагає його зміни, Договір діє на колишніх умовах та на той же строк.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем і відповідачем –Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод”, що жодна із сторін не вимагала його зміни у встановлені пунктом 5.3 Договору строки, у зв’язку з чим він вважається діючим.

Вказаний договір не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Договір підписаний Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” і скріплений печатками вказаних підприємств.

Листом від 27.04.2004 вих. № 40-403/1299, Відкрите акціонерне товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” повідомило Приватне підприємство “Зеніт”, що у зв’язку з перетворенням Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” у Відкрите акціонерне товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідно до рішення учасників від 19.04.2004, останнє є правонаступником по зобов’язанням Замовника за договором № 1 від 01.04.2002 (а.с.28).

01.01.2005, між Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” укладено додаткову угоду № 2/1/05 до договору “Про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння на Відкритому акціонерному товаристві “Севастопольський морський завод” № 1 від 01.04.2002, відповідно до якої вартість наданих послуг по аварійно-рятувальному та протипожежному забезпеченню на 1 квартал 2005 року - 36880,10 грн. (а.с.22).

01.04.2005, між Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” укладено додаткову угоду № 2/2/05 до договору “Про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння на Відкритому акціонерному товаристві “Севастопольський морський завод” № 1 від 01.04.2002, відповідно до якої вартість наданих послуг по аварійно-рятувальному та протипожежному забезпеченню на 2 квартал 2005 року - 36880,10 грн. (а.с.21).

Актом прийому-здачі до договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/1/05 від 01.01.2005, Приватне підприємство “Зеніт”, яке підписало акт 25.02.2005, та Відкрите акціонерне товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, яке підписало акт 28.02.2005, підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення Відкритого акціонерного товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за лютий 2005 року належить сума в розмірі 12960,83грн.

Актом приймання-здачі до Договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/1/05 від 01.01.2005 Приватне підприємство “Зеніт”, та Відкрите акціонерного товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, підписаним 28.02.2005, підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення Відкритого акціонерного товариства “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за березень 2005 року належить сума в розмірі 12960,94 грн. (а.с.24).

Актом прийому-здачі до договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/2/05 від 01.04.2005 Приватне підприємство “Зеніт” та Відкрите акціонерне товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, підписаним 04.05.2005, підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення Відкритого акціонерного товариства “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за період з 01 по 20 квітня 2005 року належить сума в розмірі 12293,36 грн. (а.с.25).

Позивач виставив Відкритому акціонерному тоівариству “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” рахунки на 12960,83 грн. № 9 від 25.02.2005, на 12960,94 грн. № 17 від 28.03.2005 та 12293,36 грн. № 24 від 20.04.2005.(а.с.26, 27).

Листом від 09.02.2007 вих. № 40Д-70, Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” повідомило Приватне підприємство “Зенит”, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 05.09.2006, Відкрите акціонерне товариство “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства (а.с.29).

09.01.2007 Приватне підприємство “Зеніт” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” підписали акт непогашених зустрічних фінансових зобов’язань, відповідно до якого сальдо на користь Приватного підприємства “Зеніт” станом на 01.01.2007 склало 34420,76 грн. (а.с.23).

          Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (а.с.36-40), із внесеними в нього змінами 26.03.2008 (а.с.41), Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” (ЄДРПОУ 30526231).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.88-89) підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СРК “Севморсудноремонт” припинено, правонаступником його є Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод”.

Іншими матеріалами справи, а саме довідками Управління статистики у місті Севастополі від 07.05.2008 № 16-2/1391, від 12.05.2008 № 16-2/1446 підтверджується вилучення з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” у зв’язку з реорганізацією.

В ході розгляду справи позивач надав суду акт звірки зустрічних фінансових зобов’язань від 22.05.2008, підписаний між Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод”, яким Приватне підприємство “Зеніт” та Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” підтвердили суму заборгованості Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” перед Приватним підприємством “Зеніт” станом на 20.05.2008 в сумі 34420,76 грн.

Судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положенням статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судовою колегією встановлено, та не заперечується Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” надання позивачем послуг за Договором № 1 від 01.04.2002 учаснику цього договору –Товариству з обмеженою відповідальністю “СРК “Севморсудноремонт”, який є правопопередником відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” на суму 34420,76 грн.

Доводи відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” щодо відсутності у позивача цивільної правоздатності на надання послуг, передбачених Договором, та необхідністю визнати цей Договір недійсним в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються до уваги у зв’язку з наступним.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, судовою колегією не встановлено, що Договір № 1 від 01.04.2002 суперечить діючому законодавству.

Відповідач –Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” зазначає на те, що Договір № 1 від 01.04.2002 укладений позивачем за відсутності в нього цивільної правоздатності на укладення такого договору, з посиланням на умови пункту 1.3 та 2.6 Договору, Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, Положення про Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і по справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1539 від 02.11.2006 та статтею 91 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.3 Договору № 1 від 01.04.2002 передбачено, що всі сторони цього Договору створюють умови по організації, підготовці, технічному оснащенню та використанню аварійно-рятувальної та протипожежної служби у проведенні першочергових робіт по локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Діючим законодавством не передбачено обов’язкове атестування чи ліцензування такої діяльності.

Пункт 2.6 Договору встановлює обов’язок позивача прибувати до місця виклику та виконувати роботи по рятуванню людей, локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій силами працівників чергових змін та засобами, що відповідають технічному оснащенню.

Статутом Приватного підприємства “Зеніт” передбачений такий вид діяльності, як протипожежне обслуговування підприємств, установ, організацій, громадян, виконання протипожежних робіт, придбання, обслуговування та ремонт пожежно-технічного майна.

Як зазначено у листі Управління Міністерства України з надзвичайний ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополя від 11.04.2008 вих. № 19/1162 (а.с.56, 57) Приватне підприємство “Зеніт” оснащено тільки пожежно-рятувальною технікою, входить до реєстру підприємств, установ і організацій, які мають пожежно-рятувальну техніку для її залучення як додаткових сил для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій в частині гасіння пожеж.

З викладеного випливає, що позивач може здійснювати роботи, що передбачені пунктом 2.6 Договору, саме в частині забезпечення пожежної безпеки, гасіння пожеж, що передбачено Статутом підприємства, які не потребують ліцензування та не передбачають реєстрації та атестування як аварійно-рятувальної служби.

Позивач просить стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” пеню за прострочення платежів в сумі 2017,34 грн.

В задоволенні позову у цій частині належить відмовити у зв’язку з наступним.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно статтям 1-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуги відповідно до цього Договору та додаткових угод “Замовник” сплачує “Виконавцю” пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від суми платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Статтею 267 вказаного Кодексу передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3).

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.

При цьому згідно частині 5 вказаної статі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач – Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” заявив про необхідність застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Позивач будь-яких поважних причин пропуску ним строку позовної давності не привів.

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 1 від 01.04.2002 оплата вартості послуг за додатковими угодами здійснюється щомісячно, не пізніше 5-го числа відповідно до виставлених рахунків.

Як встановлено судовою колегією, та не заперечується сторонами, позивач виставив відповідачеві рахунки № 9 від 25.02.2005, № 17 від 28.03.2005, № 24 від 20.04.2005. Строк оплати за цими рахунками наступив 05.03.2005, 05.04.2005 та 05.05.2005 відповідно.

Таким чином, строк позовної давності по стягненню суми пені за вказаними рахунками сплинув 06.09.2006, 06.10,2006 та 06.11.2006, з врахуванням того, що відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання повинно бути виконано.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума індексу інфляції складає – 6423,00 грн., а також сума 3 % річних –1032,62 грн.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми інфляційного відшкодування та 3 % річних, судова колегія вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “СРК “Севморсудноремонт”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод”, припинено, у зв’язку з чим провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “СРК “Севморсудноремонт” припинено судом ухвалою від 23.06.2007 на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач – Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” не наддав судовій колегії доказів погашення заборгованості.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41876,38 грн., з яких 34420,76 грн. –сума основного боргу, 6423,00 грн. –інфляційне відшкодування, 1032,62 грн. – сума 3 % річних.

                    Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 418,76 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,84грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

                    На підставі висловленого, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.06.2008 у справі №5020-4/093 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" залишити без задоволення.                                                  

Головуючий суддя                                                  

Судді                                                                                

                                                                                І.В. Черткова