Ухвала суду № 12327058, 21.02.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

14 лютого 2008 року Справа № 2-30/11270-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 22.11.2007 у справі №2-30/11270-2007А

за позовом           Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" (вул. Зовнішня, 14-а, Гресівський, Сімферополь, 95493)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про скасування рішення та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про скасування рішення Державної податкової адміністрації України №6174/6/25-0115 від 25.06.2007 та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0009791501/1 від 15.02.2007 в сумі 92864грн. та №0003171501/1 від 15.02.2007р. в сумі 10000грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішення та податкові повідомлення-рішення є протиправними та винесені незаконно, у зв'язку з чим просить їх скасувати та визнати нечинними.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення та податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2007 провадження у справі в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації України №6174/6/25-0115 від 25.06.2007 було закрито на підставі пункту 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі від 15.02.2007 та №0003171501/1 від 15.02.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу в розмірі 102864,00 грн., в тому числі 34288,00грн. за основним платежем та 68576,00грн. за штрафними санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати.

                    Заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм законодавства та неправильне з’ясування обставин справи.

                    У судове засідання, призначене на 14.02.2008 року, представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

16.11.2006, Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" за півріччя 2006 року.

На підставі проведеної перевірки було складено акт №6031/15-1/01035271 від 16.11.2006 (а.с. 33).          

В даному акті зафіксовано, що Державним підприємством "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" порушено підпункт 7.8.2. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон про оподаткування прибутку), з огляду на це податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34288,00грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення №0009791501/0 від 24.11.2006 про визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 92864,00грн., в тому числі 34288,00грн. за основним платежем та 58576,00грн. за штрафними санкціями, які застосовані до позивача на підставі підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000. №2181-111 (далі - Закон №2181).

Винесене податкове повідомлення-рішення №0009791501/0 від 24.11.2006 було оскаржено Державним підприємством "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" в адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження в першій інстанції – Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі - у зв'язку з виявленою помилкою цього податкового органу, яка виникла внаслідок помилкових арифметичної підрахувань при визначенні суми штрафних санкцій (подвійний розмір від донарахованої суми податкового зобов'язання 34288,00 грн. дорівнюватиме 68576,00 грн., а не 58576,00 грн., як було визначено первинним податковим повідомленням-рішенням №0009791501/0 від 24.11.2006) було винесене додаткове податкове повідомлення-рішення №0003171501/1 від 15.02.2007 на суму донарахованих штрафних санкцій в розмірі 10000,00грн. Це повідомлення-рішення разом з новим податковим повідомленням-рішенням №0009791501/1 від 15.02.2007, виданим за наслідками розгляду первинної скарги позивача, було скеровано позивачеві. Це спричинило збільшення суми донарахувань з податку на прибуток - вона дорівнює 102864,00 грн., в тому числі 34288,00 грн. за основним платежем та 68576,00 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим (рішення за вих. №8323/10/25-0 від 08.02.2007), Державною податковою адміністрацією України (рішення за вих.. №6174/6/25-0115 від 25.06.2007) скаргу Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" залишено без задоволення.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення на загальну суму 102864,00грн. позивач просить визнати нечинними.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Державне підприємство Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка»є державним підприємством, на яке відповідно до статті 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 №3235-ІУ покладено обов'язок по сплаті в державний бюджет частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році.

Порядок оподаткування дивідендів регламентований нормами пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку платники податку - емітенти корпоративних прав нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі ставки 25%, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого авансового внеску.

Зазначений авансовий внесок відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку нараховується та вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів та відображається в рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства. Водночас сума сплачених авансових внесків відповідно до підпункту 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку враховується у зменшення нарахованої суми податку на прибуток шляхом її відображення у складі рядка 13 декларації та рядку 13.5 додатка К6 до неї.

Таким чином, дата нарахування та сплати авансового внеску (як одночасної дії) повинна або передувати, або співпадати з датою фактичної виплати дивідендів. Моментом відображення факту нарахування та сплати авансового внеску в декларації з податку на прибуток має бути дата сплати такого авансового внеску, оскільки його сплата відбувається в зв'язку зі сплатою держдивідендів і не потребує узгодження шляхом попереднього відображення в декларації.

Механізм дії пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку передбачає авансування бюджету за рахунок прибуткових підприємств, які сплачують дивіденди власникам, шляхом сплати авансового внеску з зарахуванням сплаченої суми авансових внесків у зменшення зобов'язань з податку на прибуток того періоду, в якому відбулася їх сплата.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, фактичної виплати позивачем держдивідендів за наслідками податкового періоду півріччя 2006 року взагалі не відбувалося, оскільки за 1 квартал 2006 року позивачем було нараховане, відображено в рядку 21 декларації з податку на прибуток та сплачено до бюджету держдивідендів більше, ніж належало сплатити за наслідками півріччя 2006 року. Виплата держдивідендів до бюджету за 1 квартал 2006 року відбувалася шляхом укладання договору про розстрочення податкових зобов'язань згідно статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111.

Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678 «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році».

Форму розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році (далі - розрахунок), та порядок його складання затверджено наказом ДПАУ від 19.07.2006 № 421 (далі - Наказ № 421). Розрахунок частини прибутку (доходу) подається до органів державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток. З огляду на те, що Наказ №421 вступив в дію з 13 серпня 2006 року, а строком для подання декларації з податку на прибуток за півріччя 2006 року є 9 серпня 2006 року - і форма розрахунку, і порядок її заповнення на дату представлення звітності за півріччя 2006 року були відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виявлення помилок платників, як тих, що призводять до заниження сум податків, належних до сплати в бюджет, так і тих, що завищують суми податків до сплати, є обов'язком посадових осіб органів державної податкової служби.

Перевірки фактів заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) є однією з функцій державних податкових інспекцій згідно статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХП (далі - Закон №509).

Засіб попереднього декларування суми авансового внеску з податку на прибуток платником податку - емітентом корпоративних прав не передбачений дійсним законодавством і є його порушенням, адже такий внесок підлягає нарахуванню (шляхом відображення в декларації) і внесенню до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Примушення платника нарахувати (задекларувати) суму авансового внеску до настання строку виплати дивідендів є обмеженням його прав, наданих платникові підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону про оподаткування прибутку.

Платники податку на прибуток, які не є державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами та сплачують дивіденди на користь власників, інших, ніж держава, декларують авансові внески, нараховані на суму дивідендів, одночасно з їх внесенням в бюджет. Закон про оподаткування прибутку не містить жодних ознак, за якими підприємства, які виплачують дивіденди на користь держави, відрізняються від тих, які сплачують дивіденди іншим власникам. Різниця полягає лише в тому, що державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства відображують суму належних державі дивідендів в рядку 21 декларації з податку на прибуток, а сума дивідендів, належна до сплати іншим власникам, взагалі не відображається в декларації з податку на прибуток.

Крім того, оскільки були відсутні форма і порядок складання розрахунку, то і сплата не могла відбутися. До того ж, п. 13 Наказу №421 також свідчить проте, що така сплата та нарахування не повинні були відбуватися.

Як вбачається з наданих копій декларацій з податку на прибуток за 1 квартал, півріччя, З квартали 2006 року, а також уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з самостійним виправленням помилок до декларації за 3 квартали 2006 року, за наслідками податкового періоду півріччя 2006 року сума задекларованих зобов'язань по сплаті частини прибутку (доходу) (держдивідендів) була зменшена в порівнянні до суми, задекларованої в 1 кварталі 2006 року. Цей факт призвів до того, що у Позивача виникла переплата перед бюджетом з цього виду зобов'язань. Завдяки цьому обов'язок сплати держдивідендів за наслідками півріччя 2006 року у Позивача не виник, отже була відсутня і необхідність сплати авансового внеску з податку на прибуток за наслідками цього податкового періоду - адже зазначений внесок нараховується та вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Оскільки дата сплата держдивідендів за півріччя 2006 року припадає на 19 серпня 2006 року, то періодом нарахування (відображення в декларації з податку на прибуток) авансового внеску є податковий період три квартали 2006 року, як такий, на який припадає дата сплати авансового внеску. Дані декларацій Позивача було заповнено відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003р. №143.

Отже, за умови належної сплати податку на прибуток та держдивідендів за 1 квартал 2006 року за наслідками податкового періоду півріччя 2006 року у підприємства виникла переплата з цих видів обов'язкових платежів у сумі: податок на прибуток - 45801,00грн. та держдивіденди - 71000,84 грн.

Виходячи з викладеного, Позивач не повинен був декларувати сплату авансового внеску в податковому періоді півріччя 2006 року, оскільки в період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2006 року така сплата не провадилася, бо обов'язок сплати частини прибутку (доходу) взагалі був відсутній з приводу того, що форма розрахунку частини прибутку (доходу), і порядок її заповнення на дату представлення звітності за півріччя 2006 року були відсутні.

З викладених обставин судова колегія вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі №0009791501/1 від 15.02.2007 та №0003171501/1 від 15.02.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу в розмірі 102864,00грн., в тому числі 34288,00грн. за основним платежем та 68576,00грн. за штрафними санкціями підлягають визнанню нечинними.

Згідно частині 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          На підставі висловленого, судова колегія вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм законодавства та при повно встановлених обставинах справи, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 у справі №2-30/11270-2007А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді