Ухвала суду № 123272634, 25.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 листопада 2024 р.Справа № 160/30703/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах з 17.06.2023 року по 30.09.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 17.06.2023 року по 30.09.2024 року у строк, передбачений ЗУ № 2050-ІІІ.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та долученими до неї матеріалами, дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.

Так, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 23.02.2023 року про призначення пенсії за віком за пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650014961 від 03.05.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що вік заявника 55 років 08 місяців 07 днів, страховий стаж становить 37 років 02 місяці 27 днів та пільговий стаж за Списком № 2 - 07 років 08 місяців 09 днів. Необхідний пільговий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить не менше 12 років 6 місяців. Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про результати розгляду заяви від 23.02.2023 прийнято рішення про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 02.12.1991 до 09.08.1999. У призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650014961 від 03.05.2023 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

За наслідками розгляду такої позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650014961 від 03.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 26.08.1988 до 01.12.1991; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.02.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Означене судове рішення від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 набрало законної сили 30.04.2024 року.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, після набрання рішенням суду законної сили у справі №160/13940/23, на підставі якого час роботи з 26.08.1988 року по 02.12.1991 року був включений до періоду роботи за Списком №2 загальний стаж на роботах з важкими умовами склав - 10 років 11 місяців 15днів. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії № 057350007581. В рішенні зазначена відмова про призначення пенсії на пільгових умовах, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 ОСОБА_1 . До пільгового стажу за Списком №2 включений оскаржуваний період, загальний пільговий стаж становить 10 років 11 місяців 15 днів. Додатковий коментар до відмови: відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку на дату звернення за призначенням пільгової пенсії. При цьому, дане рішення суперечить протоколу/розпорядженню РС-форма ПФУ щодо призначення пенсії з вказаним рішенням 045650014961 від 22.05.2024 року, згідно якого дата призначення пенсії - з 17.06.2023 року. Суд рішенням від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 зобов`язав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 року та прийняти законне рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки. Визнаний на підставі рішення суду сумарний пільговий стаж склав більше 10 років, що відповідно до законодавства, надає безумовного права на зменшення пенсійного віку на 4 роки. З дати набрання чинності рішення суду (30.04.2024 року) це стало беззаперечним фактом та у позивача виникло законне право на отримання пенсії з дати досягнення пенсійного віку (17.06.2023 року). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 13.08.2024 року за вих. №0400-010801-5/166473 надало звіт на адресу виконавчої служби, яким повідомило, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно наданої заяви від 23.02.2023 року. Розрахунок та розпорядження додані до листа формою РС-право ПС 045650014961 за якою датою призначення пенсії є 17.06.2023 року. Однак, фактично, пенсія не була нарахована та виплачена з 17.06.2023 року по 30.09.2024 року. Таким чином позивач вважає, що відмовивши йому у виплаті пенсії з 17.06.2023 року Пенсійний фонд України не виконав рішення суду у справі №160/13940/23 та свідомо надав виконавчій службі неправдиві відомості про його виконання, тому що прийняття законного рішення полягало саме в призначенні та виплаті пенсії з 17.06.2023 року. Про усвідомлення Пенсійним фондом України права позивача на отримання пенсії з 17.06.2023 року свідчать відомості розрахунку та протокол/розпорядження щодо призначення пенсії з вказаним рішенням 045650014961 від 22.05.2024 року, який є частиною відповіді про виконання рішення суду. 21.08.2024 року надав до Міністерства юстиції заяву про примусове виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 75196291 від 04.06.2024 в повному обсязі. Листом від 27.09.2024 року №34698 отримав відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень на підставі звіту Пенсійного фонду України.

Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23, про що йдеться у поданій до суду позовній заяві.

Разом із тим положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.

Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Варто звернути увагу на те, що наведені положення КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суд звертає увагу, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий позов.

Відтак, якщо позивач вважає, що прийнятим на виконання вищевказаного судового рішення рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним такого рішення (тобто в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), а не подавати новий позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19 та ряду інших.

Зміст поданого позову свідчить про те, що такий фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, що ухвалене за результатами розгляду справи №160/13940/23, так як суд у згаданому рішенні від 28.03.2024 року у справі №160/13940/23 вказав про обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 26.08.1988 до 01.12.1991; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.02.2023 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Тобто позивач, звертаючись до суду з новим позовом, фактично обрав інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом, що унеможливлює розгляд такого в позовному провадженні.

Відтак слід дійти висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 20 лютого 2023 року (справа № 260/3380/21). Так, суд касаційної інстанції виснував, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і будь-яким іншим судом, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб судове рішення у справі №160/13940/23.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №160/13940/23 порушено його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/30703/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник